Китай готується душити Тайвань з моря і повітря: чи буде ще одна велика війна і що задумав Сі Цзіньпін

Китай виводить напругу навколо Тайваню на новий рівень, переводячи свої погрози в значно більш небезпечну фазу. Масштабні військові навчання Китаю, які дедалі більше нагадують репетицію блокади острова, санкції Пекіна проти американських оборонних компаній і жорсткі сигнали на адресу США та союзників Тайбея в регіоні все частіше змушують поставити питання не про те, чи Китай в принципі готується до силового сценарію, а за яких умов і в який момент Пекін може зважитися на спробу змінити статус-кво навколо Тайваню силовим шляхом.

24 Канал проаналізував специфіку останніх військових навчань Китаю навколо Тайваню та звіти американської розвідки щодо потенційного вторгнення китайської армії на острів. Розібратися в складній регіональній напруженості та намірах і мотивації керівництва Китаю допоміг президент громадської організації "Ліберально-демократична ліга України", експерт зі Східної та Південно-Східної Азії, аналітик Артур Харитонов.

Сценарії блокади Тайваню: про що свідчать наймасштабніші військові навчання Китаю?

Наприкінці 2025 року Китай спробував різко підвищити свій військовий тиск проти "неслухняного" Тайваню, розпочавши серію масштабних військових маневрів навколо острова. В Пекіні офіційно назвали навчання Justice Mission 2025, і за оцінкою західних експертів, це були найбільші військові навчання такого типу за весь період напруження у Тайванській протоці після 2022 року, коли сенаторка Ненсі Пелосі, попри всі погрози компартії Китаю посадила свій літак в аеропорту Тайбею.

Самі ж навчання хоч і тривали всього кілька днів, відзначилися своїм масштабом, адже охоплювали акваторії з півночі, заходу та півдня від острова – фактично розігруючи сценарій часткового оточення Тайваню. Натомість аналітик Артур Харитонов вважає, що передусім китайська впевненість у своїх силах напряму пов'язана з російським вторгненням в Україну.

Під час самих навчань Китайська Народно-визвольна армія залучила бойову авіацію, кораблі та ракетні сили. Для відпрацювання гібридних сценаріїв були залучені навіть катери берегової охорони. Однак окремий акцент було зроблено на бойових стрільбах, які, за словами китайських військових, мали відпрацювати "удари по ключових цілях на Тайвані" та забезпечити контроль морських шляхів навколо острова.

Мапа військових навчань Китаю Jusctice Mission 2025 / ISW

За офіційними даними Тайбею, в пікові дні навчань фіксувалася одночасна присутність десятків китайських літаків і кораблів поблизу радіуса дії протиповітряної оборони Тайваню, через що місцеві сили оборони були змушені постійно перебувати в режимі підвищеної бойової готовності.

Паралельно самим навчанням з Пекіна лунала агресивна, але вже доволі формальна риторика. Міністерство оборони Китаю назвало навчання "серйозним попередженням сепаратистським силам на Тайвані" і "відповіддю на зовнішнє втручання". Натомість Китай наполягав, що ці маневри аж ніяк не спрямовані на ескалацію ситуації, а проведення подібних навчань є повністю законними діями. Втім, їхня географія і характер сценаріїв свідчили про інше.

Контекст для Justice Mission 2025 був цілком прозорий, і виглядав як реакція на постачання американської зброї, адже всього за кілька днів до початку навчань Пентагон оголосив про черговий великий пакет військової допомоги Тайваню, а також про нові оборонні контракти. У відповідь Пекін навіть запровадив санкції проти американських оборонних компаній та їх окремих топменеджерів, звинувативши США у "грубому втручанні у внутрішні справи Китаю".

Водночас реакція Тайваню була стриманою, навіть попри те, що буквальне оточення острова китайськими кораблями змусило місцевий уряд суттєво понервувати. Влада острова заявила про постійний моніторинг ситуації, натомість уникаючи різких кроків, які могли б дати Пекіну формальний привід для подальшої ескалації. Вже після завершення активної фази навчань китайські кораблі частково відійшли від острова, однак тайванські військові заявили, що рівень загрози залишається високим.

Вашингтон схарактеризував дії Китаю як недоречні, адже таким чином Пекін підвищує рівень напруги в усьому регіоні. При цьому в США окремо підкреслили, що не збираються відмовлятися від підтримки Тайваню, навіть попри китайські погрози. Втім, враховуючи масштаб військових навчань Китаю, що постійно зростає навколо острова – все більше виглядає не як формальна демонстрація сили та рішучості китайської армії, а як підготовка реального сценарію примусу тайванського уряду до капітуляції перед материком.

Китай грає в довгу: чому ризик вторгнення на Тайвань постійно зростає?

Китайський тиск на Тайвань є не лише реакцією Пекіна на черговий пакет зброї від Сполучених Штатів чи заяви японської прем'єрки. Це вже тривала, системна кампанія, яка з кожним роком стає жорсткішою з двох причин: в самому Китаї знижується віра у мирне "приєднання" острова та натомість зростає впевненість, що силовий примус – не лише єдиний можливий сценарій, а при цьому виправданий і контрольований з погляду можливих ризиків.

Від початку китайські комуністи робили ставку на таку собі комбінацію економічної взаємозалежності, інформаційного та політичного впливу, а також спроб дипломатично ізолювати Тайвань від решти світу. Логіка проста, адже якщо світ, і навіть частина місцевих тайванських еліт все більше звикатимуть до думки, що суверенітет Тайваню – це питання, яке краще зайвий раз не підіймати публічно.

В результаті простір для маневру у кожного наступного демократичного уряду на острові буде зменшуватися, що зрештою призведе до приєднання Тайваню до материка навіть без силового втручання. Саме цю логіку видання The Economist описало як кампанію Китаю із "переналаштування" міжнародного та внутрішньополітичного середовища так, аби Тайвань опинявся дедалі більш самотнім і вразливим до шантажу.

Втім, паралельно своїм "дипломатичним" спробам приєднати Тайвань – Пекін дедалі активніше інвестує в підготовку до ймовірного силового сценарію, а саме – у військові спроможності, кібератаки та сценарії блокади острова.

Звіти Пентагона про розвиток китайської армії прямо описують модернізацію НВАК у прив'язці до майбутніх завдань навколо Тайваню – від ударних ракетних і авіаційних систем до інструментів, які дозволяють перекривати морські та повітряні маршрути навколо Тайваню і тримати регіон під постійним військовим тиском.

Водночас ключовим у цій стратегії є не кількість залучених кораблів чи літаків, а здатність Китаю перекрити шляхи постачання до острова. Мовиться про контроль над повітряними та морськими маршрутами, від яких залежить імпорт пального, продовольства й військових вантажів. Врешті, за такого рівня постійного тиску, Тайвань і його партнери будуть змушені реагувати миттєво, а для союзників суттєво підвищиться складність та ризики під час надання будь-якої підтримки острова.

Парад військової техніки в Китаї / Фото Getty Images

Паралельно з військовим тиском Тайвань стикається з різким зростанням кібератак проти державних структур та критичної інфраструктури, що вписується в логіку системного тиску з боку Китаю та такого собі тестування вразливостей, які б в перспективі підривали стабільність на остові. Фактично ж, такий підхід дозволяє Китаю послаблювати Тайвань навіть без відкритого застосування сили.

Зрештою, самі китайські навчання Justice Mission 2025 сприймаються багатьма західними аналітиками як репетиція майбутніх сценаріїв блокади Тайваню. При цьому, це не обов'язково є негайним план вторгнення, а скоріше демонстрацією інструменту примусу, який можна нарощувати поступово. Якщо ж Китай зможе "закрити" Тайвань без розв'язання великої війни, він одночасно тестує межі американської залученості у тайванське питання та відкрито демонструє всьому регіону, що правила тут диктує той, у кого більше військової сили та при цьому менше сентиментів щодо міжнародного права.

В такій логіці Тайвань стає не лише питанням території та націоналістичних прагнень китайського керівництва, а й визначає майбутній статус Китаю у світі, де "право сильного" виглядає єдиним аргументом в реалізації своєї політики та впливу у регіоні. Ключовим залишається питання, чи зможе Пекін за допомогою такого тиску змусити регіональних гравців і Сполучені Штати змиритися з новими правилами в Тайванській протоці, не спровокувавши при цьому масштабну війну з непередбачуваними наслідками.

Китай розглядає різні сценарії: чи є вторгнення на Тайвань неминучим та які прогнози аналітиків?

Втім, попри різку ескалацію навколо Тайваню, ключові прогнози аналітиків залишаються обережними у формулюваннях. Американська розвідка та Міністерство війни США уникають однозначних тверджень про неминучість війни, але дедалі чіткіше окреслюють часові рамки, коли ризики агресивних дій з боку Китаю зростають. Силовий сценарій при цьому стає для Пекіна технічно можливим і навіть політично привабливим.

У щорічній оцінці загроз розвідспільнота США прямо зазначає, що керівництво Китаю розглядає Тайвань як ключовий елемент "національного відродження", а Сі Цзіньпін не відмовився від застосування сили як потенційного інструменту для досягнення цієї мети. Водночас у документі окремо підкреслюється, що Пекін не зацікавлений у війні, яка могла б підірвати економічну стабільність Китаю або спровокувати пряме військове зіткнення зі Сполученими Штатами.

Найчастіше в подібних аналітичних матеріалах і звітах фігурує часовий період другої половини 2020-х років, а особливу увагу привертає 2027 рік, який прямо визначений як рік, коли Китай "зможе напасти й виграти війну проти Тайваню". Саме до цього часу, за оцінкою Пентагону, Народно-визвольна армія Китаю має завершити ключові етапи модернізації, які б дозволили провести успішну операцію проти Тайваню – від морської блокади до високоточних ударів ракетами та протидії зовнішньому втручанню.

Важливо зауважити, що наразі не йде мова про затверджений план вторгнення, а поки лише про досягнення необхідного рівня готовності китайською армією, який би дозволив подібний план реалізувати.

Водночас враховуючи характер останніх військових навчань навколо Тайваню, першим кроком може стати не десантування піхоти безпосередньо на острів, а обмежена або поступова блокада. Такий сценарій дозволяє Китаю підвищувати тиск поступово, паралельно перевіряючи реакцію Тайваню, США та їх союзників в регіоні, і водночас уникати негайної великої війни. У західних медіа цей сценарій дедалі частіше описують як більш контрольований для Китаю варіант, ніж пряме воєнне вторгнення.

На додачу, війна Росії проти України для Пекіна, згідно з оцінками експертів, стала стримувальним фактором та показовим прикладом того, як швидко силовий сценарій може перерости у довготривалу й економічно виснажливу війну.

Американська розвідка прямо вказує, що Пекін уважно аналізує як військові, так і санкційні наслідки подібного конфлікту та зокрема здатність Заходу мобілізуватися на підтримку свого союзника і забезпечувати тривалий економічний тиск на агресора.

Володимир Путін та Сі Цзіньпін під час особистої зустрічі / Фото Getty Images

Аналіз китайцями російського вторгнення в Україну дозволяє трохи остудити гарячі голови в Компартії Китаю та зменшує ймовірність імпульсивних рішень проти Тайваню, однак все одно не знімає питання силового сценарію з порядку денного. Натомість аналітик Артур Харитонов наголошує, що Китай навряд чи розглядає російське вторгнення в Україну – як провальне.

Наразі ж ризики прямого вторгнення Китаю на Тайвань у короткостроковій перспективі залишаються обмеженими, але вони зростатимуть у міру того, як Китай наближатиметься до піка своєї військової готовності, а міжнародна ситуація, зокрема зацікавленість США у закордонних проблемах, – залишатиметься для Вашингтона питанням другорядним.

Зрештою, перспектива повномасштабної війни залежить не лише від стримування з боку США та союзників, а й від того, наскільки успішно Китай здатен нав'язати свою волю Тайваню без переходу межі, після якої обмежена ескалація виходить з-під контролю та переростає у відкритий конфлікт.