Розкриті технічні характеристики японського бойового підводного човна SS-518 класу Taigei

Морські сили самооборони Японії спустили на воду шостий підводний човен класу Taigei (SS-518). Це ще один крок у послідовній програмі розширення японського підводного флоту, спрямованій на зміцнення контролю над морськими рубежами в умовах активності китайського та російського флотів у регіоні.

Новий човен стане черговим представником серії дизель-електричних підводних човнів із літій-іонними акумуляторами, що замінили попередні системи AIP (повітронезалежна установка). Завдяки цій технології човни класу Taigei здатні довше перебувати під водою, рухаючись на вищих швидкостях і майже не підіймаючи перископа для заряджання, що суттєво знижує ризик виявлення.

За розмірами Taigei зберігає схожість із попереднім класом Sōryū: довжина — близько 84 метрів, ширина — 9,1 метра, водотоннажність на поверхні — приблизно 3000 тонн, екіпаж — 60 осіб. На борту встановлено оновлену бойову інформаційну систему OYX-1 і ZQX-12, гідроакустичний комплекс ZQQ-8, радар ZPS-6H, а також оптронну щоглу та систему радіоелектронної розвідки. Усе це забезпечує високу чутливість сенсорів, кращу інтеграцію даних і менший акустичний слід.

Озброєння включає шість 533-мм торпедних апаратів HU-606, які можуть застосовувати торпеди Type 89 або Type 18, а також ракети UGM-84 Harpoon, що запускаються з-під води. Така конфігурація дозволяє човнам ефективно діяти в глибоководних операціях і у вузьких протоках — зокрема в районах архіпелагу Рюкю, Бунго та Цугару.

Запуск SS-518 знаменує стабільний темп будівництва японських підводних сил: човен JS Raigei (SS-516) увійшов до строю в березні 2025 року, SS-517 готується до введення наступного року. Японія планує мати щонайменше вісім підводних човнів класу Taigei та поступово замінити старі човни класу Oyashio, підтримуючи бойовий парк із 22 субмарин.

Розгортання нових човнів збігається зі зростанням активності Китайського флоту (PLAN) в районі протоки Міяко та присутністю російського Тихоокеанського флоту. У цих умовах японські підводні сили отримують стратегічну перевагу: підвищену маневровість, меншу помітність і здатність тривалий час діяти в зоні потенційного конфлікту без розкриття свого місцяперебування. Це суттєво ускладнює завдання противника щодо протичовнової оборони в Східнокитайському та Філіппінському морях і зміцнює систему стримування у межах Першого острівного ланцюга.