Обірвані дроти «Суспільного». Післямова до диктанту

А знаєте, що хорошого в цьому радіодиктанті? Ми обговорюємо своє, а не Алл Пугачових. Критикуємо, сваримо, підтримуємо, жартуємо, співчуваємо, розчаровуємося, пропонуємо, радимо, складаємо анекдоти, регочемо – одне слово, переживаємо повний спектр емоцій – і все це тому, що вболіваємо. Та не просто, а за наше. І ніхто нам не зміг нав'язати чужий порядок денний – всі говорили про українську подію. З гіркотою і сміхом. Оце і є те, що називається «бути на одній хвилі».

Люди, ви прекрасні. А от організатори – кака. Кожного року кажеш Українському радіву і Суспільному, яке транслює диктант на весь світ: «Ну ви ж уже наступного року не зганьбіться! Не хочете кликати диктувати професіоналів, а майстерність диктування – це окремий талант і роки тренувань, то хоч «натаскайте» диктувати свого непрофесійного, зате з відомим обличчям, диктувальника. Дайте йому «тренера», який навчить, як це робити правильно, бо це не хухри вам якесь мухри, а існує ціла методика. І нехай той тренер потренує ваше протеже на різних текстах. Та не за два дні до диктанту».

Одначе ні радіво, ні Суспільне не чують. Розмовляти з ними – все одно, що з телеграфним стовпом у полі, обірвані проводи якого теліпаються на вітрі. І той би мабуть почув...

То ж напевне треба звернутися вже не до них, а до українських зірок, упізнаваних облич, кожне з яких гіпотетично може бути покликане радівом на наступне диктування.

Моя вам порада. Щоб не стати в людей наступним посміховиськом, вимагайте в організаторів, щоб дали вам фахівця, який вас надресирує диктувати і для якого ви надиктуєте, а він напише мінімум 5 диктантів. Краще 10. І лише після цього ідіть до людей.

Якщо організатори диктанту вам цього не забезпечать, то посилайте їх котитися ковбаскою лісами і долинами.

Бо воно вам ото треба, суцільні нерви і людська «любов»? 

Кожного року одні й ті самі граблі. Одній і ті самі граблі... Мені вас уже шкода, чесне слово. На що ви розраховуєте? Ви що, не розумієте, що вас підставлять, як усіх попередніх?

***

Переживаю, як там Наталя Сумська, яку глибоко шаную.