16-річний гросмейстер Ігор Самусенков: Я подорослішав раніше, ніж більшість однолітків

16-річний Ігор Самусенков - винятковий талант і надія українських шахів. Він наймолодший гросмейстер у світі, досяг цього звання у 14-річному віці. Спортсмен продовжує активно перемагати й нещодавно (у жовтні 2025 року) виграв «золото» у командному заліку на Європейському командному чемпіонаті в Батумі. В інтерв'ю Коротко про спортсмен розповів, що його мотивує і надихає, як справляється зі стресом під час складних партій із суперниками світового рівня та про свою мрію.

Вже не думаю про те, що став наймолодшим гросмейстером

– Ігорю, збірна України з шахів стала чемпіоном Європи. Це відбулось багато в чому завдяки вашій грі. Що для вас означає ця перемога?

 – Ми дійсно з командою дуже добре впорались. Для мене ця перемога означає дуже багато, як і для нашої країни та вболівальників. Тим паче, для мене це був перший досвід гри за збірну.

– Що вам допомогло у вирішальному протистоянні?

– Головним було - зберегти холодний розум і не надавати партії надважливого значення, щоб було простіше. Хоча, звісно, все одно «були нерви».

– Як святкували свою перемогу?

 – Найголовніше - це емоції, яких було дуже багато. Поспілкувались один з одним, а також майже одразу пішли на прогулянку з командою. А вишенькою на торті, звісно, була церемонія нагородження, де лунав наш гімн.

– Які цілі ставите перед собою далі?

– Найближча - досягти планки 2600 (рейтинг у шахах, зараз в Ігоря його поточний рейтинг - 2572), і так сходинка за сходинкою підійматися нагору.

– Ви наймолодший гросмейстер в історії. Що для вас означає це досягнення?

– Я став наймолодшим чинним гросмейстером у 14 років у 2023 році. Звісно, це дуже приємно, але, якщо чесно, вже не дуже думаю про це, тому що це у минулому.

– Як ви справляєтесь з тим, що від вас усі завжди чекають геніальних результатів?

– Намагаюся про це не думати. Як спортсмен, я знаю, що це не дуже легко, тому що глядачам іноді все завжди здається зі сторони дуже простим. Але головне, що я знаю, що це не так, і все досягається великою роботою. Тому намагаюся зосереджуватися на своєму розвитку.

– Як ви тренуєте увагу і психологічну стійкість? Адже деякі поєдинки можуть бути дуже затяжними і напруженими. Що допомагає вам зберігати концентрацію?

 – З досвідом гри в шахи впродовж 10 років це здається нормою. Хоча, звісно, іноді сил може бути під кінець партії не так багато. Тому вважаю дуже важливим мати гарну фізичну форму.

Розраховую на стратегічну та витривалу гру

– Чи бували дні, коли грати не хочеться? І як у такі моменти ви повертаєте собі бажання перемагати знову?

– Бувають такі моменти. Хоча майже кожен день я так чи інакше займаюся шахами. Напевно, у такі моменти найкраще взяти деяку паузу. І коли повернеться бажання, знову почати працювати. Дуже важливо займатися чимось серйозним із бажанням.

– Колись ви сказали таку фразу: «Шахи - дзеркало характеру». Що можете сказати про свій характер? Що ваш стиль гри може розповісти про вас?

 – Мій характер можна описати як спокійний і глибокий - тому й шахи десь це відображають. Більше я розраховую на стратегічну та витривалу гру. Хоча як у шахах, так і в житті вважаю себе різнобічним.

– Як ви прийшли у шахи? Пам’ятаєте свої перші партії?

– Здебільшого я прийшов у шахи через те, що мій тато ними займався в дитинстві. Про свої перші партії я пам'ятаю лише те, що вони були зіграні з ним.

– Що дає більше у плані особистого розвитку - поразка чи перемога?

 – Це з якого боку подивитися. Можна отримувати користь з обох: перемога дає мотивацію, але в той же час може трохи розслабляти, а поразка може бути прикрою, але давати мотивацію зробити висновки, щоб стати кращим. Важливо намагатися брати якомога більше корисного з обох випадків.

– Скільки годин на день ви присвячуєте шахам?

– В основному в день витрачаю по 4–6 годин на заняття шахами, але буває по-різному.

– Як проводите час, коли ви не за шахівницею?

– Намагаюся зробити щось корисне. Люблю різні види спорту, спілкування з друзями та прогулянки.

Шахи - це про боротьбу із собою

– Який ви без камер, без дошки, без поглядів уболівальників?

 – Напевно, більш розкутий.

– Ви стали гросмейстером у такому віці, коли більшість думає про розваги, відпочинок, тусовки. Як це позначилося на вас як на особистості?

– Я думаю, що я подорослішав раніше, ніж більшість моїх однолітків. Але при цьому я намагаюся приділяти час різним сферам життя, тому що хочу бути цікавий людям як особистість, а не тільки як спортсмен.

– Ви досягли значного успіху в спорті у дуже молодому віці. Але все ж таки, ким бачите себе через 10 чи 15 років? Будете ще грати? Знайдете для себе сенси та мотиви?

– Через 10–15 років все ще бачу себе професійним спортсменом і хочу досягти багатьох вершин. Шахи я вже обрав як справу свого життя. Думаю, що за бажання мотивацію можна знаходити майже завжди, вважаю, що з цим аспектом у мене все добре.

– Як ви сприймаєте для себе шахи? Для вас це про що? Це гра проти суперника? Чи це більше про боротьбу із собою?

 – Це більше про боротьбу із собою, дуже важливо розуміти себе, свої сили та слабкості. Хоча, звичайно, ми також підлаштовуємося під суперника, його стиль, дебютний вибір і так далі.

– Що ви відчуваєте, коли перемагаєте? Які це емоції та думки?

– Перемога - це найщасливіше, що можна відчувати у спорті. Тоді дійсно почуваєшся добре і ще більш мотивованим на нові досягнення.

– Що потрібно для того, щоб обіграти суперника, який набагато сильніший і досвідченіший за вас?

– Потрібно бути впевненим у собі й не зосереджуватися на тому, хто сидить навпроти тебе.

– Про що ви мрієте зараз?

 – Найбільше я хочу, щоб у нашій рідній країні настав мир. А в особистому плані хочу продовжувати займатися своєю улюбленою справою та бути щасливим.