Як російська дезінформація руйнує життя в Польщі: «Мені погрожують смертю і викраденням дітей»

Разом з російськими дронами на Польщу понеслася хвиля дезінформації, покликана роз’єднати поляків і українців. Одним з головних об’єктів інформаційної атаки стала Наталія Панченко — лідерка організації Євромайдан-Варшава й фонду Stand with Ukraine, активістка й організаторка багатьох польсько-українських ініціатив, а сьогодні — ще й людина, для якої інформаційна війна стала особистою загрозою

У  виданні Sestry  розмовляли про те, як працює машина ненависті, хто на ній заробляє і що робити, щоб їй протидіяти.

Слова, яких ніколи не було

Єжи Вуйчик: Почнемо з найважливішого. Чи почуваєтеся ви сьогодні в Польщі в безпеці?

Наталія Панченко: На жаль, не почуваюся настільки безпечно, як раніше. Після кожної хвилі дезінформації я бачу, як дедалі більше людей починають вірити у фальшиві повідомлення й переносять це у повсякденне життя. Спочатку були коментарі в інтернеті, потім дзвінки, а з часом — вже неприємні ситуації на вулиці. У таких умовах почуття безпеки зникає.

Найважче те, що загрози почали торкатися також моєї родини. Це показує, що пропаганда не закінчується в мережі — вона має дуже реальні, болючі наслідки в житті реальному. Ось чому я вирішила говорити про це голосно.

Це вже не проблема однієї людини, а сигнал, що дезінформація вражає всю нашу спільноту

— Що в цій ситуації можуть зробити звичайні люди? Як не піддатися маніпуляціям і не підзаправляти цю машину ненависті?

— Кожен з нас має великий вплив на публічний простір. Від наших щоденних рішень — чи перевіряємо ми джерела, чи поширюємо неперевірені матеріали під впливом емоцій — залежить, чи буде поширюватися дезінформація. І саме ми, дорослі, відповідальні за передачу цих знань дітям.

Тому як мама я сьогодні звертаюся до польських батьків, до матерів і тат. Всім нам важливо, щоб наші діти могли жити в безпеці. Від вас залежить, якими будуть ваші діти. Будь ласка, не піддавайтеся маніпуляціям. Перевіряйте джерела, звертайтеся до першоджерел і повних матеріалів (бо фрази, вирвані з контексту, часто несуть протилежний сенс до того, що дійсно було сказано — Ред.), не поширюйте інсинуацій і не додавайте злих, агресивних коментарів.

Якщо ви натрапите на контент, який раптово «підсилює» емоції — гнів, страх, обурення — у 99% випадків це сигнал, що хтось навмисно його підготував — саме для того, щоб вас зачепити, посварити з кимось

Зупиніться на хвилину, перевірте, звідки походить інформація, хто є її автором, чи є незалежні підтвердження. Не дайте собою керувати.

Давайте разом дбати про безпеку — нашу і наших дітей. Навчаймо їх розпізнавати маніпуляції, розмовляймо про дезінформацію, навчаймо критичного мислення. Тільки разом — спокійно, уважно й солідарно — ми можемо захистити наші родини від брехні й ненависті.

— Пояснімо на вашому прикладі, як працює дезінформація. Того ж дня, коли російські дрони порушили повітряний простір Польщі, в мережі розпочалася скоординована кампанія дезінформації. Її елементом став сфабрикований діпфейк з вашою участю, в якому ви нібито ображаєте поляків. Як виглядала ця маніпуляція і чому вона виглядала для багатьох правдоподібною?

— Це було зроблено простим способом: використано фрагмент старого інтерв’ю, яке я давала українською мовою, а потім накладено на нього голос, згенерований штучним інтелектом, — але вже польською мовою.

Цей голос вимовляв слова, яких я ніколи ніде не говорила

Для людей, які мене знають, фейк є очевидним — інтонація не моя, а рухи губ не завжди збігаються з текстом. Однак, для когось, хто ніколи раніше мене не бачив і не чув, це виглядало досить правдоподібно. Хтось, хто підробив цей фейк, найімовірніше, також налаштував рекламу цього відео, завдяки чому за кілька годин ролик вже мав понад 100 тисяч переглядів.

Ці записи були проаналізовані організаціями Demagog і NASK. Обидві установи однозначно підтвердили, що ми маємо справу з підробкою, фальшивкою, дипфейком. Але якщо експерти й журналісти можуть розпізнати маніпуляцію, то звичайні глядачі — особливо ті, хто ніколи раніше не стикався зі мною — не можуть відрізнити такий фейк від справжнього висловлювання.

Тому сьогодні особливо важливо навчати суспільство критично ставитися до контенту в інтернеті. В епоху штучного інтелекту ми повинні вміти перевіряти джерела і не давати себе обдурити сфабрикованими матеріалами.

— Остання хвиля антиукраїнських атак була надзвичайно жорстокою. Як працює цей механізм? Чим він відрізняється від того, що ми бачили в 2015-2016 роках?

— Російська пропаганда діє в Польщі вже багато років — подібні кампанії ми спостерігали вже в 2015-2016 роках. Однак сьогодні їх відрізняє масштаб і інтенсивність. Кількість дипфейків, сфабрикованих матеріалів і маніпуляцій в мережі є величезною, і щодня десятки тисяч тролів працюють над тим, щоб роз’єднати поляків і українців. На жаль, до цієї нарації приєднуються не тільки випадкові користувачі інтернету, але й політики, які, повторюючи російські меседжі, стають учасниками цієї дезінформаційної боротьби. А якщо подібний контент висловлює політик, для багатьох людей це звучить як правда, що ще більше підсилює ефективність пропаганди.

Вся дезінформаційна машина працює, як єдиний механізм — саме це робить її такою ефективною. Одні створюють графіку, інші готують дипфейки й маніпулятивні записи, треті поширюють їх в інтернеті й засипають сотнями тисяч коментарів і лайків. В результаті виникає ефект «сніжної кулі»: контенту настільки багато, що звичайний споживач втрачає пильність і починає вірити, адже якщо так багато людей про це говорять, то це може бути правдою.

— Критики закидають, що ваші гострі висловлювання самі стають паливом для пропаганди. 

— В цьому і полягає мистецтво дезінформації — щоб стати її жертвою, навіть не потрібно нічого говорити

Якщо хтось вибере вас за ціль, кожною вашою заявою можна маніпулювати, а якщо бракує матеріалу — завжди можна створити дипфейк.

Нещодавно я стала жертвою кампанії, в якій мені приписали цитати, яких я не виголошувала. Моє попередження про те, що нацьковування поляків на українців може вийти з-під контролю, було порізане, перекручене й представлене як погроза полякам. Підкреслю, що я говорила про це українською мовою, на українському телебаченні, до українських глядачів — тому саме твердження, нібито я погрожувала полякам на українському телебаченні, є абсурдом.

Виявилося, що перші публікації на цю тему з’явилися 5 лютого на російських вебсайтах, а вже наступного дня — польською мовою в соціальних мережах, і цю тему відразу підхопили польські політики, зокрема Гжегож Браун і колишній прем’єр-міністр Лешек Міллер. Це показує, що від самого початку в цю кампанію були залучені політики, які своєю участю надали їй розголосу й авторитетності.

Хочу чітко підкреслити: я ніколи не погрожувала полякам

Приписування мені таких слів є елементом свідомої маніпуляції та прикладом класичної дезінформації.

Згодом ця дезінформаційна нарація проникла також до частини традиційних ЗМІ. На щастя, редакції основних ЗМІ, такі як Onet, Wyborcza чи найбільші телеканали, відразу перевірили інформацію і повідомили, що це маніпуляція. Однак, у соцмережах та на анонімних порталах наратив пішов жити своїм життям, досягаючи аудиторії в тисячі людей.

Сьогодні ми бачимо, що це не зупинилося — з кожним новим інцидентом у Польщі з’являються тисячі тролів, які поширюють фальшивий контент, вставляють мої фотографії з доданими цитатами і звинувачують всю українську громаду. Це класичний механізм пропаганди: створюється штучний ворог і використовується для залякування людей. На жаль, за армією тролів йдуть і звичайні користувачі інтернету, які повірили в ці наративи і починають погрожувати, ображати або навіть атакувати українців — як дорослих, так і дітей.

Розбити дезінформаційну машину

— Наскільки польське суспільство є стійким до цієї машини? І чому ці, часто прості, гасла так легко сприймаються?

— Цільовою аудиторією таких атак є насамперед польське суспільство. Йдеться про те, щоб якомога більше людей повірили, що Україна і українці є злими, що вони шкодять Польщі — щоб посіяти ворожнечу між нашими народами.

Українці мають справу з російською пропагандою вже багато років, тому, на мою думку, вони набагато стійкіші до фейків

Вони вміють розпізнавати маніпуляції, називати їх по імені й викривати. Натомість польське суспільство до цього менш підготовлене, а тому значно більш вразливе до неправдивої або фальшивої інформації, поширюваної в межах скоординованих дезінформаційних кампаній.

Проблема також полягає в тому, що для частини польської політичної сцени це ідеологічна боротьба. У польському парламенті діють відкрито антиукраїнські партії, і саме вони використовують хвилі дезінформації для своїх цілей. Замість того, щоб викривати їх, вони підсилюють їх і будують на них свою політичну нарацію.

Меседжі російської пропаганди дуже прості, але, на жаль, надзвичайно ефективні. Повторювані знову й знову, вони проникають у свідомість багатьох людей, які часто навіть не усвідомлюють, що це елемент дезінформації. Наведу найпопулярніші гасла:

«Це не наша війна» — ключовий наратив Кремля, покликаний переконати поляків, що підтримка України не має сенсу. Його мета — відвернути увагу від реальної загрози з боку Росії та знехтувати солідарністю з українцями.

«Українці живуть у Польщі на соцдопомозі» — міф, повністю відірваний від фактів. Абсолютна більшість українців у Польщі важко працюють і самостійно себе забезпечують.

«Українці їздять на дорогих автомобілях» — наратив, який апелює до емоцій і заздрості. Так, існує невелика група заможних людей, які мають дорогі автомобілі, але це явна меншість. Більшість українців у Польщі важко працює, щоб забезпечити собі та своїм сім’ям існування.

«Невдячні українці» та «Українці забирають роботу у поляків» — повідомлення, що мають викликати почуття образи й ворожості. Вони натякають, що українці не виявляють вдячності за надану допомогу, а крім того, забирають у поляків робочі місця. Насправді більшість українців займаються професіями, на які в Польщі бракує робочої сили, заповнюючи прогалини на ринку праці.

— Оскільки про це дискутують вже роками, що ще можна зробити? Як реально з цим боротися?

— По-перше, уряд повинен почати ставитися до загрози дезінформації набагато серйозніше. Я думаю, що тільки тоді, коли на Польщу впали російські дрони й паралельно розпочалася величезна кампанія дезінформації — про що говорили прем’єр-міністр і міністри, закликаючи людей не вірити пропаганді — влада вперше чітко усвідомила, наскільки потужним інструментом може бути дезінформація і наскільки ефективно вона може керувати громадською думкою.

По-друге, держава повинна створити власні команди для боротьби з кампаніями дезінформації. Звичайно, в Польщі існують установи, які займаються цією темою, наприклад NASK або неурядові організації. Вони вміють виявляти маніпуляції, аналізувати їх і проводити перевірку фактів, тобто показувати, де ми маємо справу з фальшивим контентом. Проблема, однак, полягає в тому, що бракує інституцій, які могли б реально розбити всю дезінформаційну машину: нейтралізувати ботоферми, спростовувати їхні наративи й ефективно протидіяти їм. Сьогодні ці дії є занадто слабкими, щоб протистояти масштабам загрози.

І нарешті — ключовим є підхід до контенту. Що довше я досліджую явище дезінформації, то більше переконуюся, що єдиний спосіб її подолати — це виробляти в кілька разів більше правдивого, достовірного контенту, ніж фейків і маніпуляцій. Наразі в цій сфері ми програємо.

Уряд повинен підійти до цього виклику системно: створити нові інституції, які будуть здатні ефективно боротися з ботофермами, дипфейками й іншими інструментами маніпуляцій. І водночас будувати й послідовно посилювати власні наративи — такі, що будуть досягати суспільства і робити його стійким до впливу пропаганди.

Автор: Єжи Вуйцік

Джерело: Sestry

Tweet

---

 

---