Ця помилка може стати фатальною, – інтерв'ю командира "Ахіллесу" про закінчення війни

Росія продовжує просочуватися крізь ряди Сил оборони в Вовчанську та Куп'янську. Окупанти пролазять із російським триколором, щоб сфотографуватися з ним на підконтрольних територіях. Це кремлівська промагандистська машина використовує, щоб звітувати про так звані перемоги. Проте Сили оборони продовжують давати відсіч ворогу.

Попри всі економічні проблеми Росія все ще має можливість фінансувати своє військо, тож малоймовірно, що Володимир Путін піде на якусь угоду. Про актуальну ситуація на фронті, коли закінчиться війна та яку фатальну помилку не можна допустити українцям – в інтерв'ю 24 Каналу розповів командир 429 окремого полку безпілотних систем "Ахіллес" Юрій Федоренко.

Що відбувається на фронті прямо зараз?

У DeepState зазначили, що окупанти просунулися біля Гуляйполя, що на Запоріжжі. Володимир Зеленський заявив, що дійсно складна ситуація тепер і під Покровськом на Донеччині. Водночас ми маємо успіх на Куп'янському напрямку. Яка ситуація на лінії бойового зіткнення на різних напрямках?

Я пропоную зараз поговорити більш широко та усвідомити потенціали Росії, поговорити про мирні перемовини й прив'язати це все до лінії боєзіткнення. Оскільки саме фронт диктує умови будь-яких можливостей, отримання додаткової допомоги, живучості української державності, українського народу і загалом можливості нам відбутися як вільна незалежна держава.

На цей момент Росія не втратила, на жаль, своїх спроможностей для мобілізації підприємств, особового складу, а також для ведення активних наступальних дій на території України. На декількох відтинках йдуть головні битви цієї війни. Зокрема, на Покровському напрямку розгорнулася ключова битва російсько-української війни. Але і в інших областях противник перебуває в досить активній фазі просочування, намагається окупувати наші території.

Але подивімося на це під іншим кутом. Якщо ми проаналізуємо інформаційно останні два роки активного ведення бойових дій, то можна побачити, що на фронті весь час складно. Тому що після значних операцій, які були проведені Силами оборони, весь інший період часу ми працюємо навколо того, що ворог намагається перейняти тактичні ініціативи на лінії боєзіткнення.

Проаналізуймо, чого йому вдалося досягти численними втратами на полі бою і витрачанням шаленого ресурсу для ведення ударно-штурмових дій. Противник хизується тим, що в нього є успіх у Вовчанську Харківської області, що він нібито його окупував. Але насправді ситуація зовсім інша.

Повне інтерв'ю з Юрієм Федоренком: дивіться відео

Дійсно певну частину Вовчанська контролює противник. На жаль, погода зараз не найкраща. Під час туману ворог намагається просочуватися між бойових порядків Сил оборони по одному – двома військовослужбовцями, у яких є російські окупаційні стяги. Їхнє завдання – щойно розвіюється туман, розтягнути їх у різних місцях і фотографувати.

Для чого окупанти це роблять? Це дає їм можливості висвітлювати події в Україні викривлено, видавати бажане за дійсне. Цей продукт споживається всередині Росії, мовляв, є успіхи. Їхній народ це "хаває", перебуває у стані дурману російської пропаганди. Також це має негативний вплив на територію України.

Звісно, це все націлено на одного глядача у цьому сюрреалістичному театрі – Дональда Трампа. Він не розбирається у територіальних питаннях, який реальний стан речей щодо деяких населених пунктів. Хоча я думаю, що розвідка США достатньо досконально знає стан та положення військ на фронті. Точно таку ж тактику ворог застосовував у Куп'янську, коли Володимир Путін заявив начебто Сили оборони перебувають в оточенні.

А реальність зовсім інша: Сили оборони вибили противники на північній, північно-західній околиці, ведуться заходи щодо завершення ліквідації всіх окупантів, які змогли засісти по підвалах та укриттях у правобережному Куп'янську.

У лівобережному Куп'янську відновлюються переправи. Сили оборони продовжують утримувати цей плацдарм. Противник вже понад рік б'ється головою по лівобережному плацдарму і по самому Куп'янську. Але машина пропаганди продовжує працювати добре. Ми продовжуємо це обговорювати.

Ситуація біля Куп'янська на Харківщині: дивіться відео

Тепер обговорімо Покровськ. Ворог застосовує угруповання на відтинках Добропілля, Покровськ, Костянтинівка від 150 до 170 тисяч військовослужбовців в моменті, які виконують різні функції для здійснення завдання. Але абсолютно очевидно, що саме на цей відтинок ворог стягнув найбільш якісно підготовлені штурмові та безпілотні підрозділи, підтягнув авіацію, артилерію.

Тобто усі вершки російських окупаційних військ, які спроможні виконувати бойові завдання, були сконцентровані на Донеччині. Як наслідок, противник вже рік намагається окупувати місто, яке до повномасштабної війни мало кількість населення до 60 тисяч, якщо мені не зраджує пам'ять. На цей момент ворог так і не виконав завдання щодо окупації Покровська.

Ситуація в Покровську на Донеччині: дивіться на карті

Довідка. До повномасштабного вторгнення у Покровську проживало понад 82 тисячі осіб. Станом на грудень 2024 року – у місті лишалося трохи більше ніж 11 тисяч осіб.

Якщо ми кажемо про Запорізький відтинок, звісно, лінія фронту достатньо протяжна. Ми не можемо мати якісно підготовлені війська, які могли б воювати так, як, наприклад, на Покровську чи Куп'янську, на всіх відтинках. Але відбудеться обов'язкове перегрупування. Противник буде блокований, на моє переконання.

Скільки ще зможе воювати Росія?

Також ми маємо розуміти, повертаючись до Росії, що її економіка нині, попри те що летить у маріанську западину, фактично може продовжувати фінансування військово-промислового комплексу, мобілізації за гроші громадян Росії на війну проти України. Це може відбуватися з достатньо значними темпами протягом року – півтора.

Я не можу сказати точно, оскільки в мене немає доступу до документів про стан російської економіки, які є в Росії. Але з того, що можуть сказати люди, які достатньо добре володіють інформацією, розбираються в економічних процесах, – абсолютно очевидно, що Росія з такими темпами може воювати ще рік, можливо, півтора. Тому росіяни намагаються реалізувати той потенціал.

На деяких відтинках об'єктивно на одного нашого солдата противник виставляє 5 – 7, інколи доходить і до 10. Як наслідок, ворог переважає суттєво, а бажаних результатів на лінії бойового зіткнення отримати не може. Він розбивається об Сили оборони.

Тому у мене питання: це ми маємо критичну ситуацію на лінії бойового зіткнення чи ми бачимо, як Давид б'ється проти Голіафа, – нескінченний подвиг кожного українського солдата, який виконує завдання на лінії бойового зіткнення?

Водночас він утримує противника, доки інші засоби працюють по території Росії: виснажують їхні склади, підприємства, спроможності до видобутку нафтопродукту і роблять все потрібне для того, щоб ворог втратив спроможності до високого рівня забезпечення та мобілізації своїх громадян. Як наслідок, втратив ударно-штурмовий потенціал.

За моїм переконанням, Сили оборони зараз роблять титанічну, подекуди неможливу, роботу. Попри те що противник на окремих відтинках має тактичні успіхи, на оперативний простір ворогу не вдалося вийти на жодному з напрямків. Це величезний здобуток українського війська, яке може вести бойові дії за допомогою підтримки народу. Бо військо виграє битву, а війну завжди виграє народ. Про це потрібно пам'ятати.

Періодично я виїжджаю у тилові зони на зустрічі з волонтерами та партнерами. Маю сказати, що, крім ракетно-дронових ударів в тилових містах України, не дуже відчувається, що йде війна. Чи це не подвиг українського війська і народу? Ми, борючись з другою ядерною потугою у світі, показуємо настільки високі результати.

Коли закінчиться війна в Україні?

Що стосується мирних угод і перемовин. Ми можемо спостерігати за всім, що відбувається, і сподіватися на краще. Але краще гірка правда, ніж солодка ілюзія обману. Спробую пояснити на конкретному прикладі.

Коли можуть зупинитися бойові дії? Коли одна зі сторін втратить спроможності до виконання завдань на полі бою. Наприклад, українське військо (сподіваюся, такого ніколи не трапиться) втратило спроможності утримувати лінію боєзіткнення. Тоді противник окупує нашу землю, позбавить нас державності, знищить носіїв української державності, тобто народ. І далі почне користуватися основним капіталом нашої держави як своїм ресурсом.

Або ж інша ситуація. Бойові дії можуть зупинитися, коли противник втратить спроможності до ведення активних ударно-штурмових дій і не може просуватися на лінії бойового зіткнення. Чи втратила Росія станом на сьогодні спроможності до ведення активних ударно-штурмових і наступальних дій? На жаль, мусимо констатувати, що ні. Чи втратило українське військо спроможності до оборони нашої землі? Гарантовано, що ні.

Будь-яких передумов, що бойові дії можуть завершитися у досяжній перспективі, на поверхні фактично немає, бо Росію все це влаштовує. Вони поетапно, стираючи свій ресурс, людей, намагаються виконувати завдання в Україні, чекають, коли ми всередині пересваримося, покинемо свою державу, щоб реалізувати основний намір – знищення нас.

Мої слова підтверджуються тією тактикою, яку противник застосовує по тилових містах, завдаючи ракетно-шахедних ударів по житловій інфраструктурі, закладах охорони здоров'я, освіти. Це ж навмисний терор для того, щоби змушувати основний капітал нашої держави – людей, виїжджати за кордон, вивозити свої сім'ї. Бо чим менше українців залишається на нашій землі, тим менше у війська є спроможності тримати лінію бойового зіткнення. Тож противник діє комбіновано.

Як наслідок, виникає запитання – що ми маємо робити, якщо перспективи завершення бойових дій у досяжній перспективі року – півтора немає? Звісно, ми маємо готуватися до довготривалих бойових дій. Ця підготовка починається з елементарного. Якщо у вас є можливість, купіть для себе пальничок, теплу кофту, зробіть запас води для того, щоби можна було перечекати той холодний період ударів.

Зокрема, у бомбосховищах, у тимчасових укриттях, які організовані по всій території України. Їх, звісно, не вистачає, але більшість за цей період часу знайшла спроможність, де можна сховатися. Також якщо у вас є можливість, допоможіть тим, хто цього дійсно потребує, або не має можливості. Подивіться, хто біля вас живе. Можливо, люди похилого віку потребують допомоги та не мають звідки її отримати, ні за допомогою муніципалітетів, ні держфінансування. Допоможіть їм, будь ласка.

І плануємо, налаштовуємо себе на те, що війна ще буде продовжуватись довгий проміжок часу. Можуть бути будь-які обставини. Наприклад, полетів борт №1 Путіна в Туреччину на якийсь черговий захід і не долетів, впав в Чорне море. Як наслідок, змінюється політична конфігурація.

Або будь-які інші заходи, які нам зараз невідомі. Наприклад, ми змогли отримати Tomahawk і повністю "поклали" можливості Росії до акумулювання видобутку нафтопродуктів. Як наслідок, їм просто не буде за що воювати, навіть при повній підтримці Китаю, яка є сьогодні. Тому якщо щось зміниться і війна завершиться раніше, то для нас це буде виключно позитивний момент, якого ми досягли з легкістю.

Але якщо ми будемо розраховувати, що хтось про щось домовиться, і війна завершиться на тих чи інших умовах, а вона буде продовжуватись довгий час, то для нас ця помилка солодкої неправди, може стати фатальною.

Не тільки для української держави, а й для кожного українця. Зокрема, для тих, хто є військовозобов'язаний, але не долучився до Сил оборони. Їх мобілізують до російського війська, війна продовжиться проти інших країн.

Тому зараз нам, як ніколи, потрібно тверезо оцінювати всю інформацію, яка лунає з різних джерел. Нам потрібно зберігати єдність, допомагати своїм ближнім. Я переконаний, що в української держави, в українського війська є всі перспективи та можливості до того, щоби вистояти в цьому конфлікті, зберегти українську державність. І далі зробити так, щоби наша країна була багатою, безпечною, і не допустити можливості російського окупанта повторити спробу по анексії наших територій.

Які гарантії безпеки захистять Україну?

Президент Франції Еммануель Макрон говорить, що "Коаліція охочих" завершила роботу над гарантіями безпеки для України. Володимир Зеленський каже, що спочатку ми маємо запитати у Росії, чи готова вона зараз завершити війну на тих умовах, які ми їй пропонуємо. Якщо раптом Росія говорить, що готова до припинення вогню, оскільки ситуація у них складна, – які гарантії безпеки будуть дієвими?

Є декілька ключових аспектів, на які ми маємо звертати увагу. Насамперед ніхто у світі не має права нам вказувати, яка має бути кількість українського війська. Вона має бути така, яка необхідна для оборони нашої держави.

Далі військо має бути конкурентоспроможним. Не може бути у солдата зарплата 20 тисяч гривень, який має бути навчений, проходити вишкіл, вступити в бій, коли буде така необхідність. Тому за наше військо має хтось заплатити. Цей хтось – країни Європейського Союзу, тому що ми захищаємо не тільки свою суверенність і незалежність, а всієї Європи.

Крім того, ми маємо казати про те, що нам ніхто не може вказувати, яке озброєння ми маємо мати в себе. Ракети, які не літають понад 250 кілометрів, щоб не досягати Пітера чи Москви, чи будь-яке інше обмеження – це неприйнятно. Ми не будемо застосовувати ракетне озброєння у випадку, якщо не буде бойових дій з боку Росії. Але якщо вони будуть, ми маємо мати можливості, чим вгамувати ворога. Для цього необхідно розвивати своє ракетне озброєння і мати його від наших партнерів.

Також не може бути жодного визнання цивілізованим світом територій, які зараз перебувають в окупації, російськими. Це не тільки питання України, а всього світу. Якщо сильний приходить, окуповує частину території, а світ це визнає, – це ящик Пандори, який відкриває глобальний перерозподіл впливів, а також територій, військовим шляхом.

Наведу на конкретному прикладі: якщо так можна Росії, то, напевно, Китай може прийти та забрати Тайвань. У них є військовий потенціал для цього. Єдине, що їх стримує – це США. Якщо так можна, то чому ні? Там теж можуть з'явитися "зелені чоловічки".

Далі я можу перерахувати ще 15 – 20 потенційних територіальних конфліктів, які загоряться у тих чи інших куточках нашого світу на наступний день після можливих подібних рішень. Тому ні, це все територія України. Вона не може бути визнана за Росією.

Наступне. Ми маємо говорити про перспективу повернення наших територій, якщо не військовим шляхом, після того, як замовкнуть гармати, значить військово-дипломатичним. За це ми маємо боротися, за це будуть боротися наші діти. Тому що це все територія України, яка не може бути визнана за будь-якою іншою державою.

Ще питання на самостійне визначення вектора розвитку держави. Нам ніхто не може вказувати, чи потрібно нам інтегруватися в Європейський Союз чи НАТО. Це наше право як суверенної держави. Також це стосується гарантій безпеки. Можна багато говорити про "Коаліцію охочих" і все, що з тим пов'язане. Але європейці поводять себе негативно. Зараз настав той час, коли Україні треба було б дати контингент.

Від цього виграли б і ми, українці, для захисту нашої території, і наші партнери отримали б безпрецедентний досвід ведення бойових дій. Як наслідок їхнє військо та Альянс стали б набагато більш стійкими до загроз, які є від Росії. Але вони цього не роблять.

Далі вони могли б залучити людей з інших країн шляхом фінансово-економічних взаємовідносин. Тобто за гроші тих, хто має воювати за європейські гроші, або за заморожені активи Росії наймати тих, хто готовий воювати на боці України проти Росії. Європейський Союз також цього не робить.

Ми можемо багато говорити про "Коаліцію охочих", але з летовищ Польщі не збивають безпілотники, які атакують наші міста, їхні винищувачі. А це треба було зробити вже мінімум два роки тому, а по-нормальному – від початку повномасштабної війни. Так можна перерахувати ще достатньо довго. Тож коли ми кажемо про гарантії безпеки, це має бути чіткий алгоритм, підтверджений фінансами та порядком їхнього залучення та накачування України як фінансовим, так і ресурсом озброєння.

Ми вже підписали Будапештський меморандум. Я перепрошую, але ми зняли з себе штани й тепер з головою п'ятою точкою шукаємо вчорашній день у деяких питаннях. Одним з гарантів цієї безпеки була якраз Росія. Жодна країна – ні Велика Британія, ні США, які були гарантами Будапештському меморандуму, який був виписаний максимально криворукими вельможами того часу, які приймали державні рішення, – не виконала своїх зобов'язань.

Зараз ми вимушені ходити з протягнутою рукою для того, щоб отримати необхідну допомогу, щоби захистити своїх громадян. Тому нашим європейським партнерам можна безмежну кількість часу дути губи, бути охочими, але водночас треба не словом, а ділом показувати конкретний результат.

Якщо ми кажемо про фінансування, яке виділяється, то воно надзвичайно велике. Без нього ми б не могли відстоювати свою незалежність. Водночас це не ті гроші, які у цьому моменті необхідні нам для ефективної боротьби проти Росії. І скільки можна боятися своєї тіні, щоб не віддати Україні заморожені активи Росії на посилення боєздатності.

Де гарантія, що якщо замовкнуть гармати, і буде виписаний якийсь поетапний план, який не буде узгоджений з українським суспільством, що Росія, перезарядивши свої батареї, не поновить бойові дії через три роки, коли Трамп перестане бути президентом? Жодних таких гарантій немає.

Також оскільки Росія не вичерпала свій наступальний потенціал, і вони ще можуть воювати, за моїм переконанням, диктатор Путін на цей момент не піде на жодну мирну угоду. Але ситуація може змінитися вже за пів року, залежно від того, яку стійкість ми будемо демонструвати на полі бою. Тому тут питань більше, ніж відповідей.

Але за моїм переконанням, військово-політичне керівництво України робить зараз максимум від себе залежне, щоб отримати максимальні вигоди для нашої держави, які дали б можливість не просто зупинити бойові дії, а гарантувати те, що в осяжній перспективі наступних десятиліть не поновляться активні бойові дії Росії проти України.

Тому подивимося, як каже Дональд Трамп, що буде далі. Але, на мою думку, ми маємо готуватися до складного сценарію. Тоді ми точно зможемо вистояти.

Продовження інтерв'ю з командиром "Ахіллесу" – дивіться у відео!