Астрономи зафіксували найдовший відомий газовий міст між двома галактиками

Астрономи виявили унікальну міжгалактичну структуру — масивний газовий міст, пише Earth. Він поєднує дві карликові галактики на околиці скупчення у сузір’ї Діви. Радіоспостереження показали, що NGC 4532 та DDO 137, розташовані на відстані близько 53 мільйонів світлових років від Землі, з’єднані сильним газовим потоком і мають довгий хвіст, який простягається на 185 тисяч світлових років. Це найдовша подібна структура, яку вдалося зафіксувати.

Результати дослідження, опублікованого в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, пояснюють походження цього феномена. За словами керівника групи, професора Лістера Стейвлі-Сміта з Міжнародного центру радіоастрономічних досліджень Університету Західної Австралії, на формування моста та хвоста вплинули одразу два чинники: взаємні припливні сили між галактиками, які витягують газ із їхніх зовнішніх частин, та тиск таранного потоку, що виникає при русі системи у розігрітій до надвисоких температур атмосфері скупчення Діви. 

Вчені порівнюють цей процес із поступовим вигоранням атмосфери космічного апарата під час входу в земну атмосферу. В астрономічному масштабі він триває мільярд років.

Спостереження показали, що газові диски двох галактик зберігають обертання, хоча й несиметричне. У NGC 4532 швидкість обертання сягає 93 км/с, тоді як у DDO 137 — лише 38 км/с. Обидві галактики рухаються разом зі швидкістю приблизно 880 км/с у межах скупчення, утворюючи пов’язану систему. Газовий міст має власну швидкість, що плавно змінюється між показниками обох галактик, що підтверджує його походження з матеріалу, відірваного припливними силами.

Астрономи відзначають схожість цієї структури з газовим мостом між Великою та Малою Магеллановими Хмарами поблизу Чумацького Шляху. У випадку з NGC 4532 та DDO 137 явище є більш масштабним і демонструє дію тих самих фізичних процесів, але у складнішому середовищі скупчення галактик.

Дослідження також показує, що навіть на периферії скупчення галактики відчувають значний вплив середовища. Втрата газу позбавляє їх головного ресурсу для зореутворення, що з часом може призвести до згасання активності. 

Матеріал у газовому мості та хвості не утворив нових зірок. Лише поблизу кінця хвоста помічена невелика блакитна галактика Tololo 1232+052, де, ймовірно, почалося формування зірок із викинутого газу.

Нещодавно астрономи за допомогою космічного телескопа імені Джеймса Вебба (JWST) виявили потенційно найдавнішу галактику, яка отримала назву Капотавр. За попередніми даними, вона могла утворитися приблизно 90 мільйонів років після Великого вибуху, що значно раніше, ніж передбачали наявні космологічні моделі.