Законопроєкт №14057 не про медіа, а про розширення особистих прав кожної людини, — Стефанчук

Спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук відповів на критику медіа стосовно законопроєкту №14057, який передбачає численні зміни в Цивільному кодексі України (ЦКУ). Про це він написав на своїй сторінці у фейсбуці.

«Після реєстрації законопроєкту №14057 деякі медіа опублікували власні застереження щодо його окремих положень. Керуючись принципами відкритості та професійної дискусії вважаю важливим дати на них фахову відповідь — не емоціями, а аргументами, чітко й по пунктах», — написав Стефанчук.

Що стосується «відповідальності журналіста без вини», то це, за словами спікера Верховної Ради, не відповідальність, а спосіб захисту, який не тягне за собою юридичних санкцій. Чинна редакція ст. 277 ЦКУ вже передбачає, що «спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила».

Право на спростування як спосіб захисту відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Разом з тим, частина 13 статті 277 ЦКУ в редакції законопроєкту передбачає, що «Особливості спростування недостовірної інформації встановлюються законом». 

Руслан Стефанчук зазначив, що такі особливості зокрема встановлені статтею 43 Закону України «Про медіа», яка серед іншого передбачає випадки, коли суб’єкт у сфері медіа має право відмовити в поширенні спростування або відповіді.

За словами політика, законопроєкт не обмежує журналістські розслідування та чітко відповідає Конституції України. Презумпція невинуватості закріплена в частині першій статті 62 Конституції України і є одним зі стандартів журналістики (пункт 22 Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи 1003(1993) про етичні принципи журналістики).

«Разом з тим, дотримання презумпції невинуватості жодним чином не “унеможливлює розслідування корупції до вироку суду”, мова йде лише про те, що особу не слід називати винною, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду», — написав Стефанчук.

Він також назвав неправдивим твердження про те, що «суди зможуть забороняти поширення інформації до її публікації, блокувати сайти та вилучати наклади». За словами спікера Верховної Ради, зміни, що пропонуються, лише уточнюють сучасні канали поширення інформації (вебсайти, сторінки у соціальних мережах, канали месенджерів, відеохостинги, інші вебресурси). 

«Висновок: законопроєкт в цій частині не передбачає нових чи додаткових обмежень для свободи слова, в тому числі щодо проведення журналістських розслідувань та публікації їхніх результатів», — зазначив Руслан Стефанчук.

Серед іншого політик заперечив твердження про те, що законопроєкт зобовʼязує розслідувачів публікувати альтернативну версію фігурантів, і заявив, що право на відповідь існує вже зараз — у чинній редакції статті 277 ЦКУ та статті 43 Закону України «Про медіа». Стефанчук каже, що це не «спростування», а лише право висловити власну думку.

Стаття 277-2 «Право на примирення» Цивільного кодексу в редакції законопроєкту пропонує передбачити право особи, яка порушила особисті права іншої особи внаслідок поширення недостовірної інформації, звернутися з пропозицією про примирення. Спікер парламенту наголосив, що йдеться не про «примусове вибачення», а про ініціативу особи, яка поширила недостовірну інформацію.

Окремо Руслан Стефанчук згадав статтю 302-2 ЦКУ в редакції законопроєкту, яка пропонує закріпити в цивільному законодавстві «право на забуття». Необхідність закріплення права на забуття в національному законодавстві обумовлена євроінтеграційними зобов’язаннями України, каже політик. 

«При цьому законопроєкт передбачає умови здійснення такого права та випадки, коли таке право не застосовується. У системному тлумаченні зі статтею 29 Закону України «Про інформацію» здійснення право на забуття обумовлено необхідністю встановлювати баланс із правом громадськості знати суспільно необхідну інформацію, яка є предметом суспільного інтересу», — пояснив Стефанчук.

Спікер Верховної Ради додав, що законопроєкт не передбачає покладання на медіа нових обов’язків чи додаткової відповідальності, порівняно з чинним законодавством.

Стефанчук запропонував провести на початку жовтня зустріч із журналістами та представниками громадянського суспільства, які спеціалізуються на питаннях медіаправа, щоб обговорити всі аспекти цього законопроєкту і «спільно знайти збалансовані й ефективні рішення».

«Адже головна мета законопроєкту — створити сучасну систему захисту прав людини й громадянина, утвердження і забезпечення яких є головним обов’язком держави», — зазначив Руслан Стефанчук.

В Інституті масової інформації також вважають, що законопроєкт несе ризик цензури й містить надмірно жорсткі вимоги до медіа. Юрист ІМІ Володимир Зеленчук зауважив, що запропоновані зміни посилюватимуть позиції тих, хто зловживає процедурами спростування недостовірної інформації та захисту честі й гідності як формами захисту від обґрунтованих звинувачень журналістів.

Голова Комітету з питань свободи слова, нардеп Ярослав Юрчишин відкликав свій підпис під законопроєктом №14057 і повідомив, що організує обговорення між розробниками проєкту та медіаюристами. 

Фото: rada.gov.ua