Пес чи все ж таки – собака: як правильно називати вашого улюбленця

Яке слово вважається правильним в українській мові – собака чи пес, розповідає 24 Канал, посилаючись на пояснення "Гороху".

То "собака" чи "пес" – як правильно казати?

Українська мова має багатий словниковий запас, і часто ми вагаємося, яке слово вживати. Так і у випадку з назвою вірного друга людини, то – собака чи пес?

Як пояснює нам "Словник.UA", "собака" – це домашня тварина родини собачих, яку використовують для охорони, полювання, як друга й улюбленця та інше. А для слова "пес", пояснення – те саме, що "собака".

Обидва варіанти правильні, але мають різні відтінки значення та стилістики.

Припускають, що обидва слова мають праслов'янське походження. Втім, історик Олександр Алфьоров зазначив, що слово "собака" потрапило до слов'ян від скіфів.

Цікаво! Історики вважають, що собака – це перша тварина, яку одомашнили люди. А її пращуром є вовк. У деяких народів собака вважається священною твариною, як-от в ацтеків. Сьогодні існує 703 породи собак.

Що ж до використання, то "собака" використовується як загальна назва виду (Canis familiaris). Це нейтральне слово, яке охоплює і самців, і самок. Та саме ним ми користуємося, коли розповідаємо про породи – породи собак.

А от "пес" може вживатися:

• і у значенні "собака"
• і у значенні позначення статі – самця собаки.

У побутовому мовленні ми часто кажемо "пес", особливо коли йдеться про конкретного улюбленця чи образ: "мій пес Барсик". Вважається, що це слово народне.

Слово "пес" може вживатися і у негативній конотації – як лайка, щоб поставитися з презирством до людини чи описати її характер, настрій чи вчинок – "злий як пес". А ще так кажуть про людину, хто виконує чиюсь волю, прислужується кому-небудь. Тому у літературі "пес" має більш емоційне забарвлення, тоді як "собака" звучить нейтрально.

Як казати – пес чи собака: дивіться відео

В українській мові чимало фразеологізмів, де вживаються обидва слова, і вони не завжди взаємозамінні, наприклад – "піти /зійти на пси" (занапастити себе, занепасти) чи "продати псові очі" (знецінити щось чи продати за безцінь). Тут у народній культурі "пес" символізує щось другорядне, непотрібне, знецінене чи пропаще. Та й місце, де раніше утримували мисливських собак, називають – псарня.

А от зі словом "собака" багато і хороших, і з негативним підтекстом висловів:

• ось де собака зарита,
• як собаці п'ята нога (другий хвіст),
• собаче життя,
• вірний, як собака,
• мене кожна собака тут знає,
• брешеш, як собака,
• як собаці муху з'їсти.

І таких висловів ще чимало. Їх активно, для образності та емоційності, використовують в літературі та публічних виступах.

Хоч обидва слова правильні, але розуміючи значення обох слів ми можемо вкладати у нього зміст. Вибір слова залежить від контексту: чи ми говоримо про вид загалом, чи про конкретного улюбленця, чи у другорядному значенні.

І звісно, українці не обходяться без синонімів, сказавши які, одразу зрозуміло про яку тварину іде мова:

• бровко,
• сірко,
• барбос,
• гавкун,
• цуцик,
• псина.

Хоч частину з них можна використовувати і як власну назву (кличку) для тварини.

В українській мові не все так однозначно, але цікаво! Говоріть українською!