/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F1%2F0081cbef180ab5f7eaf3894a116ef0ef.jpg)
Гарантії безпеки для України: «Будапешт-2» — як вдруге не потрапити в пастку й схилити Путіна до поступок
Після Женеви цими вихідними посадовці США та України зустрілися в гольф-клубі поблизу Маямі, який побудувала компанія спецпредставника Трампа Стіва Віткоффа. Вже в понеділок, 1 грудня, Віткофф вирушив до Москви. Ціль зрозуміла — домовитися про компромісний мирний план зупинки війни Росії проти України. І якби це були переговори карʼєрних дипломатів, військових і представників розвідок, їх можна було б назвати «човниковою» дипломатією.
Проте, як написала The Wall Street Journal, за зачиненими дверима маєтків у Флориді формується нова концепція — «заробляйте гроші, а не воюйте». Дехто також називає її «рієлторською дипломатією», бо Віткофф — друг Трампа — десятиліттями працює в сфері нерухомості. В Європі Віткоффа й інших посадовців в оточенні Трампа, які прагнуть домовитися з Росією ціною поступок з боку України, називають «цинічними дилетантами».
Політика «стримування Росії через торгівлю» за часів канцлерства Ангели Меркель не спрацювала. Про це в ЄС говорять вголос, натякаючи адміністрації Трампа на помилковість її підходів. Але через відсутність єдності між європейськими столицями, наприклад щодо використання заморожених активів Центробанку РФ, Київ вимушений брати участь у «витонченій» дипломатичній грі американців.
Про що вдалося домовитися в Маямі? З якими пропозиціями Віткофф їде до Москви? Та які гарантії безпеки має отримати Україна? Читайте в матеріалі ТСН.ua.
«Торгівля» територіями: до чого схиляють Україну
Після переговорів у Маямі держсекретар Марко Рубіо заявив, що попереду ще багато роботи. Володимир Зеленський наголосив, що «в розмові (з американцями — Ред.) є конструктив, і про всі питання на зустрічах говорили відверто та спрямовано на забезпечення суверенітету й національних інтересів України». Хоча за інформацією Axios пʼятигодинні переговори між США та Україною в неділю, 30 листопада, «були зосереджені на тому, де буде проведено де-факто кордон із Росією згідно з мирною угодою».
«США хочуть, щоб Україна передала свою територію, аби переконати Путіна укласти мир, але це була б болюча та політично вибухова поступка», — додає видання.
Минулого тижня The Telegraph повідомляв, що під час візиту до Москви Віткофф (видання також зазначало, що разом із ним має їхати й зять Трампа Джаред Кушнер — Ред.) начебто збирається повідомити Росії про готовність США в межах «мирної» угоди визнати фактичний контроль Росії над окупованими українськими територіями — Кримом і Донбасом. У той час як Київ на різних рівнях повторює, що про жодні територіальні поступки не може бути й мови. Вже не кажучи про те, що «обмін територіями», про що постійно говорить адміністрація Трампа, створить небезпечний міжнародний прецедент.
Під час візиту до Киргизстану минулого тижня Путін висунув умову: «Війська України якщо підуть із займаних територій, тоді ми припинимо бойові дії, не підуть — досягнемо військовим шляхом». Про які саме території говорив очільник Кремля незрозуміло. Адже ще у вересні 2022 року Путін незаконно записав до російської конституції чотири українських області — Донецьку, Луганську, Херсонську та Запорізьку. Ще раніше в 2014 році — Крим. Тому навряд чи Москву влаштує визнання Сполученими Штатами лише Криму та Донбасу.
Швидше це є черговою спробою дестабілізації України зсередини, поруч із вимогою провести в Україні вибори через 100 днів після підписання «мирної» угоди. Це передбачала перша версія плану з 28 пунктів, яку сама ж Москва два тижні тому й «злила» в західні ЗМІ. При цьому погоджуватися на припинення вогню, зокрема ракетно-доронових ударів, — першого кроку будь-яких переговорів — Кремль відмовляється. Втім треба підкреслити, що й в адміністрації Трампа на цьому не наполягають.
Гарантії безпеки: навіть «Будапешта-2» немає
У пʼятницю, 28 листопада, в Кремлі підтвердили, що отримали від США «основні параметри» мирного плану після переговорів США та України в Женеві 23 листопада. З напрацюваннями в Маямі Віткофф і Кушнер їдуть до Москви особисто. Проте, судячи з монологу Путіна в Бішкеку минулого тижня, навряд чи Кремль погодиться на доопрацьований план. Бо за його словами саме перелік із 28 пунктів «може бути покладений в основу майбутніх домовленостей».
Поки що адміністрація США, заплющуючи очі на норми міжнародного права, поводиться як посередник між Україною та Росією, передаючи Києву та Москві позиції сторін. Разом із цим, Сполучені Штати не висувають жодних умов Росії, на які поступки має піти саме вона, та що буде в разі відмови. При цьому держсекретар Марко Рубіо, як пише Politico, повідомляв європейським союзникам, що США хочуть укладення мирної угоди перш ніж погоджуватися на надання Україні гарантій безпеки.
Пізніше в Держдепі та Білому домі це заперечили, наголосивши, що «будь-яка угода має забезпечувати повні гарантії безпеки й стримування (Росії — Ред.) для України». Раніше видання Axios, яке за ці два тижні стало головним майданчиком «зливу» інформації про «мирний» план, повідомляло, що Вашингтон вже передав Києву проєкт угоди щодо гарантій безпеки за зразком статті 5 НАТО. Проте ніде за цей час не було повідомлення, що будь-яку таку угоду США та європейські союзники готові ратифікувати в своїх парламентах.
Членство в НАТО. Найкраща гарантія безпеки для України — це членство в Альянсі. Проте як пише CNN, на переговорах у Маямі американці говорили, що в разі угоди з росіянами Україні буде фактично заборонено вступати до НАТО. До того ж, у Кремлі вимагають, щоб Київ прибрав із конституції курс на євроатлантичну інтеграцію. Й навряд чи Путін поступиться цією вимогою. Ба більше, в альтернативному європейському мирному плані, про який писав ТСН.ua, «вступ України до НАТО залежить від консенсусу членів НАТО, якого не існує».
Постачання зброї. Саме безперебійне забезпечення Сил оборони України зброєю є ще однією важливою гарантією безпеки. Але після початку другого президентського терміну Трампа США більше не постачають Україні зброю. Натомість від липня 2025 року Вашингтон її продає Києву через ініціативу PURL, яку координує НАТО. За словами генсека Альянсу Марка Рютте, до кінця цього року загальний обсяг військової допомоги Україні в рамках цієї програми може досягти $5 млрд. Проте якщо порівнювати з останнім ухваленим у Конгресі за президентства Джо Байдена пакетом військової допомоги Україні на $61 млрд, яких все одно не вистачало, — це аж ніяк не надійна гарантія безпеки для української армії, яка має стримувати Росію.
Міжнародний контингент. Якщо США та європейські союзники впевнені, що Путін все ж таки погодиться на призупинення війни, то вже зараз мають спільно розробляти мандат майбутньої місії із чітко передбаченим бюджетом, яка дислокуватиметься не лише в Києві, Одесі та інших українських містах, а й поблизу лінії фронту, щоб здійснювати моніторинг сталості припинення вогню й фіксувати його порушення. Проте жодної роботи в цьому напрямку не ведеться.
Після зустрічі американської та української делегацій у Маямі Трамп заявив, що переговори «йдуть дуже добре», «є гарний шанс домовитися про угоду», а «Росія хотіла би завершення» війни. Проте монолог Путіна в Киргизстані свідчить про зворотне. Глава розвідцентру Сил оборони Естонії полковник Антс Ківісельг заявив, що мир не наближається, що Росія продовжує завдавати ударів по українській цивільній інфраструктурі. В понеділок, 1 грудня, Росія вдарила балістикою по Дніпру. Четверо людей загинули та ще сорок дістали поранень. Проте США на офіційному рівні вже навіть не засуджують такі дії Москви.
Sea BabyЧитати публікацію повністю →
Читати публікацію повністю →
Читати публікацію повністю →
Читати публікацію повністю →

