/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F53%2Ff71495d96ae5f5a372c0f48f43baebe7.jpg)
Рецепт перемоги України від Залужного: 10 способів зробити війну набагато дорожчою для ворога, ніж для нас
Україна не переможе, якщо не зробить війну набагато дорожчою для РФ, ніж для себе, стверджує економіст Андрій Длігач слідом за Валерієм Залужним. Зокрема, потрібно домогтися співвідношення жертв більше ніж 1:6, і приблизно такого ж рівня інших втрат…
Зробити війну набагато дорожчою для ворога, ніж для нас самих
Два важливих моменти зі статті Валерія Залужного на LIGA.net.
Перший — це деконструкція Російської імперії.
Другий: зробити війну набагато дорожчою для ворога, ніж для нас.
Перший пункт — це grand strategy. Другий — це про стратегічну оборону, про створення умов, за яких ворог не просто не досягатиме власних цілей, а не матиме на це перспектив.
І так, це великою мірою про координацію зусиль: військових, внутрішньополітичних, дипломатичних, економічних.
Це означає:
1. Співвідношення втрат 1 до 3 чи навіть 1 до 6 є катастрофічним для нас.
Мобілізаційний потенціал ворога за нашим моделюванням майже в 6 разів вище (4,5 млн проти 25 млн). Але не варто міряти співвідношенням з багатьох причин. Ворог імпортує ресурс — з КНДР, Африки, Азії. Ворог масово використовує увʼязнених і соціальновразливих, не турбуючись про їхнє життя. З рештою, мʼясні штурми коштують ворогу набагато дешевше з точки зору людського капіталу (якісно, не кількісно), ніж наші штурмові дії по відновленню контролю, де беруть участь найкращі.
2. Показник, де ми переважаємо — це відсоток поранених, хто виживає і хто повертається в стрій. Але і в цій темі є потенціал.
3. Вартість пострілу. Немає детальної картини, проте як в системах протидії (РЕБ, ППО, ПРО), так і в активних системах (БПЛА, ракети, робототехніка, механізована техніка, літаки, артилерія) ми зараз маємо в середньому вищу собівартість використання/пострілів. Статистика, за якої один постріл 155 мм вартує нам і союзникам від $3000 до $6000, а ворогу від $450 до $600.
4. Військові бюджети. Різниця також неспівмірна, навіть з урахуванням того, що наші союзники передають щорічно техніки, сервісів і інших видів військової допомоги на суму, порівняну з військовим бюджетом (2022 — 37,7 млрд євро; 2023 — 49,6; 2024 — 42,0). Проте цього вочевидь не достатньо для забезпечення ефективної стратегічної оборони.
5. Військове виробництво. Був період (2023-2024), коли за рахунок адаптивності та швидкості ми вигравали гонку технологій у розробках, виробництві й впровадженні. Проте зараз Росія наздогнала по адаптивності та випереджає по масштабуванню.
З 2023 року ми намагаємося переконати в необхідності мати довгі (3-5 років) контракти (з урахуванням адаптивності) і у відкритті експорту. Експортуючи те, що застаріває, ми не ризикуємо. Навпаки, ми отримуємо ресурс для масштабування виробництв і покращення розробок. Експорт можна організовувати на заміну доступу до компонентної бази — і це буде подвійним виграшем.
Потрібно менше конкуренції (читай — корупції) і більше співдії. Відкриття старих радянських патентів для перевірених виробників і розробників (вони точно не таємниця, бо є у ворога).
Масштабування (при збереженні розподіленості та безпечності виробництв) має стати важливою задачею.
Важливо "Війна триватиме": Залужний попередив українців про виснажливе протистояння з РФ6. Людський капітал.
Провал підходу в мобілізації є наслідком цілої низки помилок.
А) Хибна ідея у фінансуванні зарплат захисників. Держава взяла на себе зобовʼязання, які не може нести. І поки це не взяли на себе партнери. Відповідно, збільшувати зарплати військовим немає можливості. Та і витрати наших військових не сприяють економічному зростанню, бо значна частина йде в докупку амуніції, покупку доларів, гемблінг тощо. Що варто було робити: забезпечити родини, забезпечити військових якісною амуніцією, суттєво збільшити зобовʼязання країни по пожиттєвому забезпеченню ветеранів і родин (акції державних банків і участь в розподілі мінеральних ресурсів тощо).
Б) Система управління військом. Доведено, що рекрутинг в підрозділах, де цінують життя, де зрозумілий командир і система управління, де високий рівень забезпеченості є набагато більш ефективний, ніж бусифікація на користь збільшення тилових структур або кількості СЗЧ.
В) Система бронювання критичного персоналу підприємств дала б близько 250 млрд грн на рік, що могло б забезпечити достатній ресурс для посилення рекрутингу. Звичайно, ця ідея мала б доповнюватися можливістю ротаційного формату з частковою демобілізацією (наприклад, 2 роки в ЗСУ — 2 роки на цивільній роботі).
7. Санкції. Схожими на нищівні санкції стали лише зараз. Дотепер запроваджено лише близько 80% санкцій з переліку, який ми розробили у лютому-березні 2022 року.
8. Масштаб використання західної зброї.
Адаптивність ворога зводить нанівець використання зброї, яка швидко застаріває. 20 Abrams, 20 F-16, 24 Himars, 100 ATACMS, 3 Patriot і так далі — все, що ми отримували в невеликій кількості, суттєво не змінювало ситуацію (можливо, за виключенням Himars у 2023), але давало ворогу можливість адаптуватися: змінити логістику (винести ключові пункти за 70 км від фронту), змінити логіку застосування ракет і "шахедів" тощо.
Короткочасна, але значна технологічна перевага дозволила б завдавати ворогу поразки, достатній для припинення війни та звільнення територій. Але такої технологічної переваги ми не мали, практично завжди залишаючись в ролі тих, хто наздоганяє. Навіть зараз цілком можливий ефективний сценарій застосування Taurus і Tomahawk разом з іншою та українською далекобійною технікою по критичній частині з 1500 потенційних цілей у РФ — відкладений.
9. Вразливість економіки.
Ворог воює на нашій території. І ми переважно воюємо на нашій території.
Ворог захоплює українців на окупованих територіях і використовує їх у веденні бойових дій.
Ворог захоплює наші ресурси. Знищує наші підприємства.
Вплив війни на українську економіку значно вищий, ніж на російську (навіть з урахуванням санкцій).
В доповнення до пунктів 7 і 8 ми маємо зламати тренд економічного занепаду самої України. Щоб не було маніпуляцій цифрами — зростання ВВП в межах 3%, тобто повільніше за світовий, це не зростання. Нам потрібно забезпечити страхування інвестицій, доступ до капіталу, лібералізацію і приватизацію, виправлення ситуації з митницею тощо. Верховенство права — не в презентаціях, а по факту. А не зростання податкового навантаження. Не обмеження, а свободи. Тільки так ми можемо довести, що обстріли української інфраструктури не знижують інвестиційну привабливість. Проте в термінах антикрихкості державна влада поки не мислить.
10. Розвиток людського капіталу.
Так, тривожність, страх домінує. Ментальне здоровʼя, а слідом і фізичне (зоернма очікувана тривалість життя) суттєво погіршуються. 9 млн українців не залучені до економічної активності. Коефіцієнт фертильності впав до 0,8 (потрібно — 2,1+ чи принаймні 1,5). Молодь думає про виїзд. Підприємці інвестують за межами України.
І все це не тільки та не стільки через війну, скільки через втрату відчуття світлих перспектив.
Держава не формує і не просуває Візію України. Не співдіє. Відповідно, рівень оптимізму критично низький. Відповідно — срачі замість консолідації.
В кожному з перелічених пунктів війна коштує нам дорожче, ніж ворогу. І це треба змінити.
Коли ми все це проговорювали на зустрічах з колишнім вже головою ОП, то чули приблизно наступне:
- "Ми вже фактично перемогли, скоро в цьому переконаєтесь і ви".
- "Експортувати зброю не можна, бо потрібна самим".
- "Економічне бронювання не обговорюється".
- "Вивезення інженерних команд в інші крани не бачу".
Сподіваюсь, Президент ухвалить правильне рішення і в кожній з означених тем більше не буде кулуарних рішень чи кишенькових Рад.
Єдиний спосіб перемогти ворога — бути інакшими, ніж він.
Відкритими, людяними, викликати довіру, діяти швидко, не боятися великих сміливих дій.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо Мінус 15 700 за два місяці: під Покровськом і Мирноградом ЗС РФ зазнають катастрофічні втрати