Ми, на Заході, колись уміли грати брудно — і в часи холодної війни робили це майстерно. Сьогодні ж сіру зону та гібридні методи ведення війни ми залишаємо Росії, яка виграє інформаційну війну. Європейська гордість за те, що ми «граємо за правилами», може виявитися ахіллесовою п’ятою демократії, пише оглядач The Guardian Джозеф Пірсон.
Європейські демократії пишаються тим, що вони правдивіші за росіян (і за США). Цілісність інформації — прозорість, факти та докази — будує довіру. Західні медіа мають бути кращими за пліткарів та ботів. А те, що відбувається в Росії, і так достатньо погане без прикрас.
Наші тактики, однак, могли б бути жорсткішими. Ми програємо інформаційну війну Росії, бо інструменти, на які ми покладалися під час холодної війни тихо вмирають. Радіостанції та інформаційні агентства, створені для мовлення на Східну Європу, опинилися під прицілом: Трамп намагався закрити RFE та Radio Liberty. Британських міністрів справедливо звинувачують у тому, що вони «сплять за кермом», з погрозами фінансуванню м’якої сили, наприклад, Британській Раді. Німецький аналог у культурній дипломатії, Інститут Гете, позбавляють коштів. У США Центр глобальної взаємодії, створений у 2016 році для викриття дезінформації, був закритий Трампом раніше цього року.
Європейські аналоги, такі як Європейська служба зовнішніх дій (EEAS) та Східна група StratCom, більше зосереджені на моніторингу загроз, ніж на наступальних діях. Як попереджає Королівський інститут об’єднаних служб, Захід не зміг «виробити значущу відповідь або посилити своє охоплення громадськості… для протидії російським зусиллям з дезінформації».
Бо Росія завойовує серця та уми не тільки в Європі, але й на глобальному Півдні. Фабрики тролів, кібератаки, діпфейки та кампанії фейкових новин — наприклад, про брудні бомби та біозброю, що нібито розробляється в Україні — схиляють громадську думку в регіонах, де Захід втратив моральну висоту. Путін називає тактику Заходу «небезпечною, кривавою та брудною грою», але це проекція. Це гра, в яку грає він.
Як би виглядала «брудна гра»? Це означало б діяти з тим самим запалом і хоробрістю, які допомогли Заходу протистояти Сталіну — і перемогти. Це означало б рішучі дії на кшталт призупинення ЄС у 2022 році російських пропагандистських мовників RT та Sputnik, або атаки Кіберкомандування США у 2018 році на російську фабрику тролів, Internet Research Agency, щоб зупинити втручання в проміжні вибори. Це означало б залучати хактивістів — бо ми рідко чуємо про кіберперемоги Заходу над Росією — хоча це може бути тому, що вони «менше шумлять».
Побоювання ескалації та взаємного націлювання на критичну інфраструктуру — це законні побоювання. Але поки Росія надсилає дрони-загрози, тестуючи кордони Європи, ми витрачаємо час на хвилювання, а не на відсіч.
Те, що ми найбільше втратили з часів Холодної війни, коли США та Велика Британія вперше в мирний час вливали в Європу гроші, інформаційну силу та військову міць, — це драйв. Ми стримали Сталіна з дивовижною стійкістю. Добре, що ми стали правдивішими, але погано, що втратили бойовий дух.
Багато хто здається надто втомленим і розчарованим, щоб боротися за переваги демократії. Саме тому, коли йдеться про (дез)інформацію, росіяни можуть впевнено сказати: «Ми перемагаємо».
Раніше повідомлялося, що заяви російського диктатора Владіміра Путіна про нібито оточення українських військ у Куп'янську є відвертою вигадкою, яка не має фактичних підтверджень на фронті. Центр протидії дезінформації спростував чергову брехню Кремля, пояснивши, що це — частина застарілої, але незмінної стратегії Москви.
