Будівельні спеціальності - за два тижні і безкоштовно: як під час війни набути робочий фах

Яку б освіту ти не мав, а робоча професія в руках завжди вартує дорогого. Особливо, коли здобув її безкоштовно і всього за 14 днів. Від початку війни при Профспілці будівельників України Profbud працюють двотижневі курси, де чоловіків та жінок, молодих і не дуже молодих безоплатно вчать на малярів, плиточників, зварювальників, електриків й тощо. Хто в цьому зацікавлений, які навички можна здобути і як їх використати - Коротко про розповіла організаторка курсів Галина Бондарчук.

«Запишіть, бо треба хатинку поремонтувати»

- Галино, знаємо, що недавно ви набрали нову групу. Хто в ній навчається і на кого?

- Зараз у нас 13 курсантів вчаться на електрозварювальників. Ми уклали меморандум про співпрацю з "Київ МілітаріХаб", вони поширюють нашу рекламу по своїх каналах, і так до нас почали приходити ветерани, а також дружини та діти загиблих героїв. Зараз вчиться хлопчик після 11-го класу, у якого батько поліг на війні. Дуже старанний, роботи хороші виходять. Є ще дівчина 18 років - студентка коледжу. Її до нас направив викладач, щоб пройшла більше практики. Така розумниця, і руки просто золоті!

На курси за різними профілями часто записуються люди з інвалідністю, які готові заново будувати своє життя. Наприклад, чоловік, який втратив око на фронті, успішно освоїв фах електрика. Такі кажуть, що проходять у нас реабілітацію - відновлюються роботою.  Вони дуже стараються і почуваються впевнено, бо тут їх не жаліють, а навчають.

- Якого фаху у вас можна навчитися?

- Будь-якого, що стосується будівництва. Штукатура-маляра, лицювальника-плиточника, монтажника гіпсокартонних конструкцій, монтажника пластикових конструкцій, майстра наливних полімерних підлог, бруківника, монтажника навісних вентильованих фасадів, електромонтажника… Усі професії довго перераховувати.

- Чула, що спершу на ваших курсів було більше жінок, ніж чоловіків.

- Так, було, бо чоловіки пішли на війну, до нас здебільшого приходили жінки та студенти профтехучилищ. Молодих хлопців та дівчат часто приводили їх учителі, бо в освітньому закладі немає сучасних інструментів і матеріалів, щоб освоювати новітні технології. Жінки йшли з різних міркувань - хтось хотів здобути вміння, щоб ними можна було заробляти, хтось збирався використовувати набуті навички в побуті.

Дуже запам’яталася 65-річна жінка. Проста така пенсіонерка з картатою сумкою, навіть не потелефонувала, просто прийшла і сказала: запишіть мене, бо треба стару хатинку привести до ладу. Вона пройшла три курси - плиточника, штукатура-маляра та монтажника гіпсокартонних конструкцій - і дуже задоволена поїхала ремонтувати свій будиночок.

А буває і так, що люди просто приходять, аби бути серед людей. Це я згадала Катерину з Мелітополя, у якої на війні загинула донька. Вона весь час плакала, але вчилася, старалася. Коли курси закінчилися, продовжувала ходити, щоб просто спілкуватися, намагалася бути корисною - то рукавиці робочі збере і вдома випере, то підлогу в учбовому центрі помиє. Це теж була її реабілітація. З Києва Катерина поїхала до однієї з країн Балтії і звідти вже розповіла, що отримані сертифікати стали в нагоді - змогла  себе там реалізувати.

У нас це не вперше, коли людина набуває нових вмінь і заразом чимось від себе хоче з іншими поділитися. От зараз на зварника вчиться парамедик. Так він сказав, що проведе урок першої допомоги при ураженні струмом.

Перевірено на собі

- Як і коли почалася ініціатива?

- У перші місяці війни ми знаходилися на заході України, займалися благодійністю. Був великий наплив біженців. Тільки у Львові наповненість разів у п’ять перевищувала звичайне населення міста. Ми бачили, як люди починають шукати роботу і не можуть знайти, бо пропозиції є тільки з робітничих спеціальностей. Тоді ми подумали: а чому б не почати швидко вчити будівельних професій? Тим паче, що знали, як вилітають вікна від вибухових хвиль, а фахових монтажників пластикових конструкцій бракувало ще до війни.

Стартовою базою став наш профспілковий готель у Хмельницькому, де був навчальний центр. Перші курси  провело місцеве підприємство з виготовлення металопластикових конструкцій. Роботодавець сам розробив програму терміном у два тижні, це був грудень 2022 року.

Коли повернулися до Києва, задум продовжили на базі профтехучилища у Броварах. Створили хаб лицювальників-плиточників і самі пішли вчитися класти кахель, щоб перевірити: чи дійсно за пів місяця можна опанувати якісь секрети. Виявилось, що так.

- Тобто, Галино, ви самі вмієте класти плитку? А хто за спеціальністю?

- За спеціальністю я економіст, але і з плиткою працювати тепер можу - перевірила на практиці, коли викладала у себе на дачі веранду. Не скажу, що було легко, але впоралася. Плиткоріза не мала, використовувала «болгарку» - у сусіда аж очі стали круглі, коли за мною спостерігав. А ще я пройшла курси електрозварювальників і теж реалізувала - зварила на дачі дві арки.

- Без особистого досвіду, чесно кажучи, важко повірити, що за два тижні можна все це освоїти. Приміром, штукатур-маляр - це ж не просто щіткою по стінах возити. Зараз стільки нових технологій!

- Це правда, можна розгубитися. Але у нас досвідчені майстри. Вони вчать за схемою: старт - фініш. Тобто весь процес від початку і до завершення. При навчанні ми показуємо різні методи роботи - і дорогі, і більш доступні. Наприклад, замість фарб за 2000 гривень можна використати суміш, покриту обойним клеєм та паркетним лаком. Так само і з інструментами: купуємо і сучасні інструменти, і простіші моделі, щоб навчити працювати з різними варіантами.

Допомагають міжнародні профспілки

- Курси безкоштовні, а майстри за свою роботу щось отримують? І навчальні матеріали десь треба брати. Хто фінансує?

- Майстри у нас отримують зарплату за курси. З фінансуванням допомагають міжнародні профспілки.

- Я правильно розумію, що одна людина може пройти  безкоштовно не один, а послідовно кілька курсів?

- У нас є слухачі, які пройшли вже кілька курсів. Поєднувати професії дуже правильно. Наприклад: сантехник може ще й плитку класти або якщо навчився монтувати гіпсокартонні конструкції, то, мабуть, варто навчитися їх штукатурити.

- Географічно курси тільки в Києві чи поширюються і на інші міста?

- З 2022 року і понині у нас організовуються хаби на базах профтехучилищ у різних регіонах. Це і Чернівці, і Камінець-Подільський, і Полтава, Одеса, Біла Церква.  Припустимо, в Полтаві у будинку училища вибуховою хвилею винесло вікна. Ми даємо оголошення, що за такою-то адресою буде проводитися навчання з монтажу металопластикових конструкцій. Хто зацікавився - приходить, записується. Так в училищі набирають групу, ми оплачуємо для неї майстра і вікна, які треба поставити. Далі два в одному: це 20% теорії, решта - практика. І училищу допомогли відновитися.

Так само було і в Одесі, а у Білій Церкві, крім вікон, наші курсанти виклали в холі плитку, а на початку цього навчального року бруківку перед входом в училище. Коли люди напрацьовують навички не лише на тренажерах, а в реальних умовах, то більше стараються. У нашому навчальному центрі на 130 кв/м все зроблено своїми руками:  підлога і ґанок викладені плиткою. Стіни проштукатурені та оздоблені декоративною штукатуркою.

Роботу реально знайти

- Ви казали, що після закінчення курсу видаєте сертифікат. Що він собою представляє?

- У нас, вважається, курси неформальної професійної освіти, тому сертифікат не державного зразка. Кожен наш випускник може звернутися до кваліфікаційного центру й офіційно підтвердити свою професію. Але зараз роботодавці охоче беруть на роботу і з сертифікатом про навчання, і просто тоді, коли бачать, що людина справді вміє працювати.

Зрозуміло, що за два тижні не можна опанувати складну робочу спеціальність від «а» до «я». Наприклад, столяр - це і дерев’яні вікна, і двері, і меблі, і дизайн… Тому ми беремо одну складову, припустимо, підлога, і говоримо про мікронавички. 

- Тобто з таким сертифікатом, як у вас, реально знайти роботу?

- Реально. Ми ведемо реєстр наших випускників, де є відмітки про профіль і з якою метою людина закінчила курси. Паралельно працюємо з нашими соціальними партнерами-роботодавцями. Якщо звертається роботодавець, який шукає робітника з мікронавичками, ми дивимося у реєстрі, хто  підходить і хто зацікавлений у роботі. Курсанти можуть організовуватися самі. От наші хлопці з Броварів об’єдналися в бригаду лицювальників-плиточників і вже працювали в Ірпені та Бучі.

Старт був, про фініш не думаємо

- Війна триває, триває мобілізація. У багатьох професіях жінкам доводиться підміняти чоловіків. Будівельники готові брати до себе жінок?

- А у них вибору немає. Якщо раніше перебирали кадрами, казали, що он за парканом черга до них стоїть, то зараз вже не кажуть. Навіть визнають, що плиточники чи електрозварювальними з жінок виходять навіть кращі, ніж з чоловіків. Наші партнери, які зацікавлені в людях, самі дають майстрів на курси, привозять матеріали, проводять майстер-класи.

Дуже цікавий такий майстер-клас для викладачів профтехучилищ був від української компанії Hempire, яка робить конопляні будиночки. Показували, як перегородки ставити, як штукатурку з вапна робити, щоб не було ніякої хімії. Іноді молоді будівельники, які вже працюють, просяться до нас на майстер-класи. 

- Ми багато приділяємо уваги вступній кампанії до вишів і мало згадуємо про молодь, яка після школи йде на робочі спеціальності. Є такі хлопці та дівчата?

- Є, ідуть, працюють і до нас приходять вчитися. До речі, ми даємо не тільки практику, ми розповідаємо курсантам про їхні трудові права. Якщо довіряємо роботодавцю, то тільки на наших умовах - це нормальна зарплата, офіційне оформлення. Попереджаємо, що в будь-який момент можемо прийти та перевірити умови, в яких знаходиться наш випускник.

- А нормальна зарплата після ваших курсів - це скільки, якщо не секрет?

- Роботодавець, який цінує робітничі кадри, завжди знайде можливість дати гідну оплату й підтримати розвиток працівника.

- А приватну практику можна відкрити?

- ФОП зараз можна відкрити і без сертифікату - став КВЕД  (код класифікації виду бізнесу), який хочеш. Головне - отримати навички і купити інструмент. Дай боже, закінчиться війна, і я впевнена, що багато наших колишніх курсантів об’єднаються у бригади, щоб відновлювати країну.

- Період дії безкоштовних курсів якось обговорювався: до кінця воєнного стану, рік після війни?

- Ніяк не обговорювався. Поки у нас є можливість, вчитимемо людей. Старт був, а про фініш не думаємо.

Як записатися:

• запис за формою (основний) 
• запис на сайті 
• телефон +38 050 412 33 84