Репресії проти російських еліт мимоволі призводять до питання: чи не доведуть вони до мітингів або змови проти "царя"? Але росіяни у масі своїй підтримують Владіміра Путіна, найближчим часом політичних протестів, окрім як проти місцевої влади, не передбачається, пише оглядач міжнародної політики Володимир Кравченко у статті "Росія у вихорі репресій: влада пожирає своїх".
Як вказує автор, росіянам подобається "показна справедливість", адже це створює ілюзію очищення системи й рівності перед законом. Для Росії, де чиновники показово живуть у розкоші, арешти високопосадовців стають формою моральної сатисфакції, навіть якщо всі розуміють, що за ними стоїть не правосуддя, а боротьба кланів.
"Водночас боротьба, що набула форми рейдерства й антикорупційних розслідувань, не становить загрози для режиму. Кремль навіть вітає її. З одного боку, це дає змогу контролювати істеблішмент. З іншого — показові справи стають інструментом управління суспільством: вони каналізують роздратування та соціальне невдоволення, спрямовуючи їх не проти режиму, а проти окремих недбалих "бояр", — пише Кравченко.
Він наводить слова професора кафедри військових досліджень у Королівському коледжі Лондона Лоуренса Фрідмана, який вказував, що режими рідко руйнуються з волі народу. Їх долю вирішує момент, коли еліти перестають вірити в майбутнє режиму, а війна цей процес прискорює.
Зараз представники топеліти, хоч і незадоволені війною, але згуртовані навколо Путіна, бо залишаються при владі та заробляють гроші. Проте все може змінитися, якщо репресії торкнуться й їх. Також не повстають й генерали, бо військові залякані, залежні від вертикалі та вбудовані в систему особистої лояльності главі Кремля. У найкращому разі роздратування генералітету переростає в розмови, а не в заколот за прикладом Пріґожина.
"Репресії в Росії сьогодні — це не відхилення від повсякденного життя, а норма. Та що масштабнішими стають арешти, то більшою є ймовірність, що у певний момент саме вони стануть причиною руйнування всієї путінської конструкції. Адже репресії є ознакою не сили путінського режиму, а його розкладання", — резюмує автор.
З іншими статтями автора можна ознайомитись за посиланням.
