Відкриття кордонів для молоді, наскільки серйозний демографічний виклик для України

Відкриття кордонів для чоловіків віком 18–22 років викликало активні дискусії щодо можливого демографічного “провалу” та втрати молодих кадрів в Україні. Експерти і громадськість висловлюють побоювання, що через масовий виїзд цієї вікової категорії країна може зіткнутися з дефіцитом молоді, а жінки цього покоління ризикують залишитися без партнерів.

Наприкінці серпня Кабінет Міністрів дозволив чоловікам від 18 до 22 років виїжджати за кордон. Уже в перші тижні стало очевидно, що багато молодих українців скористалися цим правом, що має відчутний вплив на ринок праці, освіту та демографію. Офіційна статистика Державної прикордонної служби України щодо виїзду саме цієї вікової групи відсутня, при цьому у службі зазначають, що заяви про масовий відтік часто перебільшені і можуть бути частиною російської пропаганди. Водночас у Польщі повідомляють про понад 6 тисяч українських чоловіків віком 18–22 років, які виїхали туди лише за один тиждень з кінця серпня.

Покоління чоловіків 18–22 років є в Україні відносно невеликим. Воно народилося до підйому народжуваності у другій половині 2000-х років, який тривав до 2014 року. Через масовий виїзд молодих чоловіків країна може зіткнутися з демографічним “провалом” — жінкам цього віку буде складніше знайти партнерів приблизно свого віку. Як пояснює Ольга Духніч з Інституту фронтиру, кількість жінок репродуктивного віку є ключовим фактором відтворення населення, але чоловіки також мають значення. Вже зараз покоління 18–22 років є невеликим, і його подальший відтік означає, що через 20 років народжуватиметься менше дітей, а отже — зменшиться кількість молодого населення. Проте Володимир Паніотто, президент КМІС та професор НаУКМА, вважає, що демографічні проблеми України значно ширші і не обмежуються лише виїздом чоловіків 18–22 років. За його словами, ця вікова категорія становить близько 2,5% населення, а потенційний виїзд третини з них відповідає лише 0,8% всього населення, що не є суттєвою загрозою. Також не ясно, чи виникне демографічний дисбаланс між чоловіками і жінками, оскільки раніше з країни виїжджали переважно жінки. За його словами, головна проблема — це невизначеність, пов’язана з війною, контролем над територіями, поверненням біженців і необхідністю залучати мігрантів.

Україна нині переживає одну з найбільших у світі криз переміщення населення. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, станом на березень 2025 року в Європі перебувало близько 6,4 мільйона українських біженців, а загалом у світі — 6,9 мільйона. Хоча статистика може бути неповною або суперечливою, зокрема через невідповідності в обліку, загальна кількість біженців залишається дуже високою. Дослідження показують, що майже дві третини українських біженців у Німеччині, Польщі та Чехії планують або вже отримали громадянство цих країн, що свідчить про малу ймовірність їх повернення в Україну. Після завершення війни, ймовірно, кількість тих, хто залишиться за кордоном, зросте разом з членами їхніх сімей. Окрім того, в Україні залишається значна кількість людей на окупованих територіях і в Росії. За оцінками Фонду “Демократичні ініціативи” та Центру Разумкова, близько 21% населення, яке зараз проживає в Україні, планує емігрувати після війни. Це може означати потенційний відтік ще приблизно 6 мільйонів осіб. Навіть за такого сценарію Україна з населенням у 25–27 мільйонів людей залишатиметься більшою за багато європейських країн і матиме значний людський та природний потенціал для розвитку.

Таким чином, хоч відкриття кордонів для молодих чоловіків 18–22 років і викликає занепокоєння, на тлі інших демографічних викликів і невизначеності, пов’язаної з війною, ця проблема не є вирішальною. Найголовнішим залишається питання стабільності та перспектив подальшого розвитку країни в цілому.