Розстріл у Кривому Розі: вбито «авторитетного» президента федерації самбо з багатим кримінальним минулим

26 вересня 2025 року близько 20 години на Зарічному мікрорайоні Кривого Рогу кілери влаштували засідку біля будинку функціонераі. Коли Понирко прямував до своєї машини, по ньому відкрили вогонь з автоматичної зброї. З близько тридцяти випущених куль п’ятнадцять влучили в ціль. Понирко загинув на місці. Його водія з вогнепальними пораненнями госпіталізували.

З одного боку, Євген Понирко був публічною фігурою: майстер спорту, призер чемпіонатів Європи, організатор змагань, який отримував нагороди від місцевої влади за «популяризацію здорового способу життя». Спортивна федерація вже назвала його загибель «непоправною втратою». З іншого боку, правоохоронці розглядають як основну версію вбивства бандитські «розбірки» за перерозподіл кримінального впливу в місті. Шлях Понирка був далекий від спортивного: він мав кілька судимостей за насильницькі злочини, зокрема за участь у схемі «чорних рієлторів» із викраденням та катуванням людини заради квартири, п’яні бійки з нападом на поліцейських та вбивство кримінального конкурента у 2009 році, за що відбув тюремний термін.  Видання Dетектив INFO розповіло історія цього “непересічного” громадянина.

За інформацією місцевого видання “Свої”, з тридцяти випущених куль половина поцілила у Понирка. Останній намагався врятуватися втечею, але марно – вражений наповал він загинув на місці.

Вижити вдалося тільки водієві Євгена Володимировича: із вогнепальними пораненнями та суттєвою крововтратою чоловіка ушпиталили до лікарні. Як вважається, кілерів було щонайменше двоє, розшук яких на момент підготовки цього матеріалу тривав.

27-28 вересня Криворізький осередок федерації самбо та НФСУ оприлюднили некролог на смерть Понирка, загибель якого назвали “непоправною втратою”. Його поховають 30 вересня.

Майстра спорту та бронзового призера чемпіонату Європи з самбо розстріляли за кілька годин до початку змагань, до організації яких у Кривому Розі Євген Понирко активно долучався останніми роками. За що, а також діяльність з популяризації здорового способу життя, отримував відзнаки від місцевої влади.

(Євген Понирко та голова Ради оборони міста Кривий Ріг Олександр Вілкул)

Разом із цим, у житті відданого фаната самбо зустрічалося чимало інших “відзнак”, через що однією з провідних версій скоєння його вбивства вважаються так звані “розбірки” й спроби здійснення перерозподілу злочинного впливу у Кривому Розі. Недоброзичливці зараховували його до переліку ледь не найвідоміших свавільників міста, який порушував чимало моральних, й не тільки, норм, регулярно потрапляв у зведення правоохоронців через свої бійки та дебоші, а також інші звитяги кримінального штибу на кшталт буцімто тісних зв’язків із ОЗУ “Двадцятівські”, “авторитетним” очільником Федерації боксу Кривого Рогу Владиславом Біндером на прізвисько “Ніс” тощо.

Dетектив-Info пригадує тернистий шлях “кримінальних університетів” та публікує подробиці трьох обвинувальних вироків, постановлених вітчизняними служителями Феміди щодо Євгена Понирка за його життя.

“Тимірязєвська квартира”, “Аризонська мрія” та бійні при “Святошині”

У дебютну “командировку” він попрямував в 2010 році за наслідками ухвалення в його відношенні обвинувального вироку Саксаганським райсудом Кривого Рогу. У відповідній справі Понирко інкриміновалося чотири епізоди кримінальних звитяг, об’єднуючими факторами яких виступали зухвалі насильницькі дії та… алкоголь.

Зокрема, суд визнав доведеною провину Понирка у дотичності до так званої схеми звитяг “чорних рієлторів” криворізького зразка, що супроводжувалася викраденням та катуванням власника квартири по вулиці Тимірязєвській. На цю нерухомість “поклав око” приятель талановитого самбіста, який намагався скористатися вадою усамітненого власника “квадратів” – любов’ю до “зеленого змія”.

Відомо, що від квітня 2008 року чоловіка почала ледь не кожен день підпоювати трійця “нових друзів”, включно із Понирком. Так тривало три місяці, допоки достойники не перейшли до справи.

3 червня 2008, за сталою традицією, власнику квартири його більш “юні друзі” придбали “чекушку” горілки, а коли останній “втамував спрагу” – озвучили “пропозицію” переписати “хату” на одного з приятелів по чарці. Чоловік відмовлявся, тож його завели в під’їзд та почали лупцювати, а після передачі їм паспорту і документів на нерухомість – під приводом розпиття “мирової” заманили “терпілу” до машини, натягнули йому на голову чорний пакет та вивезли до закинутої сільської хати. Тут жертву протягом чотирьох діб утримували в сараї на металовому ланцюгу та щоденно катували, допоки не отримали згоду оформити генеральну довіреність на право розпорядження “тимірязєвськими квадратами”.

Після завершення юридичних формальностей восени 2008 року цю квартиру “реалізували”, а сам Понирко, який категорично не визнав свою провину, опинився в епіцентрі чергового скандалу. В ніч на 10 жовтня Євген Володимирович підшофе і в компанії своїх приятелів “завітав” до залу ігрових автоматів “Аризона” по вулиці Мелешкіна, де замовив на барі віскі з колою, сів грати у рулетку, проте категорично відмовлявся розраховуватися із посиланням на те, що для нього напої мають бути безкоштовними.

Старша зміни адміністраторів “Аризони” мала з цього приводу іншу думку, втім коли вона намагалася її донести до п’яного самбіста – останній почав її матюкати та погрожувати насильством. Розбиратися із ситуацією прибула четвірка міліціонерів, прямо у присутності яких Євген Володимирович (що зі слів постраждалої спілкувався з “погонами” як давніми приятелями) вдарив головою у обличчя жінку, а також зламав їй ребро.

Ба більше – коли жертву нападу “сховали” від розлюченого Понирка у підсобному приміщенні, останній намагався туди увірватися та продовжити екзекуцію. На суді “паливода в кімоно” стверджував, що нікого в “Аризоні” не бив. А адміністратора, можливо, міг випадково зачепити лише плечем, коли прямував до виходу із закладу, vip-клієнтом якого він начебто був.

Зауважимо, що за твердженнями начальника охорони “Аризони” на момент скандального інциденту Понирко перебував у “чорному списку” небежаних відвідувачів ігорного клубу. Тим не менш, у Кривому Розі знаходилося чимало інших розважальних закладів, де Євгена Володимировича зустрічали “хлібом-сіллю”. Передусім йдеться про клуб “Святошин” по вулиці Балакіна, куди в ніч на 19 грудня 2008 року разом із побратимами приїхав “чілити” борець.

Тут у запального “VIP-а” біля барної стійки трапилася суперечка із двома молодиками, вирішувати яку компанії попрямували на свіже повітря. На вулиці Понирко і Ко нещадно відлупцювали спочатку одного, а згодом іншого опонента, “задули” їх газом, а також “віджали” мобільний телефон.

За сталою традицією, жертв Євгена Володимировича бодігарди “Святошина” тоді “ховали” від розлюченого достойника у комірці закладу. Жертві іншого випадку з’ясування стосунків із Понирком так не пощастило. Йдеться про найвідоміший епізод кримінальної біографії авторитета понад п’ятнадцятирічної давнини, що територіально відбувся якраз біля входу до нічного клубу по вулиці Балакіна.

З плином часу достеменно встановити природу довготривалого конфлікту, який на той момент спричинився поміж Понирком та іншим “авторитетним” мешканцем Кривого Рогу на прізвисько “Халява” – завдання “із зірочкою”. Достеменно лише відомо, що до настання відповідного “часу Ч” поміж молодиками трапилося щонайменше дві бійки, в одній з яких самбісту зламали щелепу…

В інтерпретації прибічників Євгена Володимировича, зрештою він вкоротив віку опоненту у якості помсти за згвалтування близької родички спортсмена. В умовної сторони “Халяви” – “зеркальна” інтерпретації подій, мовляв, це Понирко чіплявся до сестри поважного Валерія. Разом із цим, у архівах місцевих ЗМІ можна зустріти геть “екстравагантну” версію природи “двобою” достойників.

Як би там не було, але де-юре обставини розгорталися наступним чином. Начебто пізно ввечері 3 травня 2009 року Понирко із компанією приїхав відпочивати у “Святошин”, де його перестрів “Халява”. Євген Володимирович стверджував, що останній накинувся на нього з ножем, тож він вихопив карабін “Сайга” з багажника авто друга й “випадково” один раз натиснув на гачок. Куля влучила в пахову зону з правого боку стегна “Халяви” та вразила артерію. За кілька миттєвостей він стік кров’ю й помер.

Що ж стосується Понирка, то спортсмен накивав п’ятами з місця злочину і був затриманий лише наприкінці червня 2009. За рік суд першої інстанції присудив йому за вищеперераховані епізоди кримінальних звитяг покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а невдовзі – апеляційна інстанція зменшила “строк” до семи років ув’язнення.

УДО, “закон Савченко” та нові вироки

Від лютого 2012 року майбутній президент федерації самбо Кривого Рогу відбував покарання в Арбузинській виправній колонії на Миколаївщині, де (за деякими твердженнями) виступав так званим “смотрящим” за грою.

Тут на його рахунку назбиралося 5 заохочень і 16 стягнень. Навесні 2014 року він був умовно-достроково звільнений на волю, а влітку 2016 – відносно невідбутого достойником “строку” було застосовано так званий “закон Савченко”.

Згідно однієї з версій, відповідна “лазівка” була використана стороною Понирка, аби уникнути додаткового покарання за наслідками його нових звитяг. Річ у тім, що на той момент йому вже закидали поцуплення паспорту (ч.3 ст.357 КК України) в однієї панянки, яке було скоєне Євгеном Володимировичем на світанку 2 травня 2016 року в приміщенні салону еротичного масажу “Зефір” (за що він відбувся штрафом), а насамперед – напад на працівників поліції, здіснений 18 червня 2016 року в приміщенні кафе “Какаду”.

Останні прибули за викликом до розважального закладу, оскільки Євген Панирко влаштував там черговий п’яний дебош, а коли “героя” намагалися вгамувати “копи” – почав із ними битися, двічі поціливши кулаком у голову одному опоненту та намагаючись вихопити зброю в іншого.

Попри медійний резонанс та інформацію, мовляв шибайголова-самбіст проломив череп одному з поліцейських, під час судового розгляду відповідні звитяги було кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження. Понирко, який після подій у “Какаду” наступні півроку провів у СІЗО, зрештою було засуджено до 14 місяців ув’язнення. Паралельно із цим, відносно Євгена Володимировича вдруге було застосовано “закон Савченко”, і його відпустили на волю по “відбуттю покарання” прямо в палаці Феміди.

Джерело: Dетектив INFO 

Tweet

---

 

---