Цей іграшковий телефон був у всіх на початку "нульових": до чого тут сірники

На початку 2000-х років справжнім трендом серед дітей були іграшкові мобільні телефони. Проте дозволити собі таку розкіш могла далеко не кожна сім’я. Але діти завжди знаходили вихід і вмикали фантазію і тоді на допомогу приходили… сірники.

"Телеграф" розповість, як їх робили в ті часи. Для створення "телефону мрії" потрібно було вісім таких коробочок.

З них майстрували корпус: формували розкладну конструкцію, яка відкривалася й закривалася, нагадуючи популярні тоді моделі мобільних.

Щоб надати виробу більш реалістичного вигляду, його обклеювали білим папером. На лицьовій частині малювали кольоровими ручками або фломастерами клавіатуру, екран і навіть логотипи відомих брендів. Дехто додавав "блискітки", журнальні вирізки чи кольорову ізоляційну стрічку — аби телефон виглядав "крутіше".

Такий саморобний гаджет був у багатьох — він ставав не лише іграшкою, а й приводом для гордості. Адже телефон із сірникових пачок можна було зробити власноруч, а ще — обміняти, подарувати чи навіть влаштовувати з друзями "дзвінки".

Сьогодні ці вироби викликають лише усмішку та теплі спогади. Але саме вони нагадують, що дитинство "нульових" було особливим: там, де бракувало грошей, завжди вистачало креативу й фантазії.

Раніше "Телеграф" писав, звідки взялись скляні кульки з 90-х.