100 винищувачів Rafale для України: що потрібно знати

Україні потрібні сотні бойових літаків різних типів. В ідеалі - штук 500, враховуючи, хто наш противник.

Мережею вже лине гвалт про "купівлю" у Франції 100 винищувачів Rafale і систем ППО SAMP/T. Причому частина коментарів зі здивуванням, мовляв, а як же Gripen? А куди подіти Ф-16? Росіяни, природно, намагаються висміяти.

Тут ось яка справа. Підкреслюю: це не інформація, це гіпотеза.

На поверхні - щонайменше 3 обставини, що пояснюють логіку цієї декларації Зеленського і Макрона.

Україні потрібні сотні бойових літаків різних типів. В ідеалі - штук 500, враховуючи, хто наш противник.

Перше. Кількість. Жоден виробник (консорціум) у світі не здатний поставити Україні літаки навіть десятками в стислі терміни. Бо у кожного маса контрактів на роки вперед. Щоб процес нарощування повітряної компоненти вклався хоча б у десятиліття, неминуче доведеться брати з різних джерел.

Головне - щоб літаки можна було інтегрувати в єдину екосистему між собою, з іншою повітряною (космічною) і наземною інфраструктурою.

Так, це неминуче додаткові витрати на обслуговування, особливості підготовки, різнобій в озброєннях (бо літак - це платформа, на яку треба щось навісити). Усі мінуси зрозумілі. Але альтернатива - відсутність літаків.

Франція і Швеція - одні з небагатьох країн, які значною мірою автономні у виробництві авіації і можуть ухвалювати рішення швидше за інших. Тож тут немає протиріччя.

Друге. Гроші. В України в осяжному майбутньому не буде грошей ні на шведські, ні на французькі літаки. Ні на які інші. Фінансування (якщо буде) - європейське. Шведи вже орієнтовну модель позначили.

Франція володіє повним циклом виробництва різних озброєнь, тому завжди КАТЕГОРИЧНО відмовляється платити комусь, крім себе. За це французів усі не люблять, але розуміють і прощають, бо заздрять.

Тобто, якщо справа дійде до практичних моментів, то французькі літаки і системи ППО будуть профінансовані французькими ж грошима за якоюсь схемою. Зараховані як частина внеску Франції в допомогу нам/європейську оборону, або якось інакше. Якщо на це завдання Парижу вдасться частково видряпати якісь гроші ЄС, умовного Люксембургу, взагалі перемога для них.

Тобто, угода про рафалі не означає автоматичного відбирання потенційних грошей на грипени.

Третє. Диверсифікація (політична і технічна).

Літаки - це навіть не гроші, а в першу чергу - політика. Згадайте. Орбан шантажував Швецію і блокував вступ шведів до НАТО, вимагаючи ... продати грипени. Турецька епопея з Ф-35 на слуху.

Оскільки і гроші будуть не наші, і виробництво не наше, а політична турбулентність скрізь наростає, є об'єктивні ризики затягування, зривів тощо. Навіть скасування. Наприклад, завжди є черга охочих купити літаки. У цій черзі можуть консенсусно посунути вперед, а можуть злегка (років на 5) притримати.

Ну, і ніхто не скасовував проблем у конкретного виробника.

Поки це декларація, то протиріч я не бачу жодних.

От якби Зеленський пообіцяв купити 100 літаків у Китаї, тоді було б цікаво. Поки ж можна дати волю експертам для обсмоктування технічних характеристик...

Оскільки самостійно виробляти бойову пілотовану авіацію ми не можемо і не будемо, то в суперідеальній ситуації, коли Україна вибереться з війни, було б чудово стати частиною якогось консорціуму з викупом частини продукції і локалізацією частини виробництва. Особливо зі шведами.

Скручувати викрутками крупноблочно можемо хоч зараз, софт можемо генерувати хоч зараз. Досвід пілотів у реальній війні - божевільний. Досвід інтеграції зоопарку засобів - унікальний. Тож є над чим думати і що запропонувати.

Джерело