/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F431%2F3a2b9760d72dde4aae7f5f5883776531.jpg)
Розум проти мільйонів: історія Брайтона, який кидає виклик законам АПЛ
"Щороку в Прем’єр-лізі все стає складніше", — каже власник і голова Брайтона Тоні Блум.
"Ми повинні постійно розвиватися й шукати нові рішення. Якщо зупинимося — нас просто обженуть. У бізнесі це загальновідомо, але у футболі, особливо в Прем’єр-лізі, це відчувається найгостріше. Конкуренти не сплять — вони стають сильнішими, і ми маємо рости швидше за них".
Слова Блума не порожні. Коли він став власником клубу у 2009 році, Брайтон фінішував лише на 16-му місці в Першій лізі — третьому дивізіоні англійського футболу. Але вже за вісім років команда двічі піднялася в класі, вийшла до Прем’єр-ліги, переїхала на нову сучасну базу та легендарний нині стадіон Амекс.
Саме інноваційний підхід став візитною карткою Брайтона в еліті — як у трансферах, так і в призначеннях тренерів. Така стратегія дозволила клубу системно перевершувати очікування й давати бій суперникам із удесятеро більшими бюджетами. Завдяки цьому Блум здобув репутацію одного з найпрозоріших і найрозумніших управлінців у сучасному футболі.
Він поділився думками про реформу футбольного управління, зростання американського впливу на Прем’єр-лігу та можливість проведення офіційних матчів за межами Англії.
Та головне, що турбує Блума зараз, — фінансова рівновага в лізі, адже влітку 2025 року загальні витрати клубів на трансфери вперше перевищили позначку у £3 мільярди.
"Ми доходимо до точки, коли доходи ліги зростають одним темпом, а зарплати й трансферні суми — значно швидше", — пояснює він. — "Це створює ризик нестабільності. Тому правила, за які ми голосуватимемо найближчим часом, мають велике значення. Якщо втрати клубів і далі зростатимуть, усе може закінчитись катастрофою".
Йдеться про голосування за нові фінансові норми Прем’єр-ліги — відповідь на рішення уряду Великої Британії запровадити незалежного футбольного регулятора. Клуби мають визначитися в листопаді, чи замінять чинні правила прибутковості та стабільності (PSR) на нову систему контролю витрат на склад (SCR).
Нинішня система фінансового контролю — PSR — дозволяє клубам мати збитки до 105 мільйонів фунтів протягом трьох років.
Пропонована ж модель SCR (Squad Cost Rules) обмежить витрати до 85% від усіх футбольних доходів клубу. Також розглядають ідею встановити "стелю" — не більше ніж у п’ять разів від найменших телевізійних доходів серед учасників ліги. Мета — узгодити підхід із правилами фінансового фейр-плей від УЄФА, де SCR вже діє з 2022 року.
Брайтон поки не визначився, як голосуватиме.
"Перевага системи SCR у тому, що вона працює в реальному часі, — пояснює Блум. — Вона оцінює фінанси за поточний сезон, а не за три попередні роки. Але в кожного підходу є свої плюси й мінуси, тому ми вивчаємо деталі. Ідеальної системи не існує — потрібно знайти найкращу з можливих. Правила дуже складні, але важливо, щоб вони були справедливими й зрозумілими".
Блум підкреслює, що для Прем’єр-ліги головне — зберегти конкурентний баланс: "Не всі клуби будуть задоволені кожним пунктом, але головне питання — чи зробить це лігу кращою й стабільнішою. Прем’єр-ліга унікальна тим, що навіть команди знизу таблиці можуть перемогти грандів. Якщо розрив між лідерами й аутсайдерами стане занадто великим, інтерес уболівальників знизиться. А з ним — і прибутки. Це вдарить не лише по клубах Прем’єр-ліги, а й по всій футбольній піраміді Англії. Тому зберегти цей баланс — ключове завдання на роки вперед".
Блум говорить не з позиції критика, а як керівник, який знає, що таке ефективність. Його Брайтон — приклад фінансової дисципліни: за останні два сезони клуб отримав сукупний прибуток до оподаткування у 208,4 мільйона фунтів.
Результати можуть коливатись через трансферну активність, але "чайки" ніколи не були на межі порушення PSR — на відміну від Евертона, Ноттінгем Фореста чи Ньюкасла. Перші два клуби навіть отримали зняття очок, а Ньюкасл змушений був улітку 2024-го продати вінгера Янкубу Мінте до Брайтона за 30 мільйонів фунтів, щоб не перевищити ліміт.
Блум не приховує жорсткої позиції щодо тих, хто порушує правила: "Не обов’язково підтримувати правила, але якщо їх ухвалили — треба виконувати. Жодна ліга не виживе, якщо хтось вирішить грати за власними законами. Якщо є порушення — мають бути й наслідки".
Він додає, що розмови про нібито несправедливість системи — перебільшені: "PSR дозволяє втрачати до 105 мільйонів за три роки, не рахуючи витрат на академію, жіночу команду чи інфраструктуру. Це величезна сума. І всі ці розмови про те, що правила змушують продавати вихованців, — просто міф. Ніхто нікого не змушує. Потрібно просто грамотно керувати фінансами. Це елементарна логіка".
Як і в будь-якому бізнесі, у футболі кожен клуб діє насамперед у власних інтересах. Для Брайтона це означає знову пробитися до єврокубків — уперше в історії клуб зіграв у Європі в сезоні-2022/23 — і, зрештою, здобути перший великий трофей. За останні чотири сезони команда посідала 9-те, 6-те, 11-те й 8-ме місця, стабільно залишаючись у верхній частині таблиці.
Для Тоні Блума залишатися конкурентним, не виходячи за межі власних можливостей, стає дедалі складніше. Підприємець у сфері спортивних ставок, який вклав у рідний клуб понад £400 мільйонів, визнає:
"Фінанси — це справжній виклик. Ми витрачаємо дедалі більше, але витрати наших суперників зростають ще швидше. Якщо порівняти наш чистий трансферний баланс за останні п’ять років із іншими клубами — ми значно скромніші. А більшість із них щороку зазнає величезних збитків.
У футболі панує фінансове безумство. І це не лише проблема Англії — це світова тенденція. Я розумію, що клуби не можуть бути повністю беззбитковими, адже спорт сам по собі надзвичайно конкурентний. Але те, наскільки багато деякі команди готові втрачати з сезону в сезон — просто нелогічно".
Блум наголошує: Брайтон хоче бути самодостатнім клубом.
"Так, у нас бувають роки з великими втратами і роки з прибутками, але в довгостроковій перспективі ми залишатимемось стабільними й прибутковими, якщо будемо в Прем’єр-лізі. На відміну від більшості суперників. І змагатися з грандами, у яких комерційні доходи та виручка від стадіонів у кілька разів більші, надзвичайно складно".
Попри обережність у фінансових питаннях, Блум загалом позитивно ставиться до американської хвилі власників у Прем’єр-лізі. Нині 11 із 20 клубів мають повний або частковий контроль з боку інвесторів зі США.
Сам Блум, уродженець Брайтона й уболівальник клубу з дитинства, тепер серед меншості британських власників.
"Так, британських власників залишилось небагато, — визнає він. — Ідеально було б, якби їх було більше, але ми розуміємо реалії: потрібні величезні ресурси, щоб утримувати клуб на рівні Прем’єр-ліги. Якщо не маєш підтримки або не піднімаєшся з нижчих дивізіонів, шансів небагато. Це трохи прикро, але так працює сучасний футбол. Водночас у цьому є й можливості: Прем’єр-ліга стала справді глобальним продуктом, її аудиторія лише зростає".
Блум вважає, що з американського досвіду можна взяти найкраще: "Нам потрібно приймати нові ідеї. Американський спорт чудово працює з маркетингом, а фанатський досвід там на високому рівні. У нас він теж сильний, але є цікаві речі, які можна перейняти. Головне — не забувати, що футбол відрізняється від інших видів спорту.
В Америці матч — це частина цілого дня розваг. У нас усе зосереджено навколо 90 хвилин — це емоційна, концентрована подія. Тож важливо не розмити цю енергію. Якщо взяти найкращі елементи американського підходу, не втративши дух футболу — це може дати чудовий ефект".
Попри те, що Блум підтримує ідею розширення глобальної аудиторії Прем’єр-ліги, він категорично проти проведення офіційних матчів за межами Англії — на відміну від Іспанії та Італії, які вже експериментують у цьому напрямі.
УЄФА нещодавно дала зелене світло матчам Барселона – Вільярреал у Маямі в грудні та Мілан – Комо в австралійському Перті у лютому.
"Я не підтримую ідею виїзних матчів Прем’єр-ліги, — каже Блум. — Мені подобається система 19 домашніх і 19 виїзних ігор. Ліга росте й без цього — стає дедалі сильнішою, популярнішою. Інші чемпіонати, можливо, трохи відстають, але ми не потребуємо штучного шуму. Ми й так можемо розвивати бренд, не змінюючи базову структуру змагань".
Вплив Блума на футбол давно вийшов за межі Англії. Він має міноритарні пакети акцій у клубах вищих дивізіонів Бельгії (Юніон Сент-Жилуаз), Шотландії (Гартс) та Австралії (Мельбурн Вікторі). Втім, бізнесмен не вважає себе власником мережі клубів.
"Я щасливий від успіху Юніона, — зізнається він. — Це фантастична історія: клуб уперше за 90 років став чемпіоном Бельгії. Так само тішить прогрес Гартс у Шотландії. Але кожен клуб працює абсолютно незалежно. Це не “мультиклубна” система — це окремі футбольні організми з власними підходами".
Попри чутки про зацікавленість у клубах у Франції та Греції, Блум не планує розширювати футбольне портфоліо. У 2023 році він навіть зменшив частку в Юніон Сент-Жилуаз до 25%, щоб дотриматися правил УЄФА, адже і бельгійці, і Брайтон тоді грали в Лізі Європи.
Блум відвертий: "Система мультиклубів швидко зростає, але саме УЄФА має контролювати цей процес. Є правила — тож усі мають їх дотримуватись. Ми так і зробили, коли і Брайтон, і Юніон Сент-Жилуаз виступали в одному турнірі. Головне — чесність».
Ключовий козир Брайтона — аналітична модель відбору гравців, заснована на алгоритмах, розроблених Блумом ще багато років тому. Вона дозволяє знаходити перспективних футболістів за невеликі гроші, розкривати їхній потенціал і згодом продавати з великим прибутком.
Щоб цей механізм залишався ефективним, клуб постійно оновлює структуру управління. У вересні на посаду спортивного директора призначили Джейсона Айто, який раніше працював у Арсеналі й тимчасово виконував роль технічного директора після відходу Девіда Віра. Разом із 32-річним головним тренером Фабіаном Гюрцелером вони формують молоду, динамічну команду управлінців, яка має продовжити еволюцію клубу.
"Я не знаю точно, як працюють інші клуби — ніхто особливо не ділиться такими речами, — каже Блум. — Але можна припустити, що всі вони витрачають купу часу, щоб вдосконалити свої процеси, особливо у сфері аналітики й скаутингу. Тому ми теж повинні — і наша мета проста: ставати кращими щосезону".
Він високо оцінює нового спортивного директора Брайтона, Джейсона Айто, який раніше багато років працював у Арсеналі:
"Джейсон давно у футболі. Він дев’ять місяців виконував роль спортивного директора в Арсеналі й чудово впорався. Був близьким до того, щоб отримати посаду на постійній основі. Ми переконані, що його досвід і навички підходять нашій філософії. Він працював поруч із Еду, бачив, як побудована структура великого клубу, і може привнести безліч корисних ідей. Він сильний менеджер і розуміє, як працює клуб як живий організм — це саме те, що потрібно".
Брайтон продовжує розширювати власну базу даних і вдосконалювати методи аналітики. Клуб має гравців із 22 різних країн — це найвищий показник у Прем’єр-лізі.
"Ми шукаємо найкращих можливих футболістів — правильний тип, правильний вік, правильна ціна. Нам байдуже, звідки вони. Тому в нас така культурна мозаїка в роздягальні, — пояснює Блум. — Усе починається з даних. Ми постійно вдосконалюємо якість інформації й те, як її інтерпретуємо. Це незмінний принцип. Але дані — лише частина процесу. Важливо, як ти їх використовуєш, як комбінуєш цифри з людським баченням. Ми постійно шукаємо, як робити це краще".
Попри прибуткові продажі, Брайтон залишається далеким від трансферних перегонів топ-клубів. У 2023 році клуб продав Мойсеса Кайседо до Челсі за £115 мільйонів, але власний рекорд придбання — лише £40 мільйонів за Джорджиньо Рюттера з Лідса влітку 2024-го.
Чи побачимо колись Брайтон серед тих, хто витрачає сотні мільйонів на одного футболіста?
Блум лише усміхається: "Не думаю, що це можливо в нашому випадку. Звісно, інфляція зробить своє, і колись цей момент настане — але, мабуть, мене тоді вже не буде поруч".

