Вчені з'ясували механізм, який "заряджає" землетруси роблячи їх руйнівними

Чилі регулярно стикається з серйозними сейсмічними подіями. Саме тут у 1960 році було зафіксовано найпотужніший землетрус в історії спостережень – магнітудою 9,5, який викликав цунамі та призвів до тисяч жертв. Однак та катастрофа була спричинена "мегарозломом" на відносно невеликій глибині. Подія ж у Каламі мала зовсім іншу природу: епіцентр залягав на глибині 125 кілометрів всередині тектонічної плити, що опускається, розповідає 24 Канал з посиланням на SciTechDaily.

Як глибокий землетрус порушив відомі закони сейсмології?

Зазвичай землетруси на такій глибині дають слабші поверхневі поштовхи. Проте в Каламі ситуація була іншою. Група вчених з Техаського університету в Остіні опублікувала дослідження в журналі Nature Communications, де описала геологічні процеси, що значно посилили коливання.

Провідний автор дослідження Же Цзя зазначив, що ці чилійські події спричиняють сильнішу тряску, ніж зазвичай очікується від землетрусів середньої глибини, і можуть бути досить руйнівними. Мета науковців – зрозуміти механізм їх виникнення для покращення довгострокового планування та реагування на надзвичайні ситуації.

Довгий час вважалося, що землетруси середньої глибини виникають через "зневоднення крихкості". Коли тектонічна плита занурюється в гарячі надра Землі, тиск і температура витісняють воду з мінералів. Це ослаблює породи, викликає тріщини й призводить до розриву. Вважалося, що цей процес зупиняється, коли температура перевищує 650 градусів за Цельсієм.

Однак землетрус у Каламі був настільки потужним, що подолав цю температурну межу. Дослідники з'ясували, що розрив пішов на 50 кілометрів глибше, у ще гарячіші зони, завдяки другому механізму – "тепловому розгону". Величезне тертя від початкового зсуву згенерувало значну кількість тепла на вістрі розриву, що ще більше ослабило матеріал і прискорило поширення тріщини.

Механіка підсилення землетрусу описана в роботі науковців / Фото Же Цзя

Же Цзя наголосив, що це перший випадок, коли землетрус середньої глибини порушив припущення, перейшовши з холодної зони в дуже гарячу і рухаючись зі значно вищою швидкістю.

Щоб відтворити картину події, команда інтегрувала різні типи аналізу: сейсмічні дані з Чилі, геопозиціювання через супутникові системи (GNSS) для вимірювання зсуву розлому, а також комп'ютерне моделювання температур і складу порід. Співавтор дослідження Торстен Бекер наголосив, що очікування великого землетрусу в Чилі стимулює розгортання нових сейсмометрів і геодезичних станцій.

Розуміння того, як саме відбуваються поштовхи на різних глибинах, допоможе прогнозувати ступінь майбутніх руйнувань і вдосконалювати системи раннього попередження.