Чому за Трампа зовнішня стратегія США стала планом війни з майбутнім

Нова стратегія президента США Дональда Трампа коливається з дикою амплітудою між тріумфалізмом і декадентською тривогою.

Америка – найбільша нація в історії; в Америку вторглися.

Ми перемагаємо; ми програємо все.

Це не просто неузгодженість: це когнітивна ознака руху, що сприймає демографічні та культурні зміни як екзистенційну катастрофу.

Стратегія проголошує широкі цілі без визначення ресурсів, термінів чи механізмів.

Назвати це "короткозорим" означає припустити, що довгостроковою грою просто знехтували.

Про те, чому нова Стратегія національної безпеки США не є стратегією в жодному осмисленому сенсі, читайте в колонці професора Школи права Нью-Йоркського університету Стівена Голмса Війна Трампа з майбутнім.

Головні висновки з нової безпекової стратегії США.

Далі – стислий її виклад.

Автор колонки нагадує, що стратегія має поєднувати засоби з досяжними цілями.

Натомість текст, оприлюднений Білим домом, є чимось іншим: 33-сторінкове зізнання в тому, що ця адміністрація не вірить у майбутнє і тому не бачить сенсу інвестувати в нього.

"Жодної довгострокової гри немає.

Рух, переконаний, що його світ завершується, не планує для наступного покоління.

Він лише нищить і хапає", – пише Стівен Голмс.

І ця жадібність, наголошує професор Школи права Нью-Йоркського університету, є відвертою.

"Всі наші посольства повинні бути обізнані щодо великих бізнесових можливостей у країні їхнього перебування, особливо щодо великих державних контрактів", – вказує стратегія.

Таким чином, дипломатію офіційно перетворено на підрозділ розвитку бізнесу, констатує автор колонки.

На думку Голмса, зникнення суперництва великих держав як рамки – це не недогляд.

"Воно відображає адміністрацію, яка тихо відмовилася від проєкту формування міжнародного порядку, бо формування цього порядку вимагає віри в майбутнє", – підкреслює американський професор.

Він звертає увагу, що стратегія перенаправляє риторичний вогонь на Європу.

За словами Стівена Голмса, стратегія вимагає, щоб європейці взяли на себе "першочергову відповідальність" за власну оборону – водночас оголошуючи, що Сполучені Штати будуть "культивувати опір" нинішнім політичним тенденціям у Європі, підтримуючи націоналістичні та популістські партії в країнах Європейського Союзу.

"Це не управління альянсом.

Це саботаж, замаскований під розподіл тягаря", – констатує автор колонки.

Інститут Cato, аж ніяк не прихильник ліберального інтернаціоналізму, виявляє ще одну суперечність: напруження між риторикою відмови від "вічних війн" і прихованою наполегливістю, що США мають залишатися глобальним арбітром.

"Дональд Трамп хоче вигод першості без її тягарів – пошани без зобов’язань, доступу без відносин", – попереджає професор Школи права Нью-Йоркського університету.

А ще документ стирає межу між зовнішніми загрозами й внутрішньою політичною конкуренцією, визначаючи діаспори та демографічні зміни як проблеми безпеки на рівні з ворожими державами.

Водночас Трамп, на думку автора колонки, помітно пом’якшує формулювання щодо Росії та інших противників.

Стратегія не називає Росію серйозною загрозою, бо ця адміністрація не відчуває, що Росія загрожує тому, що вона цінує.

Що лишається, коли політика не здатна забезпечити те, чого прагне рух? Руйнування.

Союзи, що будувалися поколіннями, можна знищити за місяці.

Навіщо зберігати союзи, щоб управляти майбутнім, якщо майбутнє не буде білим?.

Докладніше – в колонці Стівена Голмса Війна Трампа з майбутнім.

Головні висновки з нової безпекової стратегії США.