Що заважає ЄС ухвалити рішення по заморожених російських активах

23 жовтня серед питань порядку денного засідання Європейської ради у Брюсселі одним із ключових було фінансування України у 2026–2027 роках і чи можна для цього використати заморожені російські активи.

Наразі фінального рішення стосовно репараційної позики немає, незважаючи на наявність політичної волі серед держав-членів ЄС, яку годі було уявити ще рік тому.

А головною причиною називають відсутність "ідеального" юридичного рішення.

Про пошук такого рішення для України читайте в статті члена правління Центру Дністрянського, голови Державної податкової служби (2019–2020) Сергія Верланова Умови для допомоги Україні: за яких обставин ЄС піде на використання активів РФ.

Далі – стислий її виклад.

На засіданні 23 жовтня Європейська рада доручила Єврокомісії підготувати до грудня конкретні варіанти фінансової підтримки України на 2026–2027 роки.

Йдеться про довгострокову архітектуру, яка мала би замінити нинішній механізм Ukraine Facility і додати компонент оборони.

У підсумкових висновках саміту Європейська рада підтвердила формулу, яка вже багато років є традиційною: заморожені російські активи залишаються під контролем ЄС до моменту, коли Росія відшкодує завдані збитки.

Бельгія, де депозитарій Euroclear зберігає основну частину заморожених активів РФ (понад 190 млрд євро), вимагає гарантій, що у разі позовів чи російської юридичної агресії вона де-юре не залишиться сам на сам.

Брюссель, та й зрештою уся єврозона, не може дозволити, щоб міжнародний депозитарій із трильйонами клієнтських коштів, в тому числі багатьох провідних держав, опинився під ударами судів.

Тому Бельгія наполягає на спільній системі гарантій усіх держав-членів ЄС.

Цю позицію підтримує і Європейський центральний банк – будь-яке рішення має бути сумісне з міжнародним правом і не ставити під сумнів надійність євро.

Фактично у Брюсселі відбулася юридична пауза, а не політична відмова.

Тим часом між Києвом і ЄС точаться дискусії щодо режиму контролю над використанням позики.

Отже, рішення в грудні має також зафіксувати формулу, де гнучкість України щодо витрат співіснує з європейськими інтересами.

До грудневого саміту Єврокомісія має представити конкретні, юридично стійкі варіанти, які дозволять перетворити ідею репараційної позики на діючий механізм.

Йдеться не лише про технічну конструкцію, а про цілісну фінансову архітектуру: як розподілити ризики між усіма країнами ЄС та не втратити довіру інвесторів, як зробити використання заморожених російських активів законним та ефективним.

Для України цей період буде випробуванням на дипломатичну та інституційну зрілість.

Києву доведеться працювати одночасно в кількох вимірах.

Так, із Єврокомісією необхідно чітко та бюрократично відпрацювати юридичний бік репараційної позики.

Робота з МВФ включатиме роботу над макроекономічною логікою нової програми, зокрема стосовно питань девальвації, інфляції та курсу.

Ключова робота має бути проведена із США, зокрема щодо участі G7 у фінансовій архітектурі репараційної позики.

Водночас нашому уряду потрібно готувати власний "план B", зокрема резервну лінію фінансування, яка гарантує стабільність у разі, якщо "велика позика" знову затримається у процедурних лабіринтах.

Це можуть бути двосторонні гранти та позики, розширення діючих програм, зокрема ERA Loan, або значне збільшення фінансування за новою програмою МВФ.

Якщо до грудня ЄС зможе перетворити політичні наміри на конкретний юридично оформлений фінансовий інструмент, а Україна – інтегрувати свої потреби у його параметри, це означатиме, що європейська спільнота отримає міцний та довготривалий фундамент міцності для перемоги.

Докладніше – в матеріалі Сергія Верланова Умови для допомоги Україні: за яких обставин ЄС піде на використання активів РФ.