Як Дональд Трамп намагається отримати королівську владу і чи вийде це в нього

Коли цього місяця мільйони протестувальників вийшли на вулиці з гаслом "Жодних королів", Дональд Трамп опублікував створене штучним інтелектом відео, де його коронують, а вже наступного дня запевнив, що він – не король.

Але справжнє питання полягає в іншому: чи прагне Трамп влади, подібної тій, що раніше належала монархам?.

Про особливості правління Дональда Трампа, яке нагадує практики монарха Генріха VII, читайте в колонці професорки політології Університету Торонто Карли Норльоф Король Трамп.

Чому ідея коронації президента США – більше ніж жарт.

Далі – стислий її виклад.

Авторка колонки нагадує, що після рішення Верховного суду у справі "Трамп проти США" президенти мають абсолютний імунітет щодо "основних конституційних дій" і презумптивний імунітет щодо інших "офіційних дій", що ускладнює будь-які спроби обмежити виконавчу владу.

На цьому тлі критики стверджують, що Трамп уже править як монарх, встановлюючи контроль над незалежними інституціями, замінюючи чиновників "вірними лицарями", свавільно караючи за допомогою тарифів та інших інструментів і створюючи атмосферу страху.

"Для його прихильників ці дії, навпаки – ознака сильної, рішучої влади президента, який, зрештою, здобув більшість голосів на останніх виборах.

Вони бачать у ньому керівника, що усуває перешкоди на шляху до результатів", – пише Карла Норльоф.

Вона вважає, що хоча Трамп формально і не є монархом, його стратегія нагадує практики королів минулого, насамперед Генріха VII, монарха династії Тюдорів, який зміцнив владу, послабивши вплив знаті, централізувавши фінанси та перебудувавши державний апарат.

Професорка політології Університету Торонто зазначає, що король Генріх VII використовував "тихі" фінансові маневри – облігації, пожертви, штрафи, щоб спрямовувати ресурси на користь королівських пріоритетів без згоди інших.

Подібно до цього, адміністрація Трампа заморозила мільярди доларів іноземної допомоги, термін якої спливав, фактично присвоївши собі контроль над бюджетними коштами, що за Конституцією належить Конгресу.

Адміністрація президента також перекваліфікувала низку посад, послабила захист державних службовців і передала повноваження від кар’єрних фахівців політичним лоялістам.

Юристи агентств переписують норми, науковці пом’якшують звіти про ризики, а етичні радники змінюють висновки, доки ті не отримають "схвалення згори".

За словами авторки колонки, формально закони про доступ до інформації залишаються, але дедалі довші затримки й ширші відмови зводять їхню дію нанівець, що нагадує тюдорівську практику збереження форми при знищенні суті.

Протест у США досі легальний, але його ефективність залежить від рівного застосування права.

Якщо союзники влади караються м’якше, ніж критики, то рівність прав – фікція, а бізнес, громадські організації та місцеві чиновники починають самоцензуруватися, уникаючи конфліктів.

Разом з тим у США ще залишаються запобіжники монополізації влади, наголошує професорка політології Університету Торонто.

Наприклад, суди, які іноді стримують виконавчу владу, штати та міста, що чинять опір, журналісти, які розкривають зловживання, громадяни, які виходять на протести, і Конгрес, який міг би знову заявити про свої конституційні повноваження.

Але ці механізми слабшають, якщо ними не користуються.

За Генріха VII англійські інституції з багатовіковими назвами були поступово зруйновані зсередини.

Те саме може статися й у сучасній республіці, якщо громадяни не застосовують наявні інструменти.

Останні судові рішення справді послаблюють стримування.

Проте навіть із цими повноваженнями Трампа не коронували.

І боротьба точиться зараз – у бюджетах, призначеннях і всій системі цивільного управління.

Зрештою, важливішим буде не те, чи вважає себе Трамп королем, а те, чи почнуть так його сприймати Конгрес, суди, бізнес і виборці.

Докладніше – в колонці Карли Норльоф Король Трамп.

Чому ідея коронації президента США – більше ніж жарт.