Чи треба утворювати фемінітив від «Героя України»? 10 запитань до мовознавиці
«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».
Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!
У позаминулому випуску Мовного питання ми розбиралися, чи може знаходитися те, що не губилось (так, може), а сьогодні зʼясуємо, чи може зустрічатися щось комусь, а не хтось із кимось.
Попри поширений мовностилістичний міф, що зустрічаються тільки істоти, а все інше трапляється, тлумачний словник, мовна практика і корпус текстів цього не підтверджують.
Найперше, куди зазираємо, – це тлумачний словник, де «зустрічатися» подано як «траплятися на чиєму-небудь шляху, десь, у якомусь місці; стикатися з ким-, чим-небудь у житті, в роботі і т. ін.». Тобто «зустрічатися» і «траплятися» – синоніми.
Приклад із твору Гончара: «У горах Брянський, як командир, зустрівся з новими труднощами». Тут «натрапив на труднощі» не підходить. Можна було вжити «зіткнувся з труднощами», але можна й «зустрітися з труднощами», чом би й ні? Звучить навіть метафорично.
Отже, в українській мові можна і натрапити, і зіткнутися, і зустрітися, залежно від контексту й мовних уподобань автора. Ну, і звідки ноги ростуть: «траплятися» – це полонізм: trafiać się. А польська мова запозичила з німецької: sich treffen. Недарма в галицькому діалекті є «трафлятися», «шляк трафив». Схожа ситуація з «мешканцем» / «жителем». Про ці два слова поговоримо в наступному випуску.
• 1 •
Антон Рябокінь: Як українською сказати «хлипкий»? Може, хирлявий?
Неміцний. Є ще гарне слово «благенький», але треба зважати на контекст, бо благенький – це і неміцний, і зношений, і бідний на вигляд. «Вільглий пронизливий вітер прошив благеньке пальтечко, гострими голочками вп'явшись у тіло» (з журналу)». До речі, ось нове для багатьох слово: вíльглий – те саме, що вологий; сирий.
• 2 •
Степан Савченко: Пані Ольго, як українською буде «лебезить», «заискивать», «расшаркиваться»?
Лабýзитися, запобігати перед кимось, підсипатися до когось.
• 3 •
Любов Гмиря: Добрий день. Чи можна якось перекласти «предвкушать» і «ответьте»?
«Предвкушение» українською – це передсмак, а «предвкушать» – смакувати наперед. Але якщо в нас утворили слово «передзамовити», то чому не може бути й «передсмакувати»? Що ж до «ответьте», то ми в 26-му випуску розглядали цю словозміну. У праці Олекси Синявського «Норми української літературної мови» (1931 р.) читаємо: «Від дієслів їсти, -вісти наказовий спосіб їж, розповіж, їжмо, розповіжте тощо». А взагалі хочеться сказати, що абсолютних відповідників до російських слів може й не бути, як і в російській до українських. Запитайте ліпше в росіянина, як його мовою буде «Німий, не мий не мій стакан».
• 4 •
Андрій Сойка: Як українською буде «всмятку»? Цікавить і яйце, і, наприклад, «машина всмятку» (внаслідок ДТП)?
Яйце некруто зварене, мʼякенько зварене (словник Кримського). А автівка «всмятку» – це та, що перейшла з твердого стану в рідкий? Доречніше сказати «розбита вщент», «зімʼята вщент».
• 5 •
Ольга Захарова: Чи є різниця між словами «болісний» і «болючий»?
«Болісний» повʼязаний із переживаннями, спогадами, думками, а «болючий» – той, який болить буквально (болюче місце), або той, що викликає біль (болюча інʼєкція). Хоча тлумачний словник подає друге значення для «болючий» – теж «повʼязаний із переживаннями». Болюча правда, болючі компроміси. Тобто формально це синоніми.
• 6 •
Віталій Мірошніченко: Пані Ольго, розставте крапки над і: можна казати на борошно «мука» чи ні?
Та можна, хто вам заборонить. Зараз воно вважається розмовним, тобто в текстах, крім художніх, редактори його виправляють. Хоча це слово, безумовно, не росіянізм – є у Грінченка і класиків: «Узяла [бабуся] муки пшеничної, замісила водою» (Г. Квітка-Основ'яненко); «Явдоха сіяла муку на підситок, готуючись завтра пекти хліб» (Григорій Тютюнник).
• 7 •
Роман Черненко: Натрапив на дискусію про «щитовидну» / «щитоподібну» залозу. Один пан доводив, що частинка «-видний» – не росіянізм. Чи справді це так?
У старих словниках російські слова з «-видный» і «-обрáзный» не перекладаються як «-видний». Наша словотвірна модель – це «-атий»: бочкообразный – бочкуватий, валикообразный – вальцюватий, винтообразный – ґвинтуватий, воскообразный – воскуватий, воронкообразный – лійкуватий тощо. Щитоподібна залоза – щитувата. У словнику Ізюмова (1930 рік) як «щитуватий» перекладається «щитообразный», а у словнику Шелудька і Садовського як «щитуватий» перекладається «щитовидный». Отже, розмовне мало би бути не «щитовидка», а «щитуватка». «Щитоподібка» звучить штучно і незграбно. Є ще й «борлаківка», але навіщо назву самостійного органа привʼязувати до борлака (кадика)? Є і «щитівка» (у Караванського), але щитівка – це передусім сисна комаха. Щодо слів на «-атий», то в сучасному науковому стилі їх, на жаль, майже не побачиш. Скажімо, «воскуватий» вже всюди «воскоподібний». До речі, в українській є слова на «-видий», а не на «-видний»: женоподобный – жоновидий, зерновидный – зерновидий (або зернуватий), каплеобразный – крапльовидий (або краплюватий) тощо. Усі ці слова наведено у словнику Кримського і Єфремова.
• 8 •
Світлана Бойко: Добрий день. Скажіть, будь ласка, а взагалі не можна вживати слово «питання» замість «запитання»? Чому я не можу поставити питання, а тільки запитання? Аж сумно стало.
Узагалі-то можна, бо й розділовий знак має назву «знак питання», а не «знак запитання». Але якщо слово має кілька значень, то краще за наявності іншого вживати це інше. Питання – це і звертання, яке потребує відповіді, і положення, справа, предмет, які вимагають розв'язання, обговорення, уваги і т. ін. А от запитання – це тільки звертання. У російській мові такого розрізнення немає, там тільки «вопрос». Ось наша рубрика називається «Мовне питання», бо назва має в собі двоякий смисл. А підпис до неї – «10 запитань до мовознавиці», бо «10 питань до мовознавиці» вже звучить двояко (можна потрактувати як «10 претензій до мовознавиці»).
• 9 •
Юлія Рябчук: Чи треба утворювати фемінітив до звання «майстер спорту»? Якщо так, то правильно «майстерка спорту» чи «майстриня спорту»?
Так, жодних винятків, треба утворювати. Краще «майстриня спорту», бо, по-перше, «майстерка» стало вживатися як те саме, що й «майстер-клас», а по-друге, майстерка – це те саме, що теслярство (щоправда, з наголосом на «е»).
До речі, фемінітив треба утворювати і від «Героя України». Мало би бути й звання «Героїня України».
• 10 •
Наталка Бура: Підкажіть, який наголос у слові «показник», бо бачила дискусії з цього приводу.
На другому складі: «покáзник». Дискусій тут бути не може, це словниковий наголос. Так само на другому в словах «довíдник», «промíжок» і «надли́шок». З огляду на те, що всюди чую «показни́к», «довідни́к», «прóміжок» і «нáдлишок», це мало хто знає.
«Главком»

