Чи зважиться Путін поїхати до Трампа в Угорщину, і що це означає для України

Дві з половиною години зустрічі, з яких дві години пішли на переговори за закритими дверима – з тарілками та без.

Компліменти від Дональда Трампа і спроби української сторони задовольнити усі забаганки господаря Білого дому.

Все це – для того, щоб досягти кроку, який рік тому Україна категорично виключала, і лише розмови про який викликали би лють та публічний опір у Києві.

Докладно про переговори – в статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Шантаж "Томагавком".

Головне про зустріч Зеленського з Трампом та її результати.

Далі – стислий її виклад.

Отже, тактична мета, яку зараз спільно ставлять лідери України і США – це примусити Путіна піти на переговори.

Найближчий тактичний крок, якого чекають від володаря Кремля – це його зустріч з американським президентом.

Безпосередня стратегічна задача цієї зустрічі – примусити Путіна до безумовного перемир'я із замороженням лінії фронту.

Торік все було навпаки: це Кремль добивався зустрічі з лідером США, а Україна була проти, нагадуючи про неприпустимість переговорів "про Україну без України".

Так само українська влада категорично і публічно виключала "заморожування" війни без передумов… Утім, за рік ситуація докорінно змінилася.

І на полі бою, і загалом в Україні, і, перш за все, у міжнародній політиці.

Чи приїде Путін у Будапешт на зустріч з Трампом? Певності у цьому нема, хоча шанси на початок переговорів – вищі, ніж будь-коли досі.

У тому числі – через "загрозу" постачання ЗСУ ракет Tomahawk.

Демонстративно публічні переговори України та США про Tomahawk стали непоганим інструментом тиску на Москву.

І якщо зустріч у Будапешті все таки відбудеться, то чи матиме вона результат? Особливо, з огляду на те, що переговори на Алясці, що проходили у вузькому колі, стали безуспішними для лідера США.

Під час спілкування з журналістами перед переговорами Зеленським у п’ятницю Трамп допустив, що Путін намагається затягнути час, і що це – єдина причина того, що він продовжує переговори.

І якщо Трамп їде у Будапешт із більш реальним розумінням того, якими є мотиви лідера РФ – це можна лише вітати.

Бо саме це дає шанс, що переговори будуть успішнішими за раунд на Алясці.

Чи суперечить проведення мирного саміту саме у Будапешті інтересам України? Ні, не обов'язково.

Насправді Україна може отримати і плюси від того, що Орбан буде залучений до цього процесу – якщо той дійде до фіналу.

Багато говорилося, і це підтримують також у Вашингтоні, що у разі, якщо зрештою вдасться примусити Путіна до миру, то обов'язковим елементом "безпекових гарантій", які має отримати Україна, повинне бути членство України в ЄС.

А це також означає, що нам необхідно знайти шлях, як подолати вето Угорщини, що наразі блокує цей шлях.

Якщо Орбан після парламентських виборів в Угорщині 2026 року збереже владу, то саме Трамп зможе натиснути на угорського прем’єра, щоб розблокувати шлях України до ЄС.

Якщо безпідставне блокування від Орбана буде головною перепоною на потенційному шляху Трампа до Нобелівської премії миру – то аргументи знайдуться.

А долучення Орбана до мирного процесу допоможе зробити це природнішим.

Втім, це наразі дуже потенційний сценарій, який стосується радше майбутніх, ніж нинішніх подій.

Бо шанси на те, що вже ця зустріч у Будапешті стане проривною, видаються відверто невисокими.

Скоріше, ця зустріч має шанси стати невеличким кроком, який отримає розвиток згодом.

Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка Шантаж "Томагавком".

Головне про зустріч Зеленського з Трампом та її результати.