Директор "Фонду Притули" розповів про нову зброю проти "Шахедів" і революцію дронів: інтерв'ю

Організація робить ставку на дрони-перехоплювачі, НРК, а також автономні турелі проти "Шахедів". Подробицями в інтерв'ю Фокусу поділився Андрій Шувалов, директор "Благодійного фонду Сергія Притули".

Удари по Росії: як Україна може їх посилити

Які технології або вироби зараз найбільше потрібні війську, яких критично не вистачає?

Я на це питання дав би дві відповіді. Перше – різноманітні вироби, а друге – це кількість. Навіть тих виробів, які на сьогодні вже є і працюють, недостатньо. З того, що ми маємо, але хотілося б значно покращити ситуацію – це розвідувальні дрони й ударні БПЛА для роботи на відстані 80-100-150 кілометрів. Якщо є можливість, то до 200.

Вся логістика, штаби, накопичення особового складу, зберігання техніки, зберігання паливно-мастильних матеріалів відбуваються, в більшості, на такій відстані. Якщо ми зможемо знищувати, не давати змогу спокійно розташовуватися на цій відстані, то дефіцит на ЛБЗ почнеться у росіян, і нам буде тут набагато легше.

На сьогодні таких засобів не так багато. Ми зі свого боку у січні 2025 року про це говорили і запустили збір на Shark, завдяки якому купуємо розвідувальні БПЛА, що працюють у комплексі з баражуючим українським боєприпасом.

Екіпаж, знаходячись на відстані 100-150 кілометрів від ЛБЗ, може прийняти рішення і запустити дієвий засіб, який уразить певну номенклатуру чи особовий склад. Яку саме – вирішує командир на місці. Цього нам зараз вкрай не вистачає. У росіян є Zala, яка сьогодні показує свою ефективність – нам потрібна хороша відповідь.

Діставати ворога на відстані 80-150 км дуже важливо. Якщо ми кажемо про дальні ураження на території Росії, то нам цю відстань треба пролітати. На цих ділянках розташовані РЛС і засоби радіоелектронної боротьби, нам їх треба знищувати, щоб робити коридор для роботи діпстрайків на 1000-1200 км, і вже там, у Росії, уражати виробництво тих же "Шахедів", знаходити "Іскандери", нафтопереробні заводи тощо.

Що стосується кількості засобів, за нашою інформацією, у росіян є чіткі обов'язки, які вони повинні виконувати. Наприклад, вони не повинні запускати менш як 20 FPV протягом якогось часу, щоб тримати темп. Буде ураження чи не буде – питання інше, але кількість засобів дуже велика. Ми собі поки що такого дозволити не можемо. І в цьому одна з найбільших проблем.

Ми висвітлювали історію про роботу Shark, який коригував удар по цілі у окупованому Маріуполі, за 110 км від лінії фронту. Розкажіть, будь ласка, чи багато вже таких успішних кейсів?

Так, багато. Дуже приємно бачити і розуміти: ми можемо працювати і вдень, і вночі завдяки тому, що наш український виробник модернізує свої вироби. Але на жаль, їх дуже мало.

Як, на вашу думку, можна масштабувати виробництво, які умови для цього потрібні?

Просто. Ми можемо виграти цю війну завдяки економіці. Нам треба більше ресурсів, в тому числі і людських, а також економічне залучення коштів чи від наших партнерів, чи всередині країни працювати з виробниками, давати їм легші можливості для своїх інновацій в тому числі.

Перехоплювачі "Шахедів": перші успіхи

Наскільки успішним виявився проєкт "Мисливці на "Шахеди"? Скільки часу зайняло впровадження і які проблеми виникали?

У напрямку протидії "Шахедам" ми працюємо ще з 2023 року — тоді реалізували перший проєкт "Ігла + тепловізор", який тоді дозволяв ефективно знищувати не тільки ворожі БПЛА, а навіть і крилаті ракети.

Проєкт "Мисливці на Шахеди" — це еволюція цього підходу. Його впровадження стартувало у 2024 році. Упродовж місяця після першої передачі дронів-перехоплювачів вдалося підтверджено знищити 20 "Шахедів". Це свідчить про реальну дієвість та важливість ініціативи. Ми також вже навчили перші екіпажі, здатні застосовувати ці системи в бойових умовах.

Водночас складно дати остаточну оцінку успішності — масовані удари по території України тривають. Оборона потребує постійного масштабування, вдосконалення технологій та адаптації до нової тактики ворога.

Тоді перефразую: чи доцільно використовувати дрони-перехоплювачі "Шахедів"?

Зараз – доцільно на 100%, це треба робити. Потрібно йти у нішу ураження засобами БПЛА. Тому що проти "Шахеда" повинна бути ешелонована боротьба, починаючи від засобів радіоелектронної розвідки, групами мобільними з кулеметами, зенітними установками і так треба працювати перехоплювачами працювати.

Це великий напрям, у якому треба рухатись. Коли ми починали, були один-два виробники. З можливістю надходження коштів ми можемо досліджувати ринок, купувати прилади, які маловідомі, але перспективні. На сьогоднішні є до 10 виробників, відносно показують непоганий результат з перехоплювачами.

Другий момент – навчання. Ми зрозуміли, що тут треба вкладати дуже велику кількість ресурсів, тому що дуже складно наздогнати, уразити, врахувати погодні умови, швидкість. Тому навченість екіпажа повинна бути тут дуже хороша.

І готувати інфраструктуру, тому що самих лише засобів ураження недостатньо. Повинен бути зв'язок, повинно бути радарне поле, повинен бути пікап, на якому виїжджати. Повинна бути штабна машина, чи щось такого плану, де це все буде розгорнуте і забезпечене зв’язком. Цей напрямок точно треба рухати. Роботи тут дуже багато, як і у держави, так і у волонтерського середовища.

Які проблеми виникли ще окрім, при впровадженні перехоплювачів Шахедів? Бачимо, що це досить суперечлива тема. Багато хто вважає застосування дронів для перехоплення економічно недоцільним, і пропонує вкладати більше ресурсів у ЗРК. Яка ваша позиція?

Росіяни не жаліють "Шахеди" вже навіть на відстані 5-10 кілометрів від ЛБЗ. Вони готові уражати будь-що, схоже на склад чи будівлю, де може бути розміщений особовий склад або техніка.

Збільшується кількість "Шахедів", під час одного з останніх нальотів було понад 800 штук за ніч. Вони масштабуються, рухаються далі. Яка кількість ракет, ЗРК, чи інших засобів повинна бути, щоб це все зупинити? Всього треба і багато. Мені здається, що на ЛБЗ дуже складно ставити якісь зенітні установки, які будуть постійно атакувати навіть FPV-дрони. А ЛБЗ треба захищати. Тут дрони-перехоплювачі, як на мене, відіграють непогану роль, і вони готові, здатні працювати. Так само і засоби критичної інфраструктури. Якщо кулемет не встигає, то перехоплювачі мають служити додатковим засобом і відпрацьовувати.

Зараз дієві дрони-перехоплювачі, які фонд купує, коштують від 80 тисяч до 200 тисяч гривень. Є різні виробники, деякі вже починають пропонувати до 60-45 тисяч, але ми поки ще їх не тестували. Навіть якщо ми витрачаємо два-три дрони на одну ціль — це 600 тисяч. Вартість "Шахеда" за різними підрахунками оцінюють у 160-180 тисяч доларів.

Вартість того, куди він летить — набагато більша. Наприклад, росіяни масово починають знаходити наших виробників і просто розбивати підприємства. Тому це 100% доцільно треба робити. Треба шукати ще якісь засоби, які можуть зупиняти "Шахеди".

Однією із головних перепон для впровадження дронів-перехоплювачів називають дефіцит людей, яких можна залучити. Чи може фонд вплинути на цю проблему?

Ми, як фонд, зі свого боку знаємо цю проблему, тому купили роботизовану турель, яка працює з автонаведенням, захопленням цілі, для того, щоб покращити ситуацію. Зараз ми придбали одну, слідкуємо за її результативністю, щоб розуміти, чи є сенс купувати далі, чи вона не приносить ніякої користі, тому що вона дорога.

Зараз з’являються різні українські виробники подібних засобів, вартість в них є 6,3 млн, 7,3 млн залежно від наповнення. Ми на них дивимося і розуміємо, що особового складу стає у мобільно-вогневих групах мало, плюс є людський фактор. А це, все-таки, ШІ-шка, яку просто треба правильно налаштовувати, обслуговувати, і вчасно її вмикати – цього буде достатньо. Це одне з рішень, про які ми думаємо.

"Наскільки далеко просунувся машинний зір для дронів-перехоплювачів? Бо це теж вважається одним з перспективних напрямків з погляду економії людського ресурсу.

Якщо розглянемо проміжок часу у пів року, то стрибок дуже великий. Він, нарешті, не захоплює пташок, і починається стабільніша робота. Все залежить від відстані до "Шахеда", щоб захопити його і влучити.

Ситуація стає набагато кращою від тої, яка була – це точно. Я сподіваюсь, що у якийсь момент дрони з машинним зором стануть дуже ефективним засобом.

Наземні дрони та інші технології, які змінять війну

Дрони на оптоволокні і перехоплювачі стали революційними технологіями на війні в Україні. Що може стати новим витком?

Напевне, одна з найбільших проблем на полі бою – це зв'язок. З нею зіштовхуються НРК, БПЛА і так далі. Поява FPV-дронів на оптоволокні дійсно змінила цю ситуацію, тому що вони працюють.

На наступному етапі розвитку непоганим було б запустити мережу зв'язку, яка вже є від наших західних партнерів, але вона дуже дорого коштує, і встановлювати її, наприклад, на НРК, на БПЛА, на інші якісь засоби теж дуже дорого. Якщо українським виробникам, а деякі вже над цим працюють, вдасться зробити власну мережу зв'язку, яку ми можемо поставити відразу на наземні платформи, підняти у повітря. Наземні платформи будуть виходити, наприклад, з якимось обладнанням, яке може доїжджати до потрібної точки, звідти запускатися, далі його буде підхоплювати БПЛА, давати їм зв'язок, щоб якомога далі залітати, і це все буде працювати у комплексі. Це буде непоганою еволюцією у подальшому, бо зараз вироби у більшості хороші, але проблема зв'язку не дозволяє масштабуватися далі.

НРК один із прикладів того, що дуже великі були очікування на війну роботів, але її не стається. Але НРК працюють, просто треба знайти рішення зі зв'язком.

НРК багато хто вважає перспективним напрямком, але лише зараз ми бачимо кейси систематичного застосування, появи успішних рот НРК, які показують приклади. За яких умов, окрім зв'язку, наземні дрони можуть таки змінити хід війни в Україні?

Правильне призначення цих дронів. Ми фондом у 2023 році купили автоматизованих турелей "ШаБля" та безпілотних багатофункціональних платформ "Рись" і почали дивитися, хто як їх використовує. Хтось вдало, хтось невдало.

Сьогодні в Україні приблизно 50 виробників, з яких ми маємо 86 різних видів. Але все залежить від того, як виробники будуть рухатися далі. Для прикладу, нам вже треба не просто НРК, яка тільки їде, а засіб, який буде цілеспрямовано працювати, наприклад, для евакуації.

Не так давно була подія від Brave1, на якій презентували різні вироби, але спеціалізований НРК для евакуації, який може під'їхати, підняти людину, що не може вже сама залізти, нормально її покласти й довезти назад. Звісно, що коли ти хочеш жити, ти й на якогось віслюка заберешся і поїдеш, але спеціалізованого НРК під евакуацію, я не побачив.

Друге, це живучість НРК. Треба думати не тільки зв'язок, а й про захист, тому що тих самих FPV у Росії дуже велика кількість. І якщо в деяких підрозділах платформа виїжджає і повертається 3-4 рази, то це вже вважається хорошим результатом. Треба працювати над цільовим призначенням, захистом, хорошим зв’язком.

Звісно, зараз більшість використовує НРК для логістики, підвезення БК, води і всього іншого. Встановлення кулеметів і виведення їх в наступ поки що виглядає нереальним, бо, по-перше, кулемет дуже дорого вартує, а по-друге, платформа поки далеко не може поїхати через зв'язок.

Я бачив різні коментарі з приводу однієї операції, яку провела бригада "Хартія"на Харківщині з роботизованими платформами, але вважаю її більше успішною, ніж неуспішною. Коли ці НРК їхали, то військові помітили позиції ворога, з яких він повилазив. Ми не втратили жодного хлопця чи дівчинки. Ми втратили роботів, яких з часом можемо купити і передати..

Тому багато залежить від того, який підрозділ і для чого їх використовує. Але не треба очікувати, що вже настала війна роботів і завтра ми поїдемо воювати ними – такого не буде. Треба над цим працювати.

Друге питання – це навчання. Якщо ми кажемо про БпЛА, то ти підняв у повітря літак і літаєш. Хоча є засоби радіоелектронної боротьби, вітер, погода, тут простіше навчити особовий склад. А де ми маємо великі полігони, де ти можеш їздити на НРК, набивати руху? де в тебе щебінь, гілки, поле, грязюка, де оператори можуть на постійній основі тренуватися? У нас таких полігонів насправді не так і багато. З літаками тут простіше.

Плюс ремонтні майстерні для НРК, які потрібно постійно обслуговувати. Тут складніша історія, тому що є певні стопори, над якими треба працювати. Але якщо наші виробники не зупиняться, то з цього точно вийде хороша історія.

Як ви можете оцінити розвиток НРК за останніх пів року?

Пів року тому в Україні було не більше 10 виробників, а зараз їх понад 80. Ми якось сіли, порахували, що взагалі є – дуже сильно просуваються, але треба розуміти, чого від них очікувати. Потрібні різні типи НРК для певних напрямків роботи. Логістика, евакуація – це одна історія, встановлення кулеметів – інша, мінування – також окрема історія.

Ми нещодавно з військовими спілкувалися – для них важливі НРК, щоб забирати тіла загиблих хлопців і дівчат, тому що хочеться передати їх сім'ям, щоб вони могли нормально поховати. Це перше, а друге – це зняти питання безвісти зниклих, щоб родина отримала зразки ДНК, щоб отримала виплати. За відсутності такої можливості треба вирішувати, чи відправляти особовий склад, забирати, чи не забирати. Хороших НРК, які можуть приїхати забирати тіло, я бачив, здається, тільки у "К-2", і той начебто вже втратили. Я сподіваюся, що ситуація зміниться найближчим часом, бо прогрес є.

Дрони для ЗСУ: як відбуваються закупівлі

Чи допоможе нова система DOT-Chain Defence від АОЗ, завдяки якій військові можуть напряму замовляти дрони та іншу техніку?

Думаю, що ця система точно покращить якість закупівель, коли військові частини самостійно зможуть вибирати собі постачальника і той виріб, з яким вони хочуть працювати. А не те, що тобі привезли, на тому і працює навчений чи не навчений екіпаж. Інколи не враховують, чи працює цей засіб на тій ділянці фронту, де стоїть підрозділ. Вони його отримують, коли не працює, або не у повному комлекті, або не маючи навченого екіпажа, і просто лишають на складі. Тому тут точно гарна історія, аби військові частини могли самостійно вибрати, куди витрачати кошти.

Військові часто жаліються, що БПЛА або інші засоби, які надходять від виробників чи від держави, не працюють належним чином, і доводиться дороблювати своїми руками. Чи волонтерські організації, такі як "Фонд Притули", можуть контролювати якість при закупівлях?

Як військові ставлять перед нами технічні завдання, так ми їх і виконуємо. У фонді здебільшого таких проблем не виникає. Коли ми приймаємо рішення про закупівлю того чи іншого обладнання, то спочатку отримуємо запити від військових. Наприклад, придбайте нам FPV або РЕБ. Питаємо: "Який вам РЕБ треба купити?". Вони називають виробника і характеристики.

Потім ми питаємо, на яких частотах працюють ворожі FPV-дрони. Якщо заявник не може надати відповідь, то ми просимо надати номер телефону особи, яка відповідальна за радіоелектронну розвідку. Ми спілкуємося з цією людиною, і вона чітко каже: на цій ділянці фронту працюють російські FPV на таких частотах.

Ми беремо ці частоти, йдемо до виробника, дивимося виробничі потужності і терміни виготовлення. Якщо виробник нам каже: місяць або два, ми можемо не встигнути, тому що за цей час частоти можуть змінитися. Якщо ж все у комплексі спрацьовує, то військові отримують робочий засіб радіоелектронної боротьби.

Якщо ми отримуємо запит, купуємо РЕБ, передаємо у війська на частотах 400-600 МГц, а росіяни використовують 1000-1200 МГц, то, звісно, він працювати не буде.

Так само можемо навести приклад із НРК: "Купіть нам НРК, щоб був зв'язок на Starlink". Starlink у Серебрянському лісі працювати не буде, а на Запорізькому напрямку – буде. Тому тут багато моментів, які змінюються. Один засіб на Запоріжжі працює, а на Півдні – ні. Тому тут все треба детально вивчати від запиту. до виробника і дійсно військовим вже на місці інколи треба переробляти ту чи іншу одиницю, яку вони отримали.

Ефективність також залежить від навченості екіпажів. Ми бачили на свої очі, коли виїжджали, як засіб в одному підрозділі працює гарно, а в суміжному підрозділі він не працює, тому що його функції не використовують на 100%.

Тобто вони не пройшли навчання із цим засобом і не знають, що він взагалі може. Вони його отримали чи то від держави, чи то хтось із волонтерів закупив. Не знаючи специфіку засобу, військові його або не використовують, або ж можуть відразу втратити і сказати, що не працює.

Інколи здається, що державні органи дуже повільно реагують на зміни технологічні на фронти і впроваджують державні закупівлі воєнних інновацій із великим запізненням. Чому так відбувається?

Держава – це велика бюрократична машина, їй важко це робити. Тут на допомогу приходимо ми, підставляємо плече з розумінням того, що ми гнучкіші і швидше це можемо робити, знаходити вироби. Це також стосується "антишахедів". Поки держава займається масштабуванням FPV, дронів-розвідників та інших засобів, які вже зрозумілі. Вони просто не мають ресурсу дивитися, що може бути далі.

Є благодійні організації, які спостерігають за "антишахедами" понад 8 місяців, тестують різні вироби. Ми збираємо гроші, люди допомагають, приходимо до виробника, починаємо купувати засоби. Він починає збільшувати свої потужності, вдосконалює, набирає ще людей.

І коли до нього приходить держава з мільйонними контрактами, він може їх виконати, тому що в нього вже є якийсь фундамент під ногами, він вже знає, як це працює.

Якщо держава буде контрактувати відразу маленьких виробників, то цього не відбудеться. Вона дасть виробнику мільйони, але він не встигне виконати контракт, а той засіб, який буде закуповуватися, можливо, буде ще сирим. Якщо у тебе є контракт, то ти не можеш зробити якісь зміни.

З волонтерськими організаціями, благодійними організаціями, це ж набагато простіше. Ми заходимо, можемо купувати один-два вироби, тестувати, вносити зміни, і все це на постійній основі відбувається. Коли ми його вже не "доточуємо", то, державо, будь ласка, забирай, купуй, масштабуй, рухайтеся далі.

Приклад у нас був з FPV такий же. Ми і Сергій Стерненко одними з перших почали купувати ці FPV. Виробників тоді було мало: три-чотири, які постійно працювали. В якийсь момент ми до них приходимо, а вони кажуть: "До нас вже держава прийшла, у нас там контракт на півтора роки". Потужності всі туди відправляють.

Ми пішли далі, шукаємо. Вирощуємо нових виробників, які створюють конкуренцію на ринку. Конкуренція на ринку – це ціна і якість, для тих, хто хоче рухатись далі. Це дуже гарна синергія, насправді. Тому не можна сказати, що держава не хоче, просто їй дуже важко, це важкі процеси.

Як фонди обирають, яким підрозділом допомагати, які дрони або інші засоби закуповувати?

Що стосується не проєктної, а поточної діяльності, якої сьогодні фонд займається, до нас приходить багато запитів від військових, але у пріоритеті бойові бригади. Враховується інтенсивність бойових дій на ЛБЗ, наприклад, зараз у напрямку Запоріжжя ми бачимо намагання російських військ накопичити сили і просунутися у тому напрямку. Звісно, "Мавіків", для прикладу, їм сьогодні треба більше, тому що вони інтенсивніше втрачаються, бо йдуть активніші бойові дії, ніж, наприклад, на Півдні, де зараз може бути трішки спокійніше. Тому ми у фонді пріоритетно дивимося, де треба от зараз підхопити, підставити плече, допомогти, привести засоби зв'язку, транспорт, джерела живлення і так далі.

Є й проєктна діяльність. Наприклад, є "антишахеди", де ми бачимо, що треба захистити критичну інфраструктуру. Це вже більш відтягнута у часі історія. Все залежить від того, який ми проект під себе беремо. Ми зараз долучилися до проєкту щодо НРК з WOG і "Приватбанк", де збираємо кошти. У нас є великий запит від НГУ на цю номенклатуру. Тут все залежить від того, який проєкт і яка потреба на лінії бойового зіткнення. Куди зараз треба, туди ми направляємо ресурси.

Важливо "Шахеди" тепер вміють ухилятися від українських дронів-перехоплювачів: Жорін пояснив, що придумали росіяни