Обов’язкова частка у спадщині: кого не можна позбавити спадкових прав

Хто претендує на обов'язкову частку спадщини?

Спадкування є переходом прав та обов'язків померлої фізичної особи до її спадкоємців і здійснюється за заповітом або за законом, повідомляє Міністерство юстиції України. Заповіт являє собою особисте волевиявлення особи на випадок смерті, яким вона може визначити коло спадкоємців незалежно від родинних чи сімейних зв'язків.

Відповідно до статті 1235 Цивільного кодексу України заповідач має право призначити спадкоємцями будь-яких фізичних осіб або інших учасників цивільних правовідносин, а також без пояснення причин позбавити права на спадкування спадкоємців за законом. Водночас закон встановлює виняток – осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, не можна усунути від спадкування за заповітом.

Нотаріус під час посвідчення заповіту зобов'язаний роз'яснити заповідачу положення статті 1241 Цивільного кодексу України щодо обов'язкової частки, а при видачі свідоцтва про право на спадщину перевіряє коло осіб, які мають на неї право. До таких осіб належать малолітні, неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова або вдівець, а також непрацездатні батьки.

Ці спадкоємці успадковують половину частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом, незалежно від змісту заповіту. Розмір обов'язкової частки може бути зменшений судом з урахуванням характеру стосунків між спадкодавцем і спадкоємцями та інших істотних обставин.

Хто ще має право на обов'язкову частку та які діють обмеження?

Право на обов'язкову частку мають також усиновлені спадкодавцем особи, якщо на момент відкриття спадщини вони є малолітніми, неповнолітніми або непрацездатними. До обов'язкової частки зараховується вартість майна, яке фактично переходить спадкоємцю, зокрема предметів домашнього вжитку, заповідального відказу та інших майнових прав.

Особа, яка має право на обов'язкову частку і проживала разом зі спадкодавцем на день його смерті, вважається такою, що прийняла спадщину, якщо не відмовилася від неї у встановленому порядку. Водночас спадкоємець може добровільно відмовитися від обов'язкової частки, подавши відповідну заяву нотаріусу.

Будь-які обмеження, встановлені у заповіті, поширюються лише на ту частину спадщини, яка перевищує обов'язкову частку. У разі спору між спадкоємцями питання щодо обов'язкової частки вирішується в судовому порядку.

Пам'ятайте! Разом із тим навіть гарантоване право на обов'язкову частку може бути втрачено. Закон передбачає усунення від спадкування осіб, які вчинили протиправні дії щодо спадкодавця, ухилялися від обов'язку його утримувати або за інших обставин, визначених статтею 1224 Цивільного кодексу України. Ці правила застосовуються до всіх спадкоємців без винятку, зокрема й до тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині.

Аби не залишитися з нічим: яке майно можна поділити після розлучення?

• Спільне майно подружжя включає все, що було придбане під час шлюбу, та ділиться порівну, якщо інше не передбачено шлюбним договором.

• Особиста власність, що не ділиться, включає майно, набуте до шлюбу, подарунки, спадщину та речі індивідуального користування.