Про "бандерівські пісні" в Москві, "Арніку" та "Смерічку" і роботу з Яремчуком й Івасюком: інтерв'ю з Віктором Морозовим

Хтось знає його як "батька" української поттеріани, інші ж – як талановитого музиканта. Але все це – Віктор Морозов, який цього року відзначає 60-річчя своєї творчої діяльності.

Початок кар'єри Віктора Морозова припав на час існування СРСР, тому творити доводилося в тоталітарних умовах. Зокрема його відрахували з університету та відправили на "виправні роботи" через підозру в "буржуазному націоналізмі".

Та попри все, гурт "Арніка" є одним із найвідоміших колективів української естради, а їхня пісня "Катерино" – зараз хіт у TikTok, особливо в теплу пору року, коли "було незвичне літо".

У першій частині нашого інтерв'ю ми говорили з Віктором Морозовим про його перекладацьку діяльність, про Гаррі Поттера, пані Роулінг і Пауло Коельйо та не тільки. Сьогодні ж говоримо про музику.

Як з'явилася ВІА "Арніка", як Морозов потрапив до "Смерічки", якими були Назарій Яремчук та Володимир Івасюк, де зараз Сестричка Віка та що слухає сам музикант – читайте в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу.

Генерал-майор писав музику: як з'явився TikTok-хіт "Катерина"?

З моменту початку повномасштабної війни в українців збільшився інтерес до власної культури, історії й ідентичності. І часто зараз у представників української естради на концертах можна побачити все більше молоді. А ви відчули на собі оце зростання інтересу до вас і до вашої творчості?

Звісно! І це відчувається на прикладі однієї пісні – "Катерина". Я не так давно довідався, що вона дуже популярна в TikTok і її дуже багато молоді слухає. На День Незалежності цього року ми з ВІА "Квартирник" заспівали її в Шевченківському гаю і вона знову розлетілася.

Віктор Морозов та ВІА "Квартирник" – "Катерина": дивіться відео

Ви згадали про "Катерину" і я якраз хотів би спитати, чи можете розповісти, як ця пісня з'явилася?

Музику для неї написав Олексій Екімян – генерал-майор міліції, начальник московського карного розшуку. Він дуже любив музику і любив писати пісні, але не знав нот. Він просто награвав мелодії на фортепіано і хтось записував їх.

Олексій Екімян / Фото з родинного архіву композитора, газета "День"

І десь в 1975 році він захотів випустити альбом своїх пісень, щоб, як він казав, їх співали "домогосподарки у всьому Радянському Союзі". І почав думати над тим, як би це зробити.

Спало на думку начальнику московського карного розшуку, етнічному вірменину, що пісні будуть популярними, якщо вони будуть українською мовою. Бо тоді вже були дуже популярні пісні Володимира Івасюка – "Водограй", "Червона рута". Вони звучали буквально скрізь.

Екімян сконтактував з Івасюком і попросив знайти музикантів, які були б ще не дуже впізнавані й горді, щоб записати мініальбом з його пісень. Івасюк порадив "Арніку". Слова пісень написали Юрій Рибчинський і Богдан Стельмах, а "Катерину" написала моя перша дружина Катерина.

Записувати альбом ми приїхали у Київ. Екімян приїхав з Москви на студію у вишиванці.

З нами тоді був Володя Івасюк, вносив певні корективи. А коли ми записували "Вишневу сопілку", то бракувало голосів, то з нами заспівав Івасюк. Тому в тій пісні можна почути його голос.

ВІА "Арніка" – "Вишнева сопілка": дивіться відео

Їй було лише 14: як Віка Врадій опинилася в "Арніці" і де вона зараз?

Коли хтось намагається дізнатися про "Катерину" більше, то дивується двічі, бо чоловічий голос належить "батькові" українського Гаррі Поттера, а жіноча – Сестричці Віці. Вона ж була зовсім юною, коли потрапила до "Арніки". Як це трапилося?

На той час ми вже були шалено популярні у Львові. І раз ми грали в клубі міліції й привели до нас Віку Врадій – попросили послухати, які вона пісні пише. Ми неохоче погодилися і вона почала грати. Це було дуже сильно і ми так подумали й вирішили запросити її співати з нами.

Скільки їй тоді років було?

Вона з 1961, а прийшла до нас десь якраз у 1975. Тобто їй було 14.

ВІА "Арніка" – "Тільки раз цвіте любов": дивіться відео

У Віки Врадій потім була сольна кар'єра і доволі успішна, але потім вона зникла з радарів і зараз живе в США. Ви підтримуєте з нею зв'язок?

Так, звичайно. Десь років 7 чи 8 тому вона приїжджала в Україну, ми були у Львові, Києві, Харкові. І час від часу переписуємося.

Вона не планує ще поїздок до України?

Поки що не знаю, не казала про таке.

Сестричка Віка – "То моє море": дивіться відео

Посіли перше місце зі "Смерічкою": з чого починалася "Арніка" і що означає назва гурту?

Як з'явився ВІА "Арніка"? З чого ви починали?

При фізико-математичному інституті у мене був гурт "Кловадіс". Ми брали участь у конкурсі "Львівська весна" і за "Чорна рілля ізорана" нам навіть вручили премію за найкращу обробку народної пісні. Цю премію нам вручав сам Мирослав Скорик.

Після цього Володимир Василів запросив нас до аптекоуправління. У них там раніше був гурт "Евріка", в якому були сильні музиканти. Василів попрощався з частиною "Евріки" і переманив мене та гітариста з "Кловадіса".

У той час у Львові проходив відбірковий тур на "Алло, ми шукаємо таланти", на який ми не встигли потрапити. У Чернівцях уже був регіональний відбір і ми вирішили спробувати потрапити туди. І от ми їхали в автобусі й думали, що нам треба назву. І заступник голови аптекоуправління, який їхав з нами, Володимир Зіниха, запропонував назву "Арніка". Це нам припало до душі.

По-перше, "А" – перша літера, значить ми будемо першими у списку. По-друге, арніка – це гірська квітка, яка росте в Карпатах. В народі її називають "кріпкостій" для хлопців, а жінки використовували її для запобігання вагітності.

Арніка гірська / Фото Wikipedia

Ми приїхали в Чернівці вже з назвою, пробилися на той конкурс і навіть посіли перше місце разом з ВІА "Смерічка". Тому ми разом потім поїхали до Москви на фінал, де теж разом перемогли й потім у нас місяць був тур по СРСР.

Обшуки, арешти й відрахування: як жили митці в тоталітарному режимі?

От хто починає для себе відкривати світ української культури, то зіштовхується з таким собі дисонансом. І я бачу, як часто це проявляється в соцмережах, коли пишуть, що, мовляв, як же СРСР так все обмежував, якщо у нас така класна музика з того періоду. Можете розповісти, як це було – творити музику в тоталітарній країні?

Коли ми після "Алло, ми шукаємо таланти" і турне поверталися до Львова, то очікували, що нас будуть зустрічати з духовим оркестром і квітами, але все було зовсім інакше. Це був 1972 рік, коли була масова хвиля арештів дисидентів. І, здається, під час обшуків у Стефанії Шабатури знайшли рукописний альманах "Скриня", ідея якого належала Грицькові Чубаю. Це був неполітичний літературний альманах, де були поезії Грицька Чубая, Олега Лишеги, оповідання Миколи Рябчука і мій вірш там був. Відповідно, зі всіма, чиї твори там були, вирішили провести якісь заходи.

Микола Рябчук завершував навчання у Львівській політехніці. Відрахували. Олега Лишегу теж. Я так само був в університеті, писав дипломну роботу і за 3 місяці до захисту мене теж відрахували.

І от повертаємося ми з "Арнікою", нас зустрічають і ведуть в управління культури, де нас почали громити за пісню "Чорна рілля ізорана", бо то – бандерівська пісня. Казали, що її в Мюнхені співали. І то було дивно, бо я музику написав 3 місяці тому, а її, виявляється, уже співали у Мюнхені. Нас мали розформувати.

І врятувала нас завідувачка аптекоуправління Віра Миколаївна Васильєва – вона бігала по бібліотеках і шукала збірники народних пісень, щоб довести, що "Чорна рілля ізорана" – це не бандерівська пісня. Рятувала нас як могла, щоб ми десь не загриміли.

ВІА "Арніка" – "Чорна рілля ізорана": дивіться відео

В університеті я перевівся на вечірнє відділення, після того, як одружився і треба було щось заробляти. Я працював у бібліотеці Стефаника. Мене звідти відправили в КДБ і почали розпитувати… Вони знали навіть, хто до мене додому приходить. А я тільки казав, що нічого не розумію, про що вони говорять, придурювався.

Потім мене з бібліотеки вигнали, відправили на "перевиховання", мене взяла Віра Миколаївна вантажником в аптекоуправління. Потім я став кур'єром, а пізніше вона мене відправила в бухгалтерію. А я не мав жодного поняття в тому, що таке кредит, дебет. Але навчився і навіть потім гордо казав, що працював бухгалтером. Таким чином вона мене врятувала. Я ніде не загримів і мене навіть не виключили з комсомолу, бо вона постійно вигадувала відмовки. Коли їй дзвонили й питали, чи вже виключили Морозова, то вона казала, що секретарка у відпустці.

А коли розвалився Союз, не було бажання, так би мовити, закрити історію з університетом?

А який сенс? Та і я зараз, здається, почесний професор.

"Він був надзвичайно чуйний": про дружбу з Яремчуком і період ВІА "Смерічки"

Ви згадали про ВІА "Смерічку", в якій ви згодом також грали. Як воно було? Особливо робота з Назарієм Яремчуком?

Почалося все з того, що вперше з Яремчуком, Зінкевичем і Дутковським я познайомився дуже давно. Тоді "Смерічка" записала перші пісні Володимира Івасюка і мали славу, але ще грали у Вижниці.

Моя дружина вчилася в інституті прикладного мистецтва і була в них поїздка в Карпати, я поїхав з ними. І якраз заїхали до Вижниці. Раптом чую, що звучить "Водограй" у будинку культури, то й вирішив зайти. І там якраз були Яремчук, Зінкевич, Дутковський, у них була репетиція. Так ми познайомилися.

А я ще був тоді у футболці з написом Bus Stop ("Автобусна зупинка"), і коли ми зустрілися на "Алло, ми шукаємо таланти", то Назарій (Яремчук, – 24 Канал) впізнав мене і сказав: "О, це ж Bus Stop". Відтоді ми товаришували.

Потім я роками працював у філармонії й нам захотілося змін. На той час популярність "Смерічки" впала – Дутковського зняли з посади керівника, Зінкевича вижили, лишився тільки Яремчук і місцеві музиканти. Тому керівництво філармонії подумало про те, що треба вернути Дутковського. Він погодився з умовою, що набере своїх музикантів. Керівництво погодилось.

Дутковський почав шукати музикантів. Приїхав до Львова і зустрівся зі мною і питав, де б знайти добрих музикантів. А я кажу: "Нащо тобі шукати? У нас є цілий комплект, давай просто перейдемо до тебе?" Він погодився і майже весь колектив львівської філармонії перейшов до "Смерічки". Така собі вже була львівська "Смерічка".

ВІА "Смерічка" – "Спитай": дивіться відео

Як то було працювати з Назарієм Яремчуком?

Неймовірно добре. Мене з ними пов'язують деякі дуже гарні спогади ще до "Смерічки". Коли Назарій був з концертами у Львові, ми завжди зустрічалися, він бував у мене вдома.

Була така ситуація: прийшов він до мене одного разу, а я тоді ще був студентом, ніде не працював і, зрозуміло, що грошей в мене не було, але я вже був одружений. Він це побачив.

Ми з ним говорили, він показував свої перші вірші, я підказував, кого б йому читати, щоб вірші були кращими. Ми посиділи, потім він пішов. Я його провів, повернувся, а в моїй курточці, що висіла при вході, була солідна сума грошей. Яремчук тоді добре заробляв, а я знав, що мені гроші не з неба впали.

Він був надзвичайно чуйним – побачив мою ситуацію і просто тихенько поклав гроші. Вже потім, коли ми разом працювали, я згадав це і подякував, а він вдав, що не розуміє про що я.

Назарій Яремчук / Архівне фото, "Слух"

Яремчук часто запрошував нас до себе у гості у Вижницю і було видно, як він там оживав, коли ми їхали туди. Коли ми десь ходили в гори чи по гриби – він аж розцвітав. На сцені іноді посмішка була штучною, а ось в горах він був самим собою.

Яким був Володимир Івасюк та як сприймали його загибель?

Ви вже згадували ім'я Володимира Івасюка. Як я розумію, ви познайомилися з ним, коли він вже був доволі-таки відомим композитором. Які у вас були стосунки?

Я часто бував у нього вдома і він грав свої нові пісні. Потім поступово він намагався переходити до, як він казав, серйозної музики. Якби він був живим, він би справді писав симфонії й кантати, бо цим цікавилися. Та на той час він продовжував ще писати пісні, які ставали складнішими за формою та змістом.

А ще він любив гумор і ми цим користалися. Одного разу він запросив нас, з "Арніки", до себе зустрічати Новий рік. І там в нього ще були в гостях поважні люди, а ми вирішили прийти в балетних пачках. Стукаємо у двері, нам відчиняють і бачать ось це. Усі сміялися.

Володимир Івасюк / Фото lviv1256.com

Коли не стало Івасюка, не було відчуття, що це може бути початком нової хвилі репресій і переслідувань?

Побоювань не було, але були величезні сумніви в тій офіційній версії. Сумніви були у всіх, бо всі розуміли, що щось явно не так. Пізніше ми з журналісткою Софією Когут пробували довідатися більше про смерть Івасюка, записували розмови з генпрокурором, були на місці, де його знайшли.

Тоді ми довідалися, що десь в той же час, коли знайшли тіло Івасюка, то в озері неподалік раптом втопилися хлопець і дівчина. Це теж така дивна історія, бо враження таке, ніби вони побачили щось, чого не мали бачити.

На жаль, кінці у воду були занурені дуже глибоко. Але там явно щось нечисто і багато деталей, які пояснити просто неможливо.

"Цікаві ті, хто близький за духом": що слухає зараз Віктор Морозов?

Якщо говорити про сучасну українську музику – слідкуєте за нею? Можливо, когось слухаєте?

Мені цікаві ті, що близькі за духом. А близькі мені ті виконавці, які співають не просто якісь тексти, а співають поезію. Бо мій улюблений жанр – це співана поезія.

Тому, наприклад, одні з моїх найулюбленіших авторів – це "Пиріг і Батіг". Вони співають гарну поезію, гарна музика у них і її приємно слухати.

"Пиріг і Батіг" – "Гаї шумлять": дивіться відео

А кого ще, крім "Пиріг і Батіг"? Хто є у вас у плейлисті?

Чесно кажучи, слухаю зараз джаз і симфонічну музику. Естраду, поп чи рок – тільки вряди-годи.

Мені подобається "Мертвий півень". Місько Барбара, мій дуже близький друг, на жаль, помер, але там тепер Юрко Рокецький так само в тому ж стилі дуже гарно співає.

І ще дуже подобаються Vivienne Mort і Жадан зі своїми "Собаками". Він то взагалі мій товариш.

"Роботи дуже багато": про творчі плани Віктора Морозова

Цього року ви відзначаєте творчий ювілей і ми, власне, говорили про ваші здобутки. Але якщо говорити про плани на майбутнє – то якими вони у вас є?

Щодо музики – побачимо. Треба спершу всі концерти відіграти. А щодо літератури – перекладати й перекладати, бо дуже багато замовлень і доводиться іноді багатьом відмовляти, бо забагато. Дай Боже усе встигнути.

Віктор Морозов / Фото Івана Магуряка, 24 Канал

Я вже перекладав мюзикли для театру Заньковецької. Зараз просять допомогти з перекладом "Ісус Христос – Суперзірка", отой, що на Бродвеї ставили. А це дуже складна робота.

Джоан Роулінг ніяк не заспокоїться, будуть невеличкі книги – щоденники Гаррі Поттера, Рона Візлі й Герміони Грейнджер. Також маю перекладати Курта Воннера.

Словом, роботи ще дуже і дуже багато.