Як мистецтво стає рушієм інклюзивності: історія артпроєкту ua․outsider․art

10 грудня в Україні та інших країнах світу відзначають День прав людини. Ця визначна дата покликана нагадати кожному про основоположні цінності людини, яких необхідно дотримуватися: гідність, свободу, рівність та справедливість.

Серед українців є багато тих, для кого боротьба за те, щоб у кожного були рівні права та можливості, це не порожні слова, а конкретні щоденні дії. Одним із них є Володимир Висоцький, директор Благодійного фонду "Єврейсько-українська соціальна ініціатива", співзасновник універсальної дизайн-студії "ORFO" та ініціатор низки культурних інклюзивних проєктів.

За підтримки Європейського Союзу, зокрема завдяки участі в Стипендіальній програмі ЄС стипендії Східного партнерства для лідерів громадянського суспільства країн Східного партнерства, Володимир зміг реалізувати один зі своїх унікальних культурних проєктів – ua.outsider.art.

Про що ця ініціатива, як вона повʼязана з інклюзивністю та культурою та яка її головна мета – читайте у матеріалі.

Звідки взялася ідея для проєкту?

Шлях Володимира до інклюзивності розпочався досить несподівано, ще під навчання за спеціальністю "Міжнародне право".

Водночас, як волонтер, він брав участь у проєктах підтримки сімей у кризових ситуаціях, людей старшого віку та людей з інвалідністю.

Цей досвід вперше познайомив мене з суворою реальністю України. Зокрема, з тим, наскільки питання доступності та особистої мобільності впливають на якість життя людей,
– сказав активіст.

Читаючи та досліджуючи міжнародно-правові документи та національне законодавство, Володимир почав дедалі глибше розуміти, що це лише красиві декларації. Але для реалізації будь-якого права необхідні певні умови.

Володимир Висоцький почав цікавитися питанням безбар'єрності та інклюзивності ще у виші / Фото EU NEIGHBOURS east

За словами Володимира, першочергово потрібне бажання людини, тобто її особиста воля щось робити. А далі вже постає питання, наскільки шлях до реалізації цих прав є безперешкодним і залежить лише від самої людини. І цьому має сприяти якраз-таки безбар'єрність або, іншими словами доступність.

Відповідно, якщо цих властивостей простір чи послуги не мають, то бажання людини, воно, по суті, блокується цими перепонами і бар'єрами.

Чим далі я це усвідомлював, тим більше я заглиблювався в питанні того, а як же воно має бути, щоб ситуація прийшла до того вигляду, який мені було б приємно бачити. Ну, а з іншого боку, мені на особистому рівні боляче усвідомлювати, що я живу в суспільстві, де навколо мене дуже багато людей не можуть здобути щастя,
– зазначає Володимир.

Він також наголошує, що йому навіть некомфортно перебувати в просторі та в громаді, де він відчуває, що люди не можуть розкрити себе. Не тому, що вони якісь неталановиті або не хочуть, а просто з об'єктивних причин, які від них не залежать. Тож це і мотивувало його працювати над поліпшенням інклюзивності та безбар'єрності у низці галузей, зокрема культурній.

Чому саме мистецтво?

Кожен може творити. Неважливо, що ти робиш, малюєш, танцюєш, співаєш в душі, вдома, на сцені. Ти так чи інакше висловлюєшся через певні інструменти, через певні медіуми, як то кажуть. Ти можеш творити будь-де, будь-чим. Навіть якщо це малюнок паличкою на піску або викладання листя в парку. Тобто це особистий внутрішній процес, який вимагає лише одного – внутрішньої необхідності це зробити,
– пояснює Володимир.

Водночас, культурна сфера в Україні все ще перебуває у трохи відірваному стані та пострадянській конфігурації, коли є умовний вигаданий портрет споживача, який не має нічого спільного з реальністю.

За словами Володимира, інклюзивність у культурі варто розглядати одразу у кількох площинах. Зокрема, існує два ключові виміри – "вимір творця" та "вимір споживача".

І там, і там у нас є проблеми з доступністю – як простору, де ці процеси відбуваються, так і самого культурного вмісту,
– зазначає він.

До цього додається ще один аспект – зміст мистецтва та його здатність відображати різні соціальні групи.

Володимир Висоцький воліє, аби мистецтво та можливість творити були доступні кожному / Фото EU NEIGHBOURS east

Як приклад, Володимир навів мистецтво країн Заходу, де за останні роки у книжках, фільмах, серіалах з'явилося значно більше персонажів з інвалідністю, представників ЛГБТК+ спільноти, людей з інтелектуальними чи психоемоційними особливостями.

Ці теми, пояснює активіст, поступово стають нормою для світової культури, а їхнє використання показує все різноманіття, інклюзивність та можливості кожного.

В Україні ж цей процес відбувається зі своїми певними умовами. На думку громадського діяча, це стається, ймовірно, через історичні обставини, вплив традиційних уявлень та освітні прогалини.

Але, як зауважує Володимир Висоцький, культуру в Україні все ж варто звільнити від "кайданів умовностей", спробувати залучити більше людей з різних груп, і, можливо, це зможе змінити світогляд українців та розвинути саму галузь.

За філософією Володимира, важливо не боротися зі старим, а створювати нове. Саме цей підхід він вважає ключовим у культурній сфері.

З цими думками активіст і створив один зі своїх проєктів – ua.outsider.art.

Проєкт ua.outsider.art – чому він унікальний?

Завдяки участі в Стипендіальній програмі ЄС стипендії Східного партнерства для лідерів громадянського суспільства країн Східного партнерства Володимир Висоцький створив артальбом мистецтва аутсайдерів – ua.outsider.art.

Довідково! Володимир пояснив, що термін "аутсайдери" у контексті назви проєкту не має негативної конотації. Він лише підкреслює, що митці, які представлені в артальбомі, не перебувають в загальному культурно-мистецькому мейнстримі, у них немає професійної освіти або ж безпосередніх зв'язків з культурною сферою.

Сам проєкт був створений ще у 2023 році, і там Володимир разом з іншими співавторами зібрав певну кількість українських інклюзивних мистецьких практик і стисло виклав їх в огляд у форматі довідника.

Акцент був на тому, що є різні люди, цікаві, які себе реалізують через мистецтво, для яких, можливо, більш стандартні підходи або формати мови та висловлювання з тих чи інших причин є недоступними. А от мова мистецтва, вона універсальна та дає змогу висловитися в дуже різний спосіб,
– пояснив Володимир.

Сам проєкт ua.outsider.art дав Володимиру та його команді дуже сильний поштовх працювати далі, спілкуватися з осередками різноманітних митців та груп, для яких було важливо побачити, що те, що вони роблять привертає увагу та є потрібним.

Як зауважив Володимир Висоцький, поширюючи цю інформацію і розповідаючи ширшому колу суспільства про те, що подібні інклюзивні мистецькі ініціативи існують, створюються умови для того, щоб осередки, люди, які в цьому беруть участь, інтегрувалися в ширші формати.

Я проти того, щоб були фестивалі або вечори творчості людей з інвалідністю. Це для мене абсурд. Має бути простий фестиваль, де на рівних з усіма іншими можуть виступати або представляти свою творчість люди з інвалідністю і без,
– пояснює Володимир.

Для активіста важливо створювати можливості, щоб люди побачили різне і перестали дивитися на людей з інвалідністю як на соціальну вразливу групу, а побачили в них просто людей, які творять. І одна з сил, які мають долати ці психологічні бар'єри, це – мистецтво.

Тобто ми маємо змістити акцент з характеристик чи ознак людини, яка творить, на її творчість, на її світові чуття, яким чином вона висловлюється через цей творчий метод свій. І тоді мені здається, від цього виграють всі абсолютно,
– зазначив громадський діяч.

Який вигляд має артальбом ua.outsider.art: дивіться документ

Що найбільше відгукується у проєкті?

Володимир Висоцький пояснив, що найбільше у роботі з проєктом його вразило, що, попри всі обставини та всі життєві ситуації, люди з інвалідністю чи ментальними порушеннями відчувають внутрішню необхідність займатися мистецтвом.

Це не примус якийсь, це не бажання, як-то кажуть, себе якось виставити напоказ або щось довести комусь. Це внутрішня необхідність дати можливість для батьків, своїх дітей, для більш дорослих людей самостійне прагнення, можливість висловитися і трансформувати свій досвід, свої переживання, вийняти їх зсередини і якимось чином їх світу представити, поділитися,
– пояснює громадський діяч.

Також Володимира вразило різноманіття митців серед інклюзивних мистецьких практик в Україні, які поки що незаслужено не експонуються в музеях.

Володимир Висоцький зібрав інклюзивні мистецькі осередки в одному артальбомі / Фото EU NEIGHBOURS east

В нас є велика кількість театральної діяльності, сценічної діяльності, яка теж може бути піднята у сферу більшої освітленості, тобто з оцих якихось напівпідпільних або таких гуртків самодіяльності, які тримаються винятково на батьках дітей, молоді з інвалідністю, або на якихось організаційних потугах, щоб вони отримали своє гідне місце в більш публічних місцях,
– зазначив активіст.

Сам довідник зробили двома мовами: українською та англійською. Це спеціально для того, щоб інформацію про інклюзивні мистецькі осередки могли отримати й ті люди, які займаються дослідженням подібних практик, але в інших країнах.

Дуже хочеться, щоб ми вибудовували ці зв'язки й інтегрувалися в європейську спільноту. Культура загалом не має кордонів, тому, здається, саме в цьому напрямі все може відбуватися значно швидше – і вже відбувається. Наші митці беруть участь у бієнале, відбувається багато обмінів, зокрема у сфері інклюзивної культури – хоча, по суті, це просто культура такою, якою вона й має бути у XXI столітті,
– пояснює Володимир.

Окрім того, активіст відзначив і те, що люди, які стали учасниками проєкту, є дуже самовідданими. Вони створюють умови, знаходять фарби, полотна, або виходять на сцену і творять.

Це дуже надихає і дає віру в те, що це буде зберігатися, тому що є люди, які це готові зберігати і продовжувати це робити. Є щось важливе в самому процесі творчості, а не в його результаті,
– зазначив Володимир Висоцький.

Яке майбутнє в безбар'єрності в Україні?

Володимир вважає, що інклюзивна, безбар'єрна Україна можлива, однак для цього потрібен час, зміна мислення, розвиток інфраструктури та відповідна політика. Вирішальними є освіта й підвищення обізнаності, а також мотивація на всіх рівнях – від інституцій до окремих людей.

Необхідно, щоб безбар'єрність стала новою нормою. І тоді поступово ми звикнемо до того, що це і є нормально,
– зазначив Володимир Висоцький.

Володимир Висоцький переконаний, що безбар'єрна та інклюзивна Україна – можлива / Фото EU NEIGHBOURS east

Він також вірить, що все залежить від людей, в першу чергу. І якщо людина хоче та прагне чогось, то вона знаходить шляхи і засоби, і методи, і ресурси це зробити.

Наше завдання – сформувати відчуття необхідності у різних людей, внутрішню мотивацію, розбудити й роздмухати це полум'я. І це вже насправді відбувається. Але нам треба, щоб це відбувалося повсюдно, постійно, ефективно, якісно. Це процес, і ми його підтримуємо, реалізуємо,
– наголосив громадський діяч.

Активіст переконаний, що зрештою українське суспільство прийде до повної інклюзивності та безбар'єрності. Адже наші люди дедалі більше готові до цього, і з'являється все більше пасіонаріїв, для яких це справді важливо – не на рівні "Окей, я не проти", а на рівні "Так, саме так і має бути".

Стаття була підготовлена ​​у межах проєкту EU NEIGHBOURS east. Думки, висловлені у статті, належать лише автору.