Наземні роботи вже йдуть в бій та беруть у полон росіян: командир підрозділу Третьої штурмової про революційні зміни у війні

З початком повномасштабного вторгнення РФ, у військовій справі сталася справжня революція. Ефективність важкої традиційної техніки, якою й досі виміряють свою обороноздатність країни НАТО, відійшла на другий план, поступившись використанню дронів в небі. "Теж саме відбуватиметься і на землі. В 2026 році дійде до того, що в сутички між собою будуть вступати роботи", – запевняє "Телеграф" командир першого в Україні підрозділу ударних наземних роботизованих комплексів Третьої штурмової бригади Микола "Макар" Зінкевич.

В інтерв'ю виданню військовий розповів чи замінять роботи в ЗСУ мобілізованих, яким чином залізні побратими вже зараз беруть в полон росіян і як наземні дрони змінять картину війни.

– Пане Миколо, розкажіть про історію впровадження наземних роботизованих комплексів (НРК) в бригаді і як, власне, ви опинилися в цьому підрозділі?

– Взагалі то вже протягом півтора року ми активно застосовуємо НРК на полі бою на підтримку піхотним підрозділам. В більшості випадків це була логістика та евакуаційні задачі.

Саме мій шлях в НРК почався після Авдіївської компанії нашої бригади. Я побачив, як двоє бійців за допомогою НРК здійснювали евакуацію пораненого. Це мене вразило. До цього я був командиром штурмових груп і розумів, скільки осіб, сил і інколи життів військовослужбовців йде на евакуацію одного пораненого. А тут я побачив, що евакуація здійснюється просто за допомогою робота. А так чотирьом військовим довелося б тягнути цього "трьохсотого" під обстрілами, роботою дронів, наражаючи себе на небезпеку. Так, ми ризикуємо самим пораненим, але ми не ризикуємо більше ніким окрім нього. Це дає можливість не втрачати обороноздатність підрозділу. Якщо чотирьох людей потрібно задіяти для евакуації, то це ж потрібно цих чотирьох бійців зняти з позицій. І тоді ми втрачаємо обороноздатність на позиціях.

Після цього мені дали можливість розвивати взвод НРК. І з нашого досвіду формувалась тактика і системність застосування НРК. Зараз ми вже масштабувалися до окремої роти НРК.

– Давайте пояснимо для аудиторії, які взагалі бувають військові роботи. Це робот-мінер, евакуатор і робот-турель. Нічого не забув?

– Я б ще додавав четвертого: робот-камікадзе. Та по суті будь-якій НРК може виконати роль камікадзе. Залежно від того, яка задача і наскільки вона важлива.

– Зараз на полі бою які з цих чотирьох типів роботів домінують і, можливо, в яких найбільша необхідність?

– Найбільше НРК на полі бою це логістично-евакуаційні засоби. Та при тому, що їх найбільше, потреба в них також найбільша, оскільки логістика – це артерії війни. Без логістики неможливо втримувати ніякі позиції, чи здійснювати наступальні дії. Зараз небо контролюється БПЛА. Дистанція ураження евакуаційного транспорту постійно збільшується. Тому на заміну техніці, пікапам і людям, для виконання цих задач, приходять НРК.

– Наскільки взагалі розповсюджені НРК в нашій армії? Зрозуміло, що ваш підрозділ тут в авангарді, але як справи в цілому в ЗСУ?

– НРК зараз знаходяться, мабуть, на піку свого розвитку, та я не можу сказати, що вони достатньо поширені в ЗСУ. Хоча є певна кількість бригад, які їх застосовують системно, успішно і продовжують масштабувати цю історію. Так, у нас в бригаді діє дві роти НРК, в кожному лінійному батальйоні є свої взводи НРК. Такі ж моделі побудовані і в інших бригадах: 93-тя, 92-га бригада, "Хартія" у "К-2" масштабування до батальйону. Але є й ті бригади, які дуже слабо, або ж взагалі не користуються НРК. І їм доводиться і далі ризикувати людьми.

– Не користуються чому? Застарілі підходи, чи можливості нашого ВПК в цьому напрямі обмежені?

– Вважаю, це більше залежить від самих підрозділів. Ні для кого ж не секрет, що є підрозділи, які рухаються за новими стандартами управління, а є бригади, які досі працюють старими совковим методами: "згідно", "відповідно"… Як статут пише, так і працюється.

Сказати, що НРК у нас мало… Можливо, на складах їх не сильно багато, але вони є. Тому опановувати цю справу можна. Знаю бригади, в яких є відповідні штатні місця, але вони не наповнені людьми. Просто немає у командування бригад інтересу до цього.

– Вочевидь, росіяни також опановують НРК. Тут можна порівняти наші спроможності? У нас паритет, чи може ми випереджаємо або навпаки відстаємо?

– Я вважаю це питання досить нелогічним. Війна, як би цинічно це не звучало, це гра на довгий забіг. В історії російсько-української війни ми неодноразово стикалися з тим, коли противник бачить що і як ми застосовуємо. І навіть якщо в певні періоди ворог відставав на якихось напрямках, то потім досить швидко наздоганяв і навіть випереджав. Чи застосовує противник НРК? Звичайно! В яких масштабах? Зараз це або незначні масштаби, або просто все це дуже добре приховується. Чи буде противник це розвивати і робити акцент? Я думаю, що 2026 рік це нам добре покаже. Як це було з БПЛА, як це з FPV зараз відбувається, коли в небі вже йде війна між безпілотниками: одні дрони намагаються збивати інші. Теж саме буде відбуватися і на землі. Я думаю, що в 2026 році дійде до того, що в сутички між собою будуть вступати вже НРК. І не тільки в сутички з піхотою, а й один з одним.

– Про конкретні випадки застосування НРК. Я зустрічав інформацію, що НРК вашої бригади вже повноцінно штурмували позиції ворога і навіть взяли в полон декількох військових ворога. Розкажіть про цю операцію детальніше.

– Це була операція мого підрозділу. Її виконував окремий розрахунок наземних камікадзе. Була ділянка фронту, на якій намагалися просунутися суміжні піхотні групи. Вони натрапили на досить добре захищений бліндаж і позицію противника. Понесли втрати і змушені були відійти. Але просування на цій ділянці було дуже важливим для логістичних евакуаційних задач і утримання оборони. Було завдання знищити це укриття і противника, щоб групи могли просуватися далі. Перед цим попрацювали важкі повітряні бомбери, артилерія, але позиція була укріплена. І треба було за допомогою НРК знищити укриття противника і, по можливості, ліквідувати самого противника. На операцію відправили чотири наземних камікадзе, споряджених вибухівкою у розрахунку по 30 кілограмів на кожному.

Насправді ніхто не планував нікого брати в полон. Початок операції: FPV відпрацьовує вхід в укриття і туди заїжджає наземний камікадзе, який детонує біля входу. Противник забіг вглиб бліндажу. Одразу було прийняте рішення про виїзд другого камікадзе для остаточного знищення укриття. Другий НРК під'їхав до цілі і зупинився перед входом. Ми вирішили трохи зачекати: можливо, противник буде виходити з укриття. Та, вочевидь, ворог зрозумів, що під'їхав другий НРК і на шматку картону написав, що хоче здатися в полон. Він показав це дрону, потім в камеру НРК. Було прийнято рішення не детонувати наземний камікадзе, а вивести противника до суміжних позицій, щоб поповнити майбутній обмінний фонд. Після цього вся ділянка була зайнята піхотинцями протягом 15-20 хвилин без жодного пострілу.

Чи ми здивувалися? Звичайно. Бо вперше в історії були проведені штурмові дії без залучення піхотинців, та ще й із взяттям противника в полон. Крім того, це певний психологічний вплив на противника, коли він не розуміє, як йому діяти. Роботу насправді ж байдуже чи будуть по ньому стріляти чи ні. Ми від цього не втрачаємо нічого, окрім шматка металу з електронікою. А ворог буде втрачати боєкомплект, витривалість.

– Ви зараз сказали, що камікадзе були споряджені вибухівкою у розрахунку 30 кілограмів на кожному.

– Це конкретно під цю операцію ми застосовували камікадзе з 30 кілограмами вибухової речовини на борту. Та у нас були операції, де ми застосовували і 120 кілограмів вибухівки. Максимум на НРК ми завозили три ФАБ-250 для підриву в тилу противника. Поки це був наш рекорд –750 кілограмів ваги.

– Це ж насправді дуже багато і свідчить про перевагу НРК над безпілотниками в цьому компоненті.

– Ну тут треба розділяти. У FPV своя перевага за рахунок роботи з неба, у НРК перевага в тому, що вони можуть везти набагато більше вибухової речовини. Це все інструменти війни і під кожну задачу потрібно підбирати те, що буде доцільніше.

– Наші розробки систем НРК. Сфера БПЛА переживає зараз технологічний бум. В сфері НРК те саме? Чи вже багато уніфікованих моделей?

– Якщо ми говоримо про українські розробки, то якщо їх порівняти з закордонними, то наші набагато ближчі до умов застосування на фронті. В принципі, це зрозуміло. У наших виробників є пряма комунікація з військовими, можливість отримання швидкого фідбеку, швидких вказівок на доопрацювання. Якщо виробник не чує потреб фронту, то його продукт просто не буде успішним. У іноземного виробника немає прямого містка з військовими підрозділами. Тому у українських НРК немає аналогів в світі по застосуванню. Закордонні вироби досить дорогі. У них наче як великий функціонал, та більшість цих функцій в умовах сучасної війни не потрібні.

– Відомо, що до прикладу танкісти, дають "імена" своїм бойовим машинам. У операторів НРК таке ж ставлення до роботів?

– Конкретно у нас в підрозділі, коли я керував взводом НРК в батальйоні, кожен засіб мав свій позивний. І коли ми виїжджаємо НРК в зону виконання завдання і подаємо доповіді начальству, то завжди підписувався позивний засобу. Це додає свого особливого вайбу. Ми ставились до них, як до своїх залізних побратимів. Бо насправді ці машини тягнуть провізію, яка потрібна хлопцям на позиціях, озброєння, засоби обладнання позицій, маскування, рятують поранених, витягують полеглих.

Раніше для виконання цих задач використовувались БМП, БТР. І, в принципі, НРК вже їх заміняють. Можливо, вони не скоро зможуть замінити вогневу міць танків, БМП, БТР. Але в плані логістики, евакуації вже заміняють.

– І це дешевше, ніж традиційні засоби?

– Звичайно. Логістичний засіб середньої вантажопідйомності коштує від 5 до 15 тисяч доларів. В порівнянні з технікою це і близько не стоїть. І це супер дешево в порівнянні з людським життям, адже воно безцінне. Крім того, не варто забувати, що традиційною технікою керує екіпаж: механік-водій, навідник, командир машини.

Можу навести таку статистику: в середньому за рік, один підрозділ у нас в бригаді перевозить 300 тисяч кілограмів вантажу. На добу це близько 800 кілограмів вантажу. На ту дистанцію, на яку зараз здійснюється логістика, один піхотинець зміг би на собі нести 20 кілограмів додаткового вантажу. Щоб перенести такий вантаж, за ніч потрібно було б задіяти 41 піхотинця. А в середньому таку вагу може перевезти два вітчизняних НРК. Таким чином, один-два екіпажі НРК з двома засобами можуть замінити 41 бійця на полі бою за ніч. А скільки б з цих людей ми втратили "трьохсотими" або "двохсотими" під час таких логістичних задач в сьогоднішніх умовах? Я думаю, що багато.

– Відтак, за вашими оцінками, як розвиток НРК вплине на подальшу картину перебігу війни в горизонті року?

– Насправді НРК вже давно увійшли до ряду тих технологій, які назавжди змінили основні процеси у війні. Не буду розповідати якісь вигадані ілюзії, та скажу про свій підрозділ. Ми створили роту ударних НРК і у мене в планах показати протягом 2026 року те, що для більшості зараз здається неможливим і зі сфери фантастики. Чи вплине робота НРК на 2026 рік? Даю тисячу відсотків. Я знаю настрої командирів інших підрозділів і ті задачі, які вони перед собою ставлять. Повірте, 2026 рік буде бумом розвитку технологій НРК.

– Відповідно, війську стане потрібно менше людей і це вплине на темпи мобілізації?

– Ні, у війську людей не стане менше. В будь-якому випадку піхотинець залишиться основним аргументом на полі бою. Бо тільки там, де ступає нога українського воїна, тільки цю територію можна називати українською. Робот ніколи повністю не замінить піхотинця. Але робот може зняти з піхотинця навантаження, забрати на себе багато процесів і зменшити кількість піхоти в окопах.

Та на обслуговування цих роботів, управління ними, планування задач, на підготовку особового складу, який буде керувати цими роботами, потрібні люди. НРК – це інструмент, яким можна виконувати ті чи інші задачі віддалено. Але він не заміняє кількісно людей в армії. І насправді, на позиції командира роти ударних НРК, у мене велика потреба в людях різних напрямків: IT-спеціалісти, CIS-адміни, оператори, інженери, електрозварювальники, водії, розвідники. Тобто всі можливі напрямки, які є у війську, вони потрібні і в таких підрозділах.

– Є якісь особливі вимоги для людей, які, можливо, зараз планують мобілізуватися в підрозділ НРК?

– Загалом для кожної людини у нас знайдеться відповідне місце і робота в підрозділі. До людей є декілька основних вимог: вмотивованість і бажання. Другий аргумент – наснага. Її потрібно багато. Всьому іншому ми навчаємо, показуємо, тренуємо. Ми ніколи не допустимо людину до виконання задачі, якщо вона не підготовлена. Ми даємо повний супровід підготовки по військовій тематиці, піхотній, і тематиці НРК. Тому запрошуємо всіх.

– Та все ж таки, де людині буде важче керувати: БПЛА в небі чи НРК на землі?

– Найскладніше тримати оборону в окопі на передовій ділянці на нулі. І де всі ці технології сконцентровані як на твою підтримку, так і проти тебе. Це найважче. Українські піхотинці, штурмовики, це – титани. Я добре розумію, який фронт був в 2022-2023 році і яким він є зараз. Те, що відбувається зараз, це дуже складно для піхотинця. Ми маємо концентрувати свою роботу на підтримці піхотинця, адже людей у нас ніколи не було багато і більше їх не стає. Тому ми мусимо максимально берегти людський ресурс.