Росіянка, яка втекла з Москви до Києва, поділилася своїми відчуттями від України під час війни

Після переїзду до Києва на початку війни фотографиня та журналістка Вікторія Івлєва відчула свободу, про яку не могла мріяти в Росії. Івлєва в інтерв'ю «Главкому» розповіла про своє життя під час війни та волонтерську діяльність синів.

Івлєва покинула Москву за кілька днів після початку вторгнення РФ в Україну і вже 7 березня 2022 року оселилася у Києві. За її словами, вона живе посеред війни, але відчуває щастя та свободу, чого ніколи не відчувала у Москві чи Санкт-Петербурзі.

«Я щаслива тут. Я живу посеред смерті, посеред війни і вважаю себе щасливою людиною. Тому що почуваюся вільною», – додала журналістка.

Її старший син Філіп мешкає у Києві з 2018 року, вивчив українську і добре інтегрувався в місцеве середовище. «Мабуть, його можна підловити на незнанні якихось специфічних слів, наприклад, «макітра», – додала журналістка.

Молодший син Ігнат приїхав з нею до Києва, спочатку волонтерив, допомагаючи міжнародним медіа та евакуюючи людей із прифронтових регіонів. «Згодом зібрав власну команду, з якою евакуював понад три тисячі людей. У 2023-ому пішов служити бойовим медиком на фронт. Під час виконання бойового завдання отримав тяжку травму – розрив суглоба плеча – і проходив тривалу реабілітацію. Зараз знову займається журналістикою», – додала Івлєва.

Івлєва також розповіла про різницю між життям у Києві та Москві, зазначивши, що столиця України вражає її людяністю та доброзичливістю місцевих мешканців, на відміну від російських міст, які вона охарактеризувала як «занурені в гламур, розпад і моральне розтління».

«Я живу в країні, де мене нічого не дратує. У країні, де майже зовсім немає хамства. За три роки я з таким зіштовхувалася двічі чи тричі; якось мені нахамив таксист, і то це було, з моєї, російської точки зору, легеньке хамство. А там ти виходив на вулицю і розумів, що зараз буде... Це моє особисте відчуття російської дійсності», – зазначила активістка.

«У Києві майже щоранку я ходжу в кав’ярню неподалік мого помешкання, тут мені завжди раді, посміхаються, і це дає таке розслабляюче ласкаве відчуття. Це дуже важливо. У Москві у мене такого не було. Здається, велетенські розміри Москви якось розчиняють людяність», – розповіла жінка.

«Знаєте, так дивно, я ніколи не думаю про Москву, але інколи думаю про моє рідне місто Санкт-Петербург. Про нього не думати неможливо. Для мене воно було найкращим містом у світі. Але уявляю, що якби я зараз там опинилася, то йшла вулицями, обвішаними плакатами про СВО… О, ні, зараз це зовсім інше місто – занурене в гламур, розпад і моральне розтління...», – додала журналістка.