Роумінг "як вдома" для українців в ЄС і власний ШІ: підсумки і прогнози від заступника Мінцифри Борнякова

Євроінтеграція в цифровій сфері давно вийшла за межі дипломатичних формулювань і декларацій. Вона вимірюється конкретними рішеннями, строками та здатністю держави змінювати власні правила гри так, щоб вони працювали і для громадян, і для бізнесу. Саме на цьому стику – між європейськими нормами та українською практикою – сьогодні формується цифрове майбутнє країни.

У розмові з Олександром Борняковим, заступником міністра цифрової трансформації з питань європейської інтеграції, поговорили про те, як Україна проходить цей шлях на рівні законодавства, інфраструктури та інституцій. Від переговорів з ЄС і роумінгу як вдома до визнання цифрового підпису, взаємодії державних сервісів і адаптації ключових цифрових актів Євросоюзу.

Читайте в інтервʼю Борнякова 24 Каналу про те, що визначатимуть наступні роки: національна велика мовна модель, регулювання штучного інтелекту, Sandbox для стартапів і баланс між партнерством та контролем з боку держави.

Головне про євроінтеграцію: які результати та плани

Які результати вважаєте найбільш вагомими в євроінтеграційному напрямі за цей рік та якими є найближчі плани?

Євроінтеграція залишається одним з наших ключових стратегічних пріоритетів. З моменту створення Мінцифри наша мета – інтеграція України до Єдиного цифрового ринку ЄС. Цей рік став дуже продуктивним в частині переговорного процесу.

Ми завершили аналіз понад 200 актів права ЄС у сфері цифрової трансформації. У рамках переговорів про вступ до ЄС провели двосторонню скринінгову зустріч за Розділом 10 "Цифрова трансформація та медіа", затвердили переговорну позицію України та фіналізовано відповідний розділ Національної програми адаптації законодавства до права ЄС. Європейська комісія у своєму Звіті про розширення 2025 року окремо відзначила цифровізацію державних послуг як ключовий чинник прогресу України у реформі державного управління.

Одним з ключових досягнень великої української команди (Мінцифри, НКЕК, оператори) у процесі інтеграції України до Єдиного цифрового ринку ЄС є рішення щодо приєднання України до політики ЄС "Роумінг як вдома" вже з 1 січня 2026 року.

Це свідчить про нашу готовність цієї інтеграції і на законодавчому, і на технічному рівні. Маючи успішний приклад роумінгу у 2026 році нашим пріоритетом є визнання українського цифрового підпису як кваліфікованого у ЄС, а вже у 2027 взаємного визнання всіх довірчих послуг. Для цього передбачена імплементація оновлених актів eIDAS, NIS2 та GDPR.

Паралельно розпочинається системна робота над взаємним визнанням документів та інтероперабельністю державних послуг між Україною та ЄС. Заплановано схвалення та реалізацію спільних робочих планів із застосуванням European Interoperability Framework, інтеграцію до Single Digital Gateway та підключення до Once Only Technical System (OOTS).

Олександр Борняков / Фото Мінцифри

• Наше стратегічне завдання – повна імплементація цифрового acquis ЄС до моменту вступу. Ми розпочали розробку AI EU Integration Tool – інструменту для всіх органів державної влади, який забезпечить автоматизований переклад актів права ЄС та підготовку таблиць транспозиції, що суттєво пришвидшить адаптацію законодавства.

Цього року Україну включено до дев’яти експертних груп Єврокомісії та Форуму європейських наглядових органів за надавачами довірчих послуг. Це дозволяє "тримати руку на пульсі" усіх нормативних змін у ЄС та планувати синхронне відображення в українському законодавстві.

• Окремий фокус – проведення impact assessment імплементації ключових цифрових актів ЄС, зокрема DSA, DMA, P2B, AI Act та законодавства у сфері електронних комунікацій, із пріоритетом оцінки витрат для бізнесу. Ця робота здійснюється у співпраці з Київською школою економіки та Інститутом моделювання економіки.

Також працюємо над створенням Єдиного цифрового регулятора, який відповідатиме критеріям незалежності та фінансової спроможності за практикою країн ЄС. Регулятор покриватиме, зокрема, питання імплементації Digital Services Act, Digital Markets Act, Platform-to-Business Regulation та AI Act, з можливістю фінансування за рахунок спеціального фонду.

Для чого Україні свій штучний інтелект?

Цього року Мінцифра почала робити українську національну LLM - розкажіть яку роль вона буде відігравати і навіщо вона нам?

Наша місія – до 2030 року увійти до топ-3 країн світу за рівнем інтеграції та впровадження рішень на базі штучного інтелекту. Для досягнення цієї мети ми вибудували комплексний підхід, що складається з трьох взаємопов’язаних напрямів: розвиток інфраструктури, створення національної великої мовної моделі (LLM) та запуск практичних ШІ-продуктів для держави і громадян.

Наявність власної великої мовної моделі є критично важливою для досягнення AI-суверенітету. Власна модель дозволяє державі незалежно створювати AI-продукти для уряду, бізнесу та громадян, не передаючи дані на сервери іноземних компаній і не залежачи від їхніх умов чи обмежень.

Саме тому ми оголосили про створення національної української LLM у партнерстві з компанією Київстар. Ми координуємо весь процес, формуємо технологічну та етично-культурну візію проєкту, а операційною розробкою моделі займається проєктний офіс, сформований Київстаром. Такий підхід поєднує державну стратегічну відповідальність із приватною технологічною експертизою.

Для навчання моделі наше міністерство забезпечує збір даних, залучаючи державні та приватні інституції: університети, наукові установи, національні бібліотеки, культурні організації, медіа та профільні спільноти. Модель навчатиметься виключно на україномовних даних з відкритих джерел – новинах, аналітиці, літературі, освітніх матеріалах, інтерв’ю та публіцистиці. Важливо, що жодні персональні дані, державні реєстри чи інша чутлива інформація не використовуються.

Українська LLM створюється як open source-рішення для державних органів і наукових установ та буде доступна для бізнесу. Компанії зможуть завантажувати модель, розгортати її на власних потужностях і створювати на її основі власні продукти – чатботи, ШІ-агентів, аналітичні інструменти. Наразі додатково опрацьовуються умови комерційного використання моделі.

Сьогодні більшість українських державних органів і бізнесів використовують ШІ через API-рішення іноземних компаній. Такий підхід обмежує функціональність, коштує дорого і передбачає передачу даних за кордон. Запуск національної LLM змінює цю логіку: ШІ-рішення стають дешевшими, безпечнішими та краще адаптованими до українського контексту.

Національна LLM має кілька ключових переваг. По-перше, якість – модель, натренована на україномовних даних, краще розуміє мову, діалекти, термінологію та контекст, зокрема питання історії, війни та суспільно-політичних процесів. По-друге, вартість – використання української моделі буде у 2,5–3 рази дешевшим для українських користувачів. По-третє, безпека – дані зберігатимуться і оброблятимуться всередині країни, що критично важливо для державного управління, оборони, медицини та фінансового сектору. Окрім цього, національна LLM стимулює розвиток стартап-екосистеми та посилює економіку, відкриваючи нові можливості для створення AI-продуктів у різних галузях.

Нещодавно ми спільно з Київстаром визначили базову модель для тренування нашої LLM – це Gemma 3 від Google. Вибір цієї моделі забезпечує оптимальний баланс між продуктивністю та ресурсами. Gemma підтримує понад 140 мов, має розширений контекст, мультимодальні можливості та вже довела свою ефективність як основа для найкращих українських мовних моделей.

• У 2026 році ми плануємо перейти від розробки української LLM до її практичного використання. Ключове завдання – завершити навчання та тестування першої версії моделі й відкрити до неї доступ для державних органів, наукових установ і бізнесу. Модель стане базою для створення AI-асистентів, чатботів і аналітичних інструментів, зокрема для державних сервісів.

На мій погляд національна LLM – це не просто технологічний проєкт. Це стратегічний крок до AI-суверенітету, створення якісних цифрових сервісів для громадян і формування основи для того, щоб Україна стала одним із глобальних лідерів у сфері штучного інтелекту.

Влітку ви дали старт проєкту Sandbox. Можете розповісти як саме цей проєкт допоможе бізнесу?

У червні ми разом з Українським фондом стартапів запустили Sandbox – перший державний простір, у якому технологічні стартапи можуть безпечно тестувати свої продукти та зростати від ідеї до готових рішень, не натрапляючи на зайві регуляторні бар’єри.

Sandbox створений для компаній, які працюють зі штучним інтелектом і блокчейном – технологіями, що розвиваються швидше, ніж законодавство. Тому головна ідея проєкту проста: дати бізнесу можливість розвиватися, а державі – краще зрозуміти, як ці технології працюють на практиці та які правила для них дійсно потрібні.

Для стартапів участь у Sandbox означає безоплатний комплексний супровід. Команди проходять аудит своїх рішень, отримують професійні консультації та практичні рекомендації з юридичних, технічних і бізнес-питань. Програма побудована як послідовний шлях розвитку – від концепції або прототипу до зрілого продукту, готового до масштабування та виходу на ринок.

• Важливою перевагою Sandbox є прямий доступ до регуляторів. Стартапи можуть не лише отримати роз’яснення щодо чинних вимог, а й поділитися власним досвідом та бар’єрами, з якими стикаються. Це дозволяє формувати регулювання на основі реальних кейсів, а не теоретичних припущень.

Для держави Sandbox – це інструмент навчання "в реальному часі". Під час тестування продуктів держава бачить, як саме компанії впроваджують вимоги до безпеки, захисту даних, етики та прозорості алгоритмів. Зібрані дані стають основою для підготовки простого, зрозумілого й ефективного законодавства у сферах ШІ та блокчейну.

За перші неповні шість місяців роботи Sandbox отримав понад 40 заявок від українських команд. До участі відібрано 10 стартапів, з яких три вже успішно пройшли повний цикл тестування. Серед них – проєкти у сферах аналізу відкритих даних, машинного навчання, фінтеху, цифрових державних сервісів та медичних технологій. Це демонструє, що Sandbox працює з різними типами рішень і реальними продуктами, які мають потенціал для масштабування.

Щоб зробити Sandbox доступнішим, нещодавно Уряд спростив правила участі. Тепер долучатися можуть не лише юридичні особи, а й ФОП, а також команди на ранній стадії – навіть без інвесторів. Прибрано зайву бюрократію, що дозволяє зосередитися на розвитку продукту, а не на паперовій роботі. Також розширено напрями Sandbox – до ШІ та блокчейну додано енергетику та культуру, що відкриває можливості для рішень із посилення енергетичної стійкості та розвитку креативних індустрій.

Sandbox уже отримав міжнародне визнання. Міжнародна асоціація AI Ethics and Integrity відзначила внесок України у відповідальний, прозорий і безпечний розвиток штучного інтелекту. Це підтверджує, що український підхід до регулювання інновацій є зрозумілим і цікавим для світової спільноти.

Відтак чим більше команд долучається до Sandbox, тим якіснішими стають майбутні правила. На основі практичного досвіду бізнесу ми плануємо до кінця 2026 року підготувати законодавство та практичні рекомендації для розробників, які одночасно підтримуватимуть інновації та захищатимуть інтереси суспільства.

Sandbox – це приклад того, як держава може бути партнером для технологічного бізнесу: не стримувати розвиток, а допомагати зростати, створюючи зрозумілі правила гри та умови для появи нових українських технологічних лідерів.

Про регуляцію цифрового бізнесу

У 2026 році держава більше партнер чи регулятор для цифрового бізнесу і де, на вашу думку, має проходити ця межа?

У 2026 році роль держави для цифрового бізнесу неможливо визначити однозначно як лише регулятора або лише партнера. Для України, яка рухається до вступу в ЄС, ключовим є баланс між цими двома функціями і саме в цьому полягає наш стратегічний підхід.

Європейська інтеграція означає імплементацію великого масиву правил і стандартів. Водночас досвід країн ЄС показує, що надмірна зарегульованість може сповільнювати розвиток технологій. Приклад Німеччини, яка стала світовим лідером у промисловості, але значною мірою втратила темп у цифровізації через складні процедури та жорсткі підходи до захисту даних, є показовим. Поки в Україні створювали цифрові державні сервіси, у частині країн ЄС цифрові процеси роками залишалися паперовими.

Для України це важливий урок. Наша ключова конкурентна перевага – цифрова зухвалість, швидкість ухвалення рішень і дерегуляція, яка дозволяє бізнесу швидко тестувати і масштабувати продукти. Саме завдяки цьому з’явилися такі проєкти, як "Дія", екосистема стартапів і нові ШІ-рішення. Це той динамізм, який держава має зберегти й після вступу до ЄС.

У підході Мінцифри держава насамперед виступає партнером цифрового бізнесу. Ми створюємо умови для розвитку інновацій, відкриваємо доступ до інфраструктури, даних і експертизи, запускаємо інструменти на кшталт Sandbox, які дозволяють компаніям розвиватися без страху порушити правила. Регулювання при цьому не зникає, але стає розумним і пропорційним.

Межа між партнерством і регуляцією проходить там, де починається ризик для суспільства: захист персональних даних, кібербезпека, безпека критичної інфраструктури, етичне використання штучного інтелекту. У цих сферах ми маємо бути сильним і зрозумілим регулятором. В усіх інших, особливо на етапі розробки й тестування продуктів, держава має допомагати бізнесу, а не стримувати його.

Саме тому Україна не копіює європейські директиви "під копірку", а адаптує їх до власного контексту. Наш підхід – це "Європа результатів, а не Європа процесів". Ми імплементуємо європейські норми так, щоб вони не знищували швидкість і гнучкість, а навпаки – підсилювали українську цифрову економіку.

У 2026 році держава для цифрового бізнесу в Україні – це не каральний регулятор, а партнер, який встановлює зрозумілі межі безпеки й довіри, залишаючи бізнесу максимум свободи для інновацій. Саме така модель дозволяє поєднати євроінтеграцію з розвитком, а регулювання – з ростом.