Мільярди для Трампа, зброя для України. Як у НАТО готують підтримку для ЗСУ у 2026 році

"Коротка відповідь на ваше питання – так!" – цими словами очільник Міноборони Великої Британії Джон Гілі відповів на запитання "Євро.

Правди" про те, чи усвідомили нарешті держави НАТО, що Україна повинна знайти місце у складі Альянсу.

"Зараз з'являється дедалі більше розуміння і визнання важливості України..

Унікальний бойовий досвід України вже є і в майбутньому буде вашим внеском у загальноєвропейську безпеку", – додав британський міністр.

Підтримка Британією членства України в НАТО не є чимось новим – Лондон здавна дотримується цієї позиції.

Але далі сталося дещо несподіване.

"Я можу лише погодитися з цим" (I cannot agree more) – підтримав Гілі його німецький колега Борис Пісторіус.

Чи можна говорити, що вето Німеччини на шляху України до членства зняте?.

Ні, це був би занадто сміливий висновок; зрештою, питання розширення НАТО не повернеться до порядку денного до завершення війни.

Але після цього ми побачимо зовсім інший розклад сил.

Схоже, більш позитивний для нас.

На користь України – також практичний результат зустрічі НАТО.

Переговори у Брюсселі довели, що США повертаються в російсько-українську війну, причому повертаються на нашому боці.

Очільник Пентагону Піт Гегсет, який був ключовим критиком підтримки України, повністю переглянув цю позицію.

Очевидно – реагуючи на еволюцію думки самого Дональда Трампа.

Але найголовнішим аргументом для зміни американської позиції і одночасно здобутком зустрічі у Брюсселі стала домовленість про участь більшості держав НАТО у закупівлі в США озброєння для України, включаючи далекобійну зброю.

Втім, ключові європейські держави Альянсу, за винятком Німеччини, лишилися за межами цієї програми, і кожна має свої причини.

Про все це та про спроби Києва знайти $60 млрд для фінансування власних воєнних потреб на 2026 рік – у статті "Європейської правди".

Дрони, що змінюють правила гри.

Розвиток війни, яку Росія веде проти України, за 3,5 роки суттєво еволюціонував, і головною рушійною силою цих змін стало, безумовно, використання дронів – як тактичних FPV-дронів на полі бою, так і далекобійних, про що вже багато говорили і писали.

Та й самі дрони за цей час суттєво змінилися – знову ж таки, як тактичні, так і далекобійні.

Але разом із цими змінами скоригувалося також сприйняття України з боку інших гравців – як самої Росії, так і держав на нашому боці.

Ключовою подією, що перевела оцінки в НАТО на новий етап, стала попереджувальна атака Польщі дронами без бойової частини в ніч на 20 вересня – ми детально пояснювали це у статті "Нова сходинка війни".

Саме тоді стала очевидна неефективність антидронової оборони ЄС у порівнянні з українською – поляки за допомогою Нідерландів збили лише три дрони-обманки, зруйнувавши при цьому приватний будинок ракетою ППО; а частина дронів успішно втекла від військових, тож їх познаходили за сотні кілометрів від кордону.

Як стверджує посол України при НАТО Альона Гетьманчук, саме після цього в Альянсі змінили ставлення до України.

А на фінальній пресконференції, яку провели міністри оборони Німеччини та Британії разом з українським колегою, журналісти побачили ці зміни особисто – що описано на початку статті.

Втім, попри очевидний фейл в історії 20 вересня, важливість НАТО у захисті від дронів не варто недооцінювати – і у Брюсселі цей факт вкотре підтвердився.

Так, Україна за роки війни отримала унікальний бойовий досвід і дійсно стала одним зі стовпів європейської безпеки – але це доповнює потужності Альянсу, а не замінює їх.

Історія про те, як Альянс на запит ЗСУ розробляє озброєння для боротьби не лише з "Шахедами", а й із КАБами, ілюструє це якнайкраще.

А ще для нас важливо, що розуміння важливості українського досвіду тепер з'явилося навіть у країнах, які раніше виступали проти вступу України в Альянс, включно з Німеччиною.

Тож після завершення війни – коли питання українського членства знову постане на порядку денному – баланс у ставленні до цього в Європі буде суттєво іншим, чиж це було, наприклад, на тому ж Вільнюському саміті, де Німеччина разом з США заблокувала запрошення для України.

Америка знову у грі.

Та головною темою міністерської зустрічі Альянсу стали не дрони (хоча про них, про їхнє виробництво та постачання в Україну також говорили багато, як і про пан'європейський проєкт "стіна дронів").

Зустріч натовських міністрів оборони була перш за все присвячена американській зброї.

А генсек Марк Рютте поспішив запевнити журналістів: Америка повернулася.

Йдеться про поступову зміну політики США щодо України та постачання їй зброї, виробленої в США, для опору російській агресії.

Коригування позиції Вашингтона з цього приводу тривало вже кілька місяців, але восени, схоже, пройшло точку неповернення.

Ще кілька місяців тому у США були проти постачання Україні будь-якої зброї, стверджуючи, що це лише "затягує" війну.

Пів року тому, а також дещо пізніше американці навіть зупиняли обмін розвідувальними даними з Україною.

Одним із символів, або ж втілень антиукраїнських настроїв став призначений Трампом очільник Пентагону Піт Гегсет, який ще під час першого візиту до Брюсселя у лютому 2025 року раптом виступив проти відновлення кордонів України в обрисах до 2014 року та проти вступу України до НАТО.

Також саме Гегсет стояв за частиною припинень постачання зброї для ЗСУ.

Він також вивів США з формату "Рамштайн", а згодом, коли Штати все ж повернулися до цієї контактної групи з питань оборони України, шеф Пентагону запам'ятався демонстративним ігноруванням її засідань.

Зважаючи на цей фон, після 15 жовтня дійсно можна говорити, що Америка знову у грі.

Піт Гегсет прийшов на засідання "Рамштайну", де сидів поруч з головуючою Великою Британією.

Він також відвідав Раду Україна-НАТО, яку раніше ігнорував.

А ще – підтримав постачання зброї Україні.

"Якщо ми чогось навчилися за президентства Трампа, то це активне застосування принципу "мир завдяки силі".

Мир досягається тоді, коли ти сильний", – заявив Гегсет перед початком засідання.

"Союзники часто наголошують, що безпека України – це синонім безпеки Європи", – додав він у промові на початку зустрічі у форматі "Рамштайн".

Розгадка причини настільки карколомних змін є простою.

Її основа – ініціатива PURL (скорочення від Prioritized Ukraine Requirements List, або Перелік пріоритетних потреб України).

Ідею PURL запропонував ще влітку генсек НАТО Марк Рютте – саме для того, щоб відновити зацікавленість США у посиленні військової міці України.

За цією пропозицією, союзники по НАТО, а також держави-партнери Альянсу на добровільній основі виділяють гроші, які потім витрачаються на закупівлю зброї в США за переліком, який формує Україна.

Ця фінансова ідея виявилася дуже привабливою для уряду США.

Настільки привабливою, що тепер Дональд Трамп спокійно визнає, що Україна хоче піти в наступ – і, схоже, готовий це підтримати.

І це теж підтверджує думку, що "Америка повернулася", хоч і в іншому вигляді.

А ідеї та гроші партнерів по НАТО допомогли їй зважитися на "повернення".

Хто дає гроші на PURL.

Утім, фінансовий стимул працює лише тоді, коли він забезпечений фінансуванням.

Із цим у PURL не відразу все було добре.

Європа зараз публічно декларує ідею нарощування своєї оборонної промисловості, тож ідея витрачати гроші на закупівлі у США знайшла підтримку не в усіх.

Посол України у НАТО Альона Гетьманчук розповіла "Євро.

Правді", як саме вдалося зняти цей блок з боку низки столиць.

У Києві підготували наочну довідку, з цифрами та графіками, про те, де Сили оборони України можуть купити деякі позиції озброєння.

"І коли європейські партнери бачать, що по деяких позиціях через PURL ми закриваємо 90% чи навіть більше, то для них це серйозний аргумент розглянути свій внесок в ініціативу", – заявила вона.

Бо виявляється, що за низкою типів озброєнь США – безальтернативний постачальник.

Деякі товари Європа просто не виробляє – наприклад, перехоплювачі PAC-3 для установок Patriot, здатні збивати балістику, наразі постачає лише виробник з США.

"А деякі лише США можуть перекрити за кількістю та доступністю, тобто щоби воно вже було наявне на складах і могло бути доставлене до України швидко", – пояснила посол.

Це стосується, зокрема, далекобійних артилерійських снарядів для західних систем, які є на складах Пентагону.

А на додаток, спрацював тиск США.

Вашингтон переконливо пояснював європейським партнерам, мовляв, ви ж хочете безпеки на своєму континенті? То купуйте у нас те, що наближає цю безпеку.

Як наслідок, на зустрічі у Брюсселі відбувся справжній бум приєднань до PURL.

Як поділився наприкінці дня генсек НАТО, ще на ранок 15 жовтня було лише шість держав, які взяли на себе зобов'язання фінансувати цю програму – це Нідерланди, Німеччина, Канада, Швеція, Норвегія і Данія.

Це – всі, хто офіційно приєднався до програми за понад два місяці її існування (про створення формату офіційно оголосили 4 серпня).

А протягом одного дня 15 жовтня їхня кількість зросла до 17 країн, тобто більше половини усіх членів НАТО.

Хто ще дає гроші на закупівлі в США для України?.

НАТО наразі не оприлюднює офіційний список, але за даними "ЄП", йдеться про такі країни.

Долучився увесь нордично-балтійський регіон (Фінляндія, Ісландія, Естонія, Латвія і Литва), весь Бенілюкс (до Нідерландів додалися Бельгія і Люксембург), також ініціативу підтримали Словенія та Португалія.

Ще дві країни наразі не вдалося ідентифікувати.

Цей список свідчить, що підтримка ініціатив з допомоги України і досі має певну регіональну спрямованість, та й держави, що є найбільш готовими до нестандартних дій у стримуванні російської агресії – часто ті самі, що і зазвичай.

Але ще цікавіше те, хто не взяв участі в ініціативі.

Усі ключові європейські економіки – за винятком Німеччини – досі не готові долучитися до цієї критично важливої для України ініціативи.

Хоча мотивація у всіх є різною.

Так, Британія пояснює, що вона і так допомагає Україні достатньо і надає зброю, яку не дає жодна інша столиця.

Хоча джерела "ЄП", а також повідомлення британських медіа свідчать, що є також інша причина: складність перерозподілу бюджетних грошей посеред бюджетного періоду, який у британців триває з квітня до квітня.

Є шанс, що у наступному бюджетному році Лондон долучиться і до цієї ініціативи.

Франція нічого не пояснює, просто не долучається, але відомо, що її міркування є іншими.

Париж є ключовим лобістом оборонних закупівель на європейському континенті, тож PURL ідеологічно "чужий" для Макрона.

І на додаток, французькому уряду зараз непереливки.

Подібні аргументи, схоже, діють і для Італії.

А от в Іспанії логіка проста – не хочеться витрачати гроші з і без того дефіцитного бюджету.

Ця країна взагалі зараз має проблеми у НАТО.

Мадрид – єдина столиця, що не дала згоду на підвищення оборонних та інфраструктурних витрат до 5%, через що Трамп вже погрожував Іспанії економічними санкціями та казав, що її треба "виключити" з НАТО.

Втім, цей момент зрештою може зіграти на користь появи іспанського фінансування у PURL.

Схоже, для того, щоб задобрити США, в Мадриді вирішили знайти кошти на американську зброю – просто зроблять це вже після зустрічі у Брюсселі.

"Іспанія завжди буде брати участь у вирішенні проблем, і якщо необхідно приєднатися до цієї ініціативи, щоб допомогти Україні, то Україна для нас пріоритет", – пояснила міністерка оборони Іспанії Маргарита Роблес.

Отже, американський тиск працює.

"Економіка війни" на 2026 рік.

Ще одна особливість PURL – те, що цей формат передбачає щомісячні внески, тож не вийде просто заявити про готовність, а далі, прикриваючись обіцянкою, тривалий час не надавати кошти.

Втім, важливий не лише факт приєднання країни до ініціативи, а й обсяг фінансування, який вона надає.

Зараз суми не розкриваються, але на брифінгах у НАТО звучала інформація про те, що до кінця 2025 року лишаються не закритими потреби по PURL в обсязі $3 млрд.

Це чимало – але після уточнення сум від усіх нових учасників сума може зменшитися.

Тим більше, що Україна розраховує на збільшення внесків від деяких держав, кажуть джерела "ЄП".

Але війна у 2025 році не закінчиться.

Це не ставлять під сумнів навіть оптимісти.

А тому – потрібні гроші і на 2026 рік.

Міністр оборони Денис Шмигаль у Брюсселі заявив партнерам, що розрахункові потреби на PURL на наступний рік – від $12 до $20 млрд (залежить, зокрема, від того, чи зможе Європа стрімко запустити своє виробництво).

Утім, американська зброя не вирішує усього.

Тим більше за умови, коли Україна – якщо вірити Трампу – готується до контрнаступальних операцій.

Тож в українському уряді розраховують, що наступного року оборонне фінансування України помітно зросте, і це дозволить Києву перебрати ініціативу.

Саме це був основний меседж міністра оборони Дениса Шмигаля в усіх публічних виступах у НАТО і, напевно, у більших деталях – також на закритих дискусіях.

Шмигаль пропонує вивести фінансування ЗСУ на той рівень, який має російська армія.

"Росія витрачає на фінансування війни $120 млрд на рік.

Правила війни кажуть, що якщо ви витрачаєте менше – то ви починаєте платити за це життями і територіями.

Тому наша мета – витримувати баланс цієї "економіки війни" і витрачати мінімум $120 млрд у 2026 році", – пояснював він у Брюсселі.

Наскільки значним є зростання? Цього року, за оцінками Міноборони, воєнні витрати України складуть близько $100 млрд.

Тож йдеться про зростання на $20 млрд.

"Це мінімум", – підкреслив міністр.

Половину цієї суми Україна зобов'язується покрити самотужки, з податків, тож розраховує на $60 млрд тільки на військові потреби (на додаток до інших типів допомоги).

І це – значні суми.

Тому у Києві розраховують, що ЄС нарешті дійде до принаймні "гібридної конфіскації" російських активів, щоби фінансувати з цих коштів війну України проти РФ.

А ця розмова, на відміну від запуску PURL, наразі лише починається.

Автор: Сергій Сидоренко,.

редактор "Європейської правди",.

з Брюсселя.