Ґонґадзе своєю одержимістю, поривом до свободи і самопожертвою дав початок великим змінам

Часом думаю, як шкода, що в архіві 1+1 не збереглись випуски нашої прямоефіної програми «Проти ночі» 98-99 років із дзвінками «постійного глядача, громадянина України Георгія Ґонґадзе». Ці його дзвінки були б унікальним історичним свідченням, найкращим поясненням того контексту несвободи, в якому існували медіа. Контексту, який важливо пам’ятати, щоб краще зрозуміти значення самопожертви Георгія.

Наприкінці 90-х гайки було закручено настільки, що Ґія вже практично не мав майданчиків, звідки він міг би говорити як журналіст. Керівники і власники змі вважали, що простіше і безпечніше співпрацювати з адміністрацією Кучми, а такі журналісти як Ґонґадзе, приносять суцільні ризики і проблеми.

У Георгія лишалось тільки радіо «Континент», де він щовечора з якоюсь незвичною для вуха відвертістю і пристрастю говорив про узурпацію влади, загрозу кучмізму, пасивність суспільства, національну ідентичність. В «Епіцентр» Піховшека Ґію кликали лише для імітації свободи слова і плюралізму думок.

Тож Ґія час від часу дзвонив у прямий ефір нашої інформаційно-розважальної програми і під різними приводами озвучував щось важливе. Одного разу при зустрічі я пожартувала, що він заради цих дзвінків разом з нами героїчно не спить ночами (програма виходила опівночі). На що він серйозно відповів, що у Плюсів абсолютно інша аудиторія і це добра можливість доносити інформацію до величезної кількості людей.

У тих умовах навіть такі дзвінки мали для нього значення — можливість говорити зі слухачами про те, у що він вірив.

Як і ефіри на радіо «Континент». "Вибачте за нахабство говорити свої думки в ефір, але я вважав, що по-іншому не можна було зробити. Це все, що я міг зробити для вас".

Нічого не постає з нічого. У 25-ту річницю від дня вбивства Георгія Ґонґадзе важливо згадати, якою була країна до осені 2000 року, з якої безпросвітної «Білорусії» нам вдалося вирватися. І пам'ятати, що Георгій Ґонґадзе своєю одержимістю, поривом до свободи і, зрештою, своєю самопожертвою дав початок великим змінам.

 Джерело: фейсбук-сторінка Мирослави Барчук