3 складові Тернопільської трагедії: російський терор, українська наївність і людська пасивність

Тернопіль. Терор, дурість і людська пасивність

Масштабна трагедія в Тернополі, яка підняла на поверхню кілька тем, що стрясають на четвертий рік наше суспільство так, наче вони лунають уперше і ніхто, ніколи раніше про це не чув. Це теми безжалісності нашого ворога — незмінної стратегії геноциду, тема безглуздості суджень і припущень та пасивності самих українців, які часто нічого не роблять для порятунку як своїх власних життів, так і життів своїх близьких.

Власне, текст, який мало кому сподобається, хоча він і не може сподобатися в принципі, оскільки він про маніакальну жорстокість, придуркувату наївність і суїцидальну пасивність.

Маніакальна жорстокість

Сьогодні президент України Володимир Зеленський з візитом в Анкарі, де у нього запланована зустріч із президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом. Також президент повинен буде зустрітися зі спецпредставником Трампа Стівом Віткоффом, а в Україну прибули представники Вашингтона для вивчення ситуації. Усі ці візити та зустрічі відбуваються на тлі другого дихання Білого дому в питаннях миротворчих ініціатив. Я в них не вірю, але в них вірить Трамп...

І, треба ж, саме під акомпанемент цих зустрічей та ініціатив США РОВ завдають масованого удару по Україні з безліччю жертв серед цивільного населення. Як це сприймати?

Як черговий плювок в обличчя міжнародної спільноти на чолі з Дональдом Трампом і демонстрацією того, що Росія як вбивала, так і буде вбивати, як тероризувала, так і тероризуватиме, як сіяла геноцид, так і буде це продовжувати. Світ? Люблять на галявині Білого дому розкидати граблі.

Придуркувата наївність

На тлі трагедії в Тернополі знову заговорили люди, позбавлені елементарного критичного мислення, про те, що це "відповідь" росіян за удар по Воронежу та загалом — нашим ударам по Росії. Я не знаю, звідки ще знаходяться такі унікуми, що своїми інтелектуальними здібностями схожі на равлика, але є і живуть серед нас, продовжуючи на 4-й рік війни генерувати подібну єресь про "удари у відповідь".

Пояснюю. Щоб завдати такого удару по Україні, як у ніч на 19 листопада, необхідно накопичити й розмістити на базах боєкомплект, накопичити, спорядити носії — літаки, сухопутні ПУ та кораблі, підготувати польотне завдання, маршрути виходів у море, розрахувати траєкторії польотів, синхронізувати удари різнотипних засобів, провести розвідку й дорозвідку, узгодити дані, і так далі, і тому подібне! Усе це займає, залежно від масштабів удару, від тижня до двох.

З урахуванням того, що востаннє по Україні удар із застосуванням ракет Х-101 був 30 жовтня, то підготовка цієї компоненти зайняла 3 тижні! Яка відповідь? І взагалі, яка відповідь була 24 лютого 2022 року? Яка відповідь була по лікарні "Охматдит"? Яка відповідь щодня прилітає по Херсону, Харкову, Сумам? Відповідь луни в черепній коробці без головного мозку — ось що таке в людей, які заявляють про якісь "відповіді".

Суїцидальна пасивність

Чому люди, які загинули в будівлі в Тернополі, не перебували в безпечних місцях? Чому вони не спустилися в підвал або хоча б на перший поверх будівлі? Що їм завадило дотриматися всіх тих заходів безпеки, про які регулярно йдеться, особливо коли крилаті ракети взяли курс на їхнє місто? Я розумію психоемоційне виснаження мешканців Харкова чи Сум, Херсона і Миколаєва, коли 24 на 7 лунає повітряна тривога і по містах реально постійно щось прилітає і вони просто не витримують, але от Тернопіль... Люди там настільки не висипаються в ночі, що не можуть піднятись на повітряну тривогу, прослідкувати за моніторинговими каналами напрямки удару дронів і ракет і спуститись в безпечне в домі місце?

Звісно, зараз у коментарях намалюється філософ, який розкаже, що в усьому винна Росія, яка й почала війну, начулися. Ось тільки Росія намагалася, намагається і буде намагатися нас вбивати, вбивати й ще раз вбивати, і від кожного з нас залежить, виживемо ми в цій м'ясорубці чи станемо жертвами маніяка.

Тернопіль — це трагедія. Але вкотре ця трагедія має стати наукою тим, хто хоче побачити перемогу України, але не з неба, а на Хрещатику.

Не ігноруйте повітряну тривогу. Будьте пильними. Живіть! Живіть на зло маніяку-вбивці!

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо У Тернополі з-під завалів живим дістали юнака: він пробув під руїнами понад 8 годин