Мільярди в нікуди: чому локальні ТЕЦ і біокотли не врятують від відключень

Децентралізована енергетика: чому красиві гасла не гріють батареї

В Україні сьогодні багато говорять про необхідність децентралізованої генерації електроенергії та тепла. Війна, удари по ТЕС і підстанціях, ризик блекаутів — усе це робить ідею розподіленої енергетики логічною. Але між гаслами Кабміну і реальною можливістю подати тепло в будинки лежить прірва з технічних, фінансових і логістичних проблем.

1. Мережі, які не готові прийняти генерацію

Головна проблема — електромережі. Українські розподільчі мережі будувалися як односторонні: від великих ТЕС і АЕС до споживача. Вони не розраховані на масове підключення тисяч локальних генераторів.

Сьогодні більшість регіонів фізично не може прийняти нову генерацію:

• трансформатори перевантажені;
• лінії зношені;
• релейний захист не адаптований до реверсних потоків.

У підсумку інвестор, який побудував газову або біоТЕЦ, отримує від обл­енерго відповідь: "Технічної можливості приєднання немає". І на цьому проєкт закінчується.

2. Теплогенерація без тепломереж — це нісенітниця

Для тепла проблема ще гірша. Котельню або мініТЕЦ можна побудувати, але:

• тепломережі зношені на 60–80%;
• втрати тепла доходять до 30–40%;
• пропускна здатність часто не відповідає новим потужностям.

У результаті можна мати сучасну котельню — і неможливість фізично доставити тепло до споживача.

3. Біоенергетика впирається в логістику

Біомаса і пелети подаються як "золота куля" для регіонів. Але тут реальність ще жорсткіша.

Пелети і тріска — це не газ по трубі. Це вантажівки, склади, дороги та відстані. Економічно виправдане перевезення біопалива — 50–70 км максимум. Далі паливо стає золотим.

У багатьох регіонах:

• немає достатніх обсягів сировини;
• немає складів для зберігання;
• немає стабільних постачальників.

У результаті котельня є, а палива — немає або воно вдвічі дорожче за газ.

Важливо Можна працювати навіть під час блекаутів: 5 найкращих павербанків для зарядки ноутбуків (відео)

4. Газова генерація впирається в ліміти та труби

Малі газові ТЕЦ — ще один популярний рецепт. Але газові мережі в містах і громадах:

• часто не мають резерву тиску;
• не розраховані на додаткове промислове споживання;
• вимагають дорогих реконструкцій ГРП і газопроводів.

Тобто навіть якщо гроші на установку є, підключити її до газу часто фізично неможливо, або це коштує більше, ніж сама станція.

5. Кадри, яких не існує

Децентралізована енергетика — це тисячі об’єктів, які треба:

• обслуговувати;
• ремонтувати;
• керувати ними в режимі 24/7.

Але енергетиків, теплотехніків, автоматики катастрофічно бракує. Людей або мобілізували, або вони виїхали. Система, яка мала б бути гнучкою, стає крихкою.

6. Головна проблема — відсутність системного плану

В Україні децентралізацію намагаються будувати не як систему, а як набір випадкових проєктів:

• тут дали грант;
• тут купили когенератор;
• тут поставили біокотел.

Без балансу мереж, без паливної логістики, без теплових схем міст.

Це не енергетична стратегія. Це енергетичний хаос.

Висновок

Децентралізована генерація Україні потрібна. Але сьогодні її намагаються впроваджувати в інфраструктурі, яка до цього не готова.

Без модернізації мереж, без реальної теплової логістики, без планування і кадрів — мільярди гривень просто перетворяться на метал і бетон, які не дають ні світла, ні тепла.

Впровадження нової інфраструктури — це мільярди, десятки мільярдів гривень інвестицій, які ляжуть тягарем у собівартість тарифів, які вже насьогодні населення не готове сплачувати.

І це все — головні ризики енергетичної політики країни в умовах війни.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Немає світла — винна Росія: що важливо розуміти про справжні причини відключення електроенергії в Україні