Агресія до ТЦК з'явилась раніше, ніж термін "бусифікація", – речник Полтавського ТЦК

Однак, як наголошують військові, неприязнь до працівників територіальних центрів з'явилася значно раніше, ніж виник термін "бусифікація" та інші подібні закиди. Про таке в інтерв'ю виданню "Главком" розповів речник Полтавського обласного ТЦК та СП Роман Істомін, передає 24 Канал.

Як Істомін висловився про ставлення населення до ТЦК?

Коментуючи негативну реакцію суспільства на діяльність працівників ТЦК, речник розповів, що першим гучним випадком публічної агресії був інцидент з полтавським блогером Романом Заволокою. У липні 2023 року той показав середній палець військовим, а згодом навіть плюнув у обличчя захиснику, колишньому десантнику. Тоді більшість суспільства засудила його поведінку, але частина аудиторії підтримувала блогера.

На думку Істоміна, це був перший зафіксований прояв відкритої ворожості до співробітників ТЦК у регіоні. Хоча непублічні випадки траплялися й раніше, ще до президентського рішення повністю оновити керівний склад обласних ТЦК і призначити туди бойових офіцерів.

Навесні 2024 року журналісти разом із військовими знімали роботу груп оповіщення. Це були звичайні бійці, які пройшли фронт, а один із них лише кілька місяців тому повернувся з російського полону.

Вони просто продовжували виконувати свій військовий обов'язок – намагалися перевіряти документи й виписувати повістки на оновлення даних. І зневага, агресія до них, відчувалася майже фізично. Вони нікого не били, не "пакували", не "ловили", але вони вже були винні,
– пояснив Роман Істомін.

На його переконання, проблема виникла не через дії персоналу ТЦК, а через небажання частини суспільства визнавати реальність війни.

На початку вторгнення всі активно підтримували ідею "вірити в ЗСУ", але далеко не кожен був готовий сам долучитися до оборони країни.

Коли стало зрозуміло, що війна триватиме довго, у багатьох з'явилися ілюзії швидкого миру та прагнення перекласти відповідальність на когось іншого. У такій атмосфері будь-яке нагадування про військовий обов'язок сприймається як подразник.

Тому будь-яке нагадування про військовий обов'язок сприймається, як подразник. Людині простіше вірити в те, що вручення повістки на вулиці незаконне, або що "хтось інший має воювати". Ці міфи активно підживлюють псевдоадвокати й російські телеграм-канали,
– додав Істомін.

У результаті ТЦК перетворилися на символ не лише мобілізації, а насамперед постійного нагадування про війну, яка нікуди не зникла. Через це навіть дрібний інцидент за участі їхніх представників миттєво стає гучною новиною.

Водночас, як наголосив речник Полтавського ТЦК, їхня робота охоплює набагато більше, ніж просто питання мобілізації.

Зокрема йдеться про ведення обліку, оформлення документів, соціальну підтримку військових і їхніх родин, взаємодію з громадами та органами влади.

Більше пояснень про діяльність ТЦК в Україні

• Територіальні центри комплектування отримують встановлені Генеральним штабом ЗСУ мобілізаційні показники й не визначають обсяги призову самостійно.

• Місця, де проводяться оповіщення громадян, визначаються відповідно до планів районних та міських центрів.

• Групи працюють у супроводі поліції, здійснюючи перевірку військово-облікових документів.

• Самі ТЦК виконують роль координаційних структур: вони організовують роботу своїх підрозділів і розподіляють навантаження, тоді як остаточне рішення щодо конкретних локацій ухвалює керівник відповідного районного чи міського центру.

• За словами речника, нині спостерігається суттєвий брак особового складу як на лінії фронту, так і в тилових підрозділах.