Таємниця астероїда, що знищив динозаврів: куди він зник після удару

Близько 66 мільйонів років тому астероїд завширшки приблизно 12 кілометрів зі швидкістю понад 43 тисячі кілометрів на годину врізався в Землю. Його удар спричинив масове вимирання, яке стерло з лиця планети динозаврів, окрім деяких видів птахів. Та головне питання досі цікавить науковців: що сталося з астероїдом після зіткнення?

За словами Шона Гуліка, професора-дослідника та співдиректора Центру придатності планетарних систем Техаського університету в Остіні, астероїд фактично випарувався під час удару. Він вивільнив енергію, що у вісім мільярдів разів перевищувала потужність ядерної бомби часів Другої світової війни. 

“Астероїд перетворився на дрібний пил, який потрапив у верхні шари атмосфери та випав на всю планету”, — пояснив учений у коментарі Live Science.

Саме цей пил створив іридієву аномалію — тонкий шар породи з аномально високим вмістом іридію. У земній корі цей метал зустрічається рідко, проте він у великій кількості присутній в астероїдах. Це стало ключовим доказом того, що масове вимирання пов’язане з космічним тілом, яке впало 66 мільйонів років тому.

Фрагменти астероїда практично не збереглися. Єдиний відомий уламок, розміром із кунжутне насіння, був знайдений геохіміком Френком Кайтом з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі. Його виявили у зразках порід, добутих біля берегів Гаваїв, і опублікували у журналі Nature ще у 1998 році. У 2022 році з’явилися повідомлення про нові крихітні уламки, однак вони не пройшли експертної перевірки. 

“Нам би дуже пощастило знайти більший шматок”, — зазначив Гулік, наголошуючи, що такий матеріал допоміг би краще вивчити процеси удару.

Найбільшою "спадщиною" астероїда став кратер Чіксулуб у Мексиці. Його діаметр сягає 180 кілометрів, а глибина близько 20 кілометрів. Хоча більша частина кратера прихована під Мексиканською затокою, на поверхні й досі видно дугу провалів уздовж його краю. Саме це місце стало геологічним свідченням катастрофи, яка змінила історію життя на Землі.

Удар викликав цунамі заввишки до півтори кілометра, яке поширилося океаном зі швидкістю 143 км/год. Сліди цього катаклізму, так звані “мегарипли” — великі піщані хвилеподібні утворення, заввишки з п’ятиповерховий будинок, збереглися під товщею ґрунтів у Луїзіані. Додатково удар супроводжувався кислотними дощами, глобальною вогняною бурею та, ймовірно, різким похолоданням через блокування сонячного світла пилом і попелом.

“Вивільнення енергії було схоже на ведення тотальної ядерної війни, знову і знову, 10 000 разів”, — зазначив планетолог Алан Гільдебранд з Університету Калгарі. 

Гільдебранд був серед тих, хто у 1991 році підтвердив зв’язок кратера Чіксулуб із вимиранням динозаврів. На його думку, не дивно, що такий удар знищив до 75% життя на планеті. В Альберті, Канада, де зараз працює Гільдебранд, шар відкладень після падіння астероїда сягає 1-2 сантиметрів. 

“Цей матеріал був принесений сюди з півострова Юкатан”, — наголосив учений, підкреслюючи масштаб планетарної катастрофи.

Велетенська скеля розміром із гору Еверест фактично зникла. Але її сліди — від іридієвого шару до гігантського кратера — і досі залишаються нагадуванням про подію, яка докорінно змінила біосферу Землі та дала новий напрям розвитку життя.

Астрономи NASA виявили 2349 потенційно небезпечних астероїдів розміром понад 100 метрів. Хоча жоден із них наразі не загрожує зіткненням із Землею, існує постійна потреба в розробці методів захисту.