/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2Fb3ada2ab16bf4da366e9547a23294dbd.jpg)
Пам’яті лікаря дитячої реанімації Володимира Бурі
Володимир народився 9 травня 1964 року в селі Онок Виноградівського району на Закарпатті. Там у 1979 році закінчив восьмирічну школу, вступив до медичного училища у місті Хуст й отримав спеціальність фельдшера. Потім була строкова служба в армії. А коли Володимир демобілізувався, то продовжив навчання у Запорізькому медінституті на педіатричному факультеті.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F1c17f678f57506f0c67043ce1475770b.jpg)
Інтернатуру він проходив у 1992-1994 роках у міській дитячій лікарні Слов’янська на Донеччині. Володимир залишився у цьому місті й працював анестезіологом-реаніматологом відділення інтенсивної терапії та реанімації міської лікарні, а у 1999 році став завідувачем відділення.
Люди пригадують його як досвідченого, грамотного, талановитого лікаря. Його поважали колеги, любили маленькі пацієнти та їхні батьки.
Під час АТО у 2014 році за мужність та бездоганне ставлення до лікарської справи Володимира Бурю нагородили Подякою Міністерства охорони здоров'я та цінним подарунком Міністра внутрішніх справ.
У 2018 році він очолив відділення інтенсивної терапії обласної дитячої лікарні у Слов’янську.
Його колега Валерій Світличний зазначав, що Володимир дуже любив лікарську справу, віддавався їй повністю:
- Робота була йому також замість хобі. Він, можна сказати, жив на робочому місці. Був безвідмовним. Йому могли подзвонити з будь-якого міста, з області, і він всім допомагав. Безкомпромісний, прямолінійний, відвертий і справедливий. Він завжди казав правду, висловлював свою думку, незважаючи на ранги.
Інша колега Володимира, Людмила Адаричева, розповіла, що працювала з ним багато років, «дослухаючись одне до одного, були єдиною командою», що вона не уявляє дитячу лікарню «без прекрасного лікаря і друга».
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F3545b05e4cac8eb52fdab879dd599d11.jpg)
Лікар-анестезіолог Любов Хрипкова зазначила, що Володимир всього себе присвятив лікуванню дітей:
- Починали працювати у Слов'янську майже одночасно… Володимир був лікарем з великої літери: професіонал, чуйний, розуміючий, міг знайти ключик до кожного пацієнта. А це особливо важливо, коли працюєш з дітьми. Весь професійний шлях він присвятив анестезіології й інтенсивній терапії, допомагаючи й рятуючи сотні дітей.
Його друзі та колеги пригадують, що він захоплювався походами, риболовлею, кулінарією. Разом із дружиною виховали двох дітей.
Коли почалася повномасштабна війна, Володимир евакуювався зі Слов’янська. 6 вересня приїхав додому, щоб забрати речі. А наступного дня у власній квартирі будинку на вулиці Торській загинув від російської ракети. Його тіло знайшли під завалами. Володимиру було 58 років. Тоді загинули троє мешканців цього будинку.
У Фейсбуці під повідомленням про трагічну смерть лікаря люди залишили коментарі з добрими словами на його адресу.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F209%2F74280f27f1fff84def5c9cf8c48ff981.jpg)
Так, Тетяна Вилицька написала: «Дуже був гарний талановитий, добрий чуйний доктор Володимир Васильович Буря, який врятував багато важко хворих діток. Світла пам‘ять залишиться з нами назавжди».
«Вічна памʼять. Дуже шкода, що гинуть кращі з кращих. Він був дуже досвідченим лікарем... », - зазначила Катерина Овчиннікова.
Поховали Володимира Бурю на малій батьківщині на Закарпатті. У нього залишилися дружина, двоє синів, брати.
Указом Президента України Володимир Буря посмертно нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
Вічна та світла пам’ять!
Фото з відкритих джерел
За матеріалами Cлов'янської міської військово-цивільної адміністрації, Меморіал. Платформа пам'яті, Вчасно

