Поема про султана дала астрономам підказки про рідкісну космічну подію
Поема про султана дала астрономам підказки про рідкісну космічну подію

Поема про султана дала астрономам підказки про рідкісну космічну подію

Поема про султана дала астрономам підказки про рідкісну космічну подію

Давній вірш на честь Саладіна може описувати наднову 1181 року.

Хвалебний вірш, присвячений султану Салах ад-Діну Юсуфу ібн Айюбу (Саладіну), може виявитися не просто літературним твором, а описом рідкісної астрономічної події — наднової 1181 року. У новому дослідженні науковці стверджують, що твір був датований неправильно і насправді містить цінні для сучасних дослідників спостереження, повідомляє IFLScience.

Китайські та японські астрономи зафіксували появу “гостьової зірки” у 1181-1182 роках на північному небі, після чого вона зникла. Вчені досі дискутують, чи це була нова, чи наднова, і якого саме типу. Лише 12 років тому астроном-аматор Дана Патчик відкрив залишок наднової незвичайної форми в сузір’ї Кассіопеї, а вісім років потому підтвердилося, що його вік і розташування відповідають описаній події.

Довгий час вважалося, що в Європі та на Близькому Сході ніхто не зафіксував це явище. Проте повторний аналіз поеми арабського поета Ібн Сани аль-Мулька, опублікований у журналі Astronomische Nachrichten, свідчить, що “гостьову зірку” бачили також у Єгипті та, ймовірно, в ширшому арабському світі. У творі, написаному для прославлення Саладіна, зірка стає центральним образом перших 16 строф, де сказано: “…завдяки твоїй справедливості тепер навіть зірок на небі стало більше”.

Перші редактори датували поему 1186 роком або пізніше, вважаючи, що йдеться про планетарне з’єднання, яке того року пророкували астрологи. Плутанину підсилювала і пізніше додана згадка про “зірку з хвостом”. Втім, дослідники на чолі з Й. Г. Фішером із Мюнстерського університету доводять, що вірш був написаний раніше — під час повернення Саладіна до Єгипту у 1181-1182 роках.

Особливу увагу вони звертають на згадку про “перстень-печатку на Пофарбованій руці” — так арабські астрономи описували зірки Кассіопеї, що нагадували пальці, вкриті хною. У тексті йдеться про те, що “рука прикрасила себе зіркою” та “рука неба хвалиться своєю зіркою”. Це може означати, що нова зірка була яскравішою за будь-яку зі звичайних у цьому сузір’ї. За підрахунками, її пікова видима яскравість перевищувала 2,25 зоряної величини, а японські астрономи описували її як подібну за яскравістю до Сатурна.

Подібні поетичні свідчення вже використовувалися для реконструкції подій. Так, давні єгипетські тексти допомогли сучасним астрономам вивчити наднову 1006 року, яка була яскравішою за Місяць. Обидві наднові — 1006 та 1181 років вважають прикладами “подвійно вироджених” наднових типу Ia, спричинених злиттям двох білих карликів. Такі події важливі для вивчення механізмів розширення Всесвіту.

Хоча нині поема підтверджує радше вже відомі китайські та японські свідчення, ніж додає нові факти, дослідники не виключають, що подальший аналіз допоможе відкрити більше деталей. Як і у випадку з надновою 1054 року, європейські літописці подібні явища зазвичай ігнорували, вважаючи їх незрозумілими чи небезпечними.

Нещодавно астрономи виявили, що зоряна система V Sagittae, розташована за 10 тисяч світлових років від Землі, готується до масштабного вибуху. Білий карлик у цій подвійній системі активно поглинає матерію зі своєї зорі-компаньйона, накопичуючи критичну масу. Це може призвести до наднової, що буде яскравою як Місяць і видимою на Землі навіть вдень.

Джерело матеріала
loader