Чи треба утворювати фемінітив від «Героя України»? 10 запитань до мовознавиці
Чи треба утворювати фемінітив від «Героя України»? 10 запитань до мовознавиці

Чи треба утворювати фемінітив від «Героя України»? 10 запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Усі випуски читайте 👉 у спецпроєкті «Мовне питання»

У позаминулому випуску Мовного питання ми розбиралися, чи може знаходитися те, що не губилось (так, може), а сьогодні зʼясуємо, чи може зустрічатися щось комусь, а не хтось із кимось.

Попри поширений мовностилістичний міф, що зустрічаються тільки істоти, а все інше трапляється, тлумачний словник, мовна практика і корпус текстів цього не підтверджують. 

Найперше, куди зазираємо, – це тлумачний словник, де «зустрічатися» подано як «траплятися на чиєму-небудь шляху, десь, у якомусь місці; стикатися з ким-, чим-небудь у житті, в роботі і т. ін.». Тобто «зустрічатися» і «траплятися» – синоніми.

Приклад із твору Гончара: «У горах Брянський, як командир, зустрівся з новими труднощами». Тут «натрапив на труднощі» не підходить. Можна було вжити «зіткнувся з труднощами», але можна й «зустрітися з труднощами», чом би й ні? Звучить навіть метафорично.

Отже, в українській мові можна і натрапити, і зіткнутися, і зустрітися, залежно від контексту й мовних уподобань автора. Ну, і звідки ноги ростуть: «траплятися» – це полонізм: trafiać się. А польська мова запозичила з німецької: sich treffen. Недарма в галицькому діалекті є «трафлятися», «шляк трафив». Схожа ситуація з «мешканцем» / «жителем». Про ці два слова поговоримо в наступному випуску. 

• 1 •

Антон Рябокінь: Як українською сказати «хлипкий»? Може, хирлявий?

Неміцний. Є ще гарне слово «благенький», але треба зважати на контекст, бо благенький – це і неміцний, і зношений, і бідний на вигляд. «Вільглий пронизливий вітер прошив благеньке пальтечко, гострими голочками вп'явшись у тіло» (з журналу)». До речі, ось нове для багатьох слово: вíльглий – те саме, що вологий; сирий.

• 2 •

Степан Савченко: Пані Ольго, як українською буде «лебезить», «заискивать», «расшаркиваться»?

Лабýзитися, запобігати перед кимось, підсипатися до когось.

• 3 •

Любов Гмиря: Добрий день. Чи можна якось перекласти «предвкушать» і «ответьте»?

«Предвкушение» українською – це передсмак, а «предвкушать» – смакувати наперед. Але якщо в нас утворили слово «передзамовити», то чому не може бути й «передсмакувати»? Що ж до «ответьте», то ми в 26-му випуску розглядали цю словозміну. У праці Олекси Синявського «Норми української літературної мови» (1931 р.) читаємо: «Від дієслів їсти, -вісти наказовий спосіб їж, розповіж, їжмо, розповіжте тощо». А взагалі хочеться сказати, що абсолютних відповідників до російських слів може й не бути, як і в російській до українських. Запитайте ліпше в росіянина, як його мовою буде «Німий, не мий не мій стакан».

• 4 •

Андрій Сойка: Як українською буде «всмятку»? Цікавить і яйце, і, наприклад, «машина всмятку» (внаслідок ДТП)?

Яйце некруто зварене, мʼякенько зварене (словник Кримського). А автівка «всмятку» – це та, що перейшла з твердого стану в рідкий? Доречніше сказати «розбита вщент», «зімʼята вщент».

• 5 •

Ольга Захарова: Чи є різниця між словами «болісний» і «болючий»?

«Болісний» повʼязаний із переживаннями, спогадами, думками, а «болючий» – той, який болить буквально (болюче місце), або той, що викликає біль (болюча інʼєкція). Хоча тлумачний словник подає друге значення для «болючий» – теж «повʼязаний із переживаннями». Болюча правда, болючі компроміси. Тобто формально це синоніми.

• 6 •

Віталій Мірошніченко: Пані Ольго, розставте крапки над і: можна казати на борошно «мука» чи ні?

Та можна, хто вам заборонить. Зараз воно вважається розмовним, тобто в текстах, крім художніх, редактори його виправляють. Хоча це слово, безумовно, не росіянізм – є у Грінченка і класиків: «Узяла [бабуся] муки пшеничної, замісила водою» (Г. Квітка-Основ'яненко); «Явдоха сіяла муку на підситок, готуючись завтра пекти хліб» (Григорій Тютюнник).

• 7 •

Роман Черненко: Натрапив на дискусію про «щитовидну» / «щитоподібну» залозу. Один пан доводив, що частинка «-видний» – не росіянізм. Чи справді це так?

У старих словниках російські слова з «-видный» і «-обрáзный» не перекладаються як «-видний». Наша словотвірна модель – це «-атий»: бочкообразный – бочкуватий, валикообразный – вальцюватий, винтообразный – ґвинтуватий, воскообразный – воскуватий, воронкообразный – лійкуватий тощо. Щитоподібна залоза – щитувата. У словнику Ізюмова (1930 рік) як «щитуватий» перекладається «щитообразный», а у словнику Шелудька і Садовського як «щитуватий» перекладається «щитовидный». Отже, розмовне мало би бути не «щитовидка», а «щитуватка». «Щитоподібка» звучить штучно і незграбно. Є ще й «борлаківка», але навіщо назву самостійного органа привʼязувати до борлака (кадика)? Є і «щитівка» (у Караванського), але щитівка – це передусім сисна комаха. Щодо слів на «-атий», то в сучасному науковому стилі їх, на жаль, майже не побачиш. Скажімо, «воскуватий» вже всюди «воскоподібний». До речі, в українській є слова на «-видий», а не на «-видний»: женоподобный – жоновидий, зерновидный – зерновидий (або зернуватий), каплеобразный – крапльовидий (або краплюватий) тощо. Усі ці слова наведено у словнику Кримського і Єфремова.

• 8 •

Світлана Бойко: Добрий день. Скажіть, будь ласка, а взагалі не можна вживати слово «питання» замість «запитання»? Чому я не можу поставити питання, а тільки запитання? Аж сумно стало.

Узагалі-то можна, бо й розділовий знак має назву «знак питання», а не «знак запитання». Але якщо слово має кілька значень, то краще за наявності іншого вживати це інше. Питання – це і звертання, яке потребує відповіді, і положення, справа, предмет, які вимагають розв'язання, обговорення, уваги і т. ін. А от запитання – це тільки звертання. У російській мові такого розрізнення немає, там тільки «вопрос». Ось наша рубрика називається «Мовне питання», бо назва має в собі двоякий смисл. А підпис до неї – «10 запитань до мовознавиці», бо «10 питань до мовознавиці» вже звучить двояко (можна потрактувати як «10 претензій до мовознавиці»).

• 9 •

Юлія Рябчук: Чи треба утворювати фемінітив до звання «майстер спорту»? Якщо так, то правильно «майстерка спорту» чи «майстриня спорту»?

Так, жодних винятків, треба утворювати. Краще «майстриня спорту», бо, по-перше, «майстерка» стало вживатися як те саме, що й «майстер-клас», а по-друге, майстерка – це те саме, що теслярство (щоправда, з наголосом на «е»). 

До речі, фемінітив треба утворювати і від «Героя України». Мало би бути й звання «Героїня України». 

• 10 •

Наталка Бура: Підкажіть, який наголос у слові «показник», бо бачила дискусії з цього приводу. 

На другому складі: «покáзник». Дискусій тут бути не може, це словниковий наголос. Так само на другому в словах «довíдник», «промíжок» і «надли́шок». З огляду на те, що всюди чую «показни́к», «довідни́к», «прóміжок» і «нáдлишок», це мало хто знає. 

Запитання для Ольги Васильєвої надсилайте на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання». 

«Главком»

Джерело матеріала
loader
loader