В Україні вже є «тилові фронти». Фахівець із радіоелектронної боротьби пояснює, що задумала Росія

Безпілотна війна більше не має лінії фронту – вона охоплює сотні кілометрів у глибину території. Росіяни запускають дрони «роями», атакують залізницю, енергетику, мобільний зв’язок і навіть міста, що раніше вважалися безпечними. Війна стала змаганням інженерів, аналітиків і технологів, де швидкість оновлення рішень вимірюється не місяцями, а днями.

Нещодавно російський дрон на оптоволоконні, який фактично «глухий» до засобів РЕБ, атакував Краматорськ Донецької області. Їх важко перехопити, а керування здійснюється через кабель, що робить канал зв’язку захищеним від глушіння. Це лише один приклад того, як швидко змінюються правила гри у нашій війні.

Про нову фазу протистояння технологій, про «тилові фронти» й загрози, до яких Україні потрібно готуватися вже сьогодні, – у розмові «Главкома» з фахівцем зі зв’язку, радіоелектронної боротьби та розвідки Сергієм (Флеш) Бескрестновим.

«Прифронтові Краматорськ, Запоріжжя, Харків та Суми повинні змінювати підхід до захисту військової техніки та об’єктів»

За останній рік безпілотна війна вийшла на новий рівень. Наскільки змінилося технологічне поле бою порівняно з 2022-2023 роками?

Перш за все, розвивалися безпілотні технології – і крилаті БПЛА, і мультикоптери. Паралельно розвивалися засоби протидії, зокрема, напрямок РЕБ проти БПЛА. Також значно просунулися безпілотні морські та річкові системи, у тому числі безпілотні катери.

Тобто це наземні роботизовані комплекси (НРК), це катери, які атакують Росію. Головна мета розвитку – знизити вартість ударних БПЛА й підвищити їх масовість, зробити їх більш універсальними (як ударними, так і розвідувальними), щоб застосовувати на більші дистанції та мінімізувати потребу в складних засобах супроводу. Сьогодні практично всі сучасні технології на полі бою концентруються навколо безпілотних засобів ураження.

Нещодавно з’явилася інформація, що росіяни вперше атакували Краматорськ дроном на оптоволокні. Що означає сам цей факт, що такий дрон «долетів» до цього міста?

Оптоволоконні дрони – це FPV-дрони, управління яких здійснюється через оптоволоконний кабель, що розмотується з котушки на борту під час польоту. Різні котушки забезпечують різні дистанції; типові – 10-20 км, але бувають і довші. Сам факт застосування, яке дозволило дрону долетіти аж до Краматорська (там називалися приблизно 20-28 км), є важливим прецедентом. Канал керування при цьому є захищеним, оскільки він оптоволоконний і не реагує на РЕБ. Крім того, по волоконному каналу можна передавати відео високої якості, що дозволяє з великої висоти точно орієнтуватися й знаходити цілі для атаки.

Це означає, що в прифронтових містах на кшталт Краматорська, Запоріжжя, Харкова та Сум, уже не можна просто залишати військові автомобілі на відкритих центральних вулицях. Потрібно змінювати підхід до розташування техніки й організації захисту об’єктів.

Якщо такі дрони важко виявити засобами РЕБ, то як їх знищувати?

Універсальної технічної тактики проти оптоволоконних дронів поки що немає ані у нас, ані у противника. Основна захисна міра – це фізичні укриття та загородження, наприклад, маскування, сітки. Також корисні портативні радіолокаційні станції, які можуть фіксувати повітряні цілі й попереджати про наближення БПЛА. Важливо також налагоджене оповіщення: очікування дрона й інформація про напрямок знижують ризики, бо значною мірою ефект від дрона – через несподіванку.

Для прифронтових територій потрібно впровадити системи радіолокаційного захисту й оповіщення населення, що фіксують усі формати БПЛА й дають змогу людям і військовим підготуватися та сховатися. До цього належать стаціонарні й мобільні точки моніторингу та система оповіщення, що інформує про безпечність руху дорогами чи необхідність прихиститися.

Це стосується не тільки дронів на оптоволокні, це стосується всіх форматів БПЛА, які літають. Я вважаю, що це треба зробити, тому що росіяни нон-стоп атакують, наприклад, Суми, зараз цілодобово, Краматорськ теж, різними типами БПЛА. Сюди входять і дрони крилатого типу формату V2U, БМ-35, «Молнія», «Ланцет», так і удари FPV-дронами.

Також у російських джерелах писали про дрон, який працює через власний супутниковий інтернет. Наскільки це реалістично і чи може стати новим етапом розвитку безпілотних систем?

Це був демонстраційний прототип. У Росії немає широкої системи супутників низької орбіти, аналогічної до Starlink, тому для демонстрації використовували геостаціонарний супутник. Через такі супутники виникають великі затримки сигналу, тому онлайн-управління проблематичне; натомість вони передавали відео з дрона. Крім того, той геостаціонарний супутник, про який заявляли росіяни, покриває насамперед територію Росії, а не всю Україну, тому застосування має обмеження.

Ви припускали, що супутниковий інтернет можуть використовувати на ударних катерах. Наскільки це реально?

Теоретично – так. Катер рухається відносно повільно, йому не потрібен наднизький лаг, тож супутниковий канал може забезпечити достатній зв’язок і передачу картинки для дистанційного керування. Думаю, ця технологія може застосовуватися на катерах, коли інші канали зв’язку недоступні.

«Повне відключення мобільного зв’язку під час атаки «шахедів» не варіант»

Росіяни й далі використовують SIM-карти в дронах? Як це працює?

Багато «шахедів» оснащені SIM-картами, але не заради управління: їх використовують для трекінгу польоту та прив’язки даних. Ми співпрацюємо з мобільними операторами й виявляємо та блокуємо ці SIM-карти. Росіяни розуміють це й намагаються ставити на дрони радіомодеми прямого зв’язку, які не залежать від мобільних мереж. Такий зв’язок може бути використаний противником лише на близьких дистанціях, наприклад, коли дрон наближається до лінії фронту й користується сигналом російських операторів. Саме тому я був проти повного відключення мобільного зв’язку в Україні.

Чи готова наша армія до ситуації, коли ворог може комбінувати різні системи управління і швидко перемикатися між каналами зв’язку?

На це складно дати однозначну відповідь. Армія готується до різних сценаріїв, але наскільки противник використовуватиме комбіновані канали й у якій формі – залежить від його ресурсів і потреб. З огляду на це, питання залишається складним.

Чому іноді спостерігається слабка реакція на розвідувальні дрони? Є випадки, коли вони годинами літають над українськими територіями – чому їх не збивають одразу?

Якщо військові мали можливість збити – вони б збивали. Можливо, фізично немає чим (через малі розміри, низьку швидкість і різну висоту польоту таких дронів їх важко виявити й уражати), або це робиться з певної тактичної причини (це вже питання відповідальності військових). «Зенітні» дрони можуть бути ефективними, але вони повинні бути розгорнуті на тих рубежах, де пролітають такі БПЛА. Проблема саме у відсутності достатньої кількості засобів ураження саме по малих цілях.

Останнім часом росіяни запускають дрони «роями» – одразу по кілька десятків на одну ціль, щоб перевантажити ППО. Наскільки небезпечна така тактика і як на неї реагувати?

Так. Вони відпрацьовували різні сценарії й дійшли до висновку, що масова одночасна атака є найефективнішою: коли БПЛА скупчуються й атакують одну точку, сучасні системи ППО не витримують одночасної обробки сотень цілей. Тому ця тактика застосовується регулярно: дрони літають на великих висотах, маневрують і потім заходять у піке, щоб ускладнити роботу мобільних груп ППО. У протидії таким атакам також задіяні вертольоти й «зенітні» дрони.

«ЗСУ може дотягнутися углиб Росії на 3 тисячі кілометрів, але потрібні великі БПЛА»

Концепція «зенітних» дронів – наскільки вона дієва?

Ідея перехоплення бойових дронів іншими БПЛА логічна й ефективна в певних сценаріях, бо це може бути дешевше, ніж ракета на кожну малу ціль. Ми розвиваємо тематику «зенітних» дронів, але для їхньої ефективності потрібна розвинена мережа радарів – без точного визначення координат атакуючого дрона діяти складно. Наразі у нас недостатньо РЛС, щоб покрити всю територію, і виробництво дронів не завжди дає потрібні обсяги.

Дрони атакували НПЗ у Тюмені, це новий рекорд дальності понад 2 тис. км. БПЛА подолали колосальну відстань та вразили об’єкт в азійській частині Росії. Звідси запитання: де межа? Яка відстань під силу українським дронам?

Теоретично – кілька тисяч кілометрів, можливо і до 3 тис. км, але для цього потрібні великі БПЛА з великим запасом палива, і водночас корисне навантаження буде обмежене. Такі операції частіше є демонстрацією можливостей, ніж систематичною практикою. Ми шукаємо «вікна» в покритті ППО й РЕБ на великій території противника й атакуємо саме там.

Нещодавно європейська компанія-виробник зброї Thales створила компактну 70-мм міні-ракету з боєголовкою FZ123, наповненою тисячами крихітних сталевих кульок. У компанії заявили, що така зброя може стати ефективним засобом для знищення «Шахедів» та аналогічних дронів. Ці ракети вже в Україні. Наскільки ефективна така розробка?

Ідея має право на життя. Такі рішення можуть бути корисними, але ключові питання – вартість і умови постачання. Це, по суті, переносні або мобільні зенітні комплекси у різних форматах наведення. Тому технологія може допомогти, але треба розуміти логістику, ціну й кількість поставок.

Нещодавно ви згадували, що в Україні з'являються так звані «тилові фронти». Що це за зони та чому ворог знищує там інфраструктуру?

Я цим терміном позначаю фронти уздовж кордонів РФ, де йде активна війна БПЛА. Росія намагається зробити зону 30-50 км від лінії фронту непридатною для життя: знищувати логістику, мобільний зв’язок, дороги, склади, енергетику й інфраструктуру, щоб ускладнити життя як військовим, так і цивільним. Вони щодня атакують залізницю (локомотиви та тягові підстанції), щоб паралізувати транспортування. Якщо не вживати контрзаходи, ця «підзона» розширюватиметься в глибину території.

«Тилові фронти» росіяни атакують не тільки «шахедами», які програмуються, а ще й іншими БПЛА малого формату. Це можуть бути дрони на оптоволокні, «Молнія», БМ-39, «Ланцет» тощо – і саме вони сьогодні активно працюють у зоні до приблизно 50 км від фронту. Противник намагається зробити цю зону нежиттєздатною.

Кароліна Терещенко, «Главком»