Ядерний парадокс: як РФ зберігає вплив попри агресію та санкції

На міжнародній арені ядерної співпраці сформувалася тривожна ситуація, де Росія залишається повноправним учасником значних науково-технологічних проєктів, зокрема місій з оцінки ядерної інфраструктури (INIR) МАГАТЕ.

Ця участь, формально позиціонована як незалежна експертиза, на практиці дозволяє «Росатому» активно просувати власні стандарти та фінансові моделі, що породжує конфлікт інтересів, на який європейські інституції воліють не звертати уваги.

Одним із найяскравіших прикладів є флагманська міжнародна ініціатива ITER, що фінансується Євратомом і передбачає будівництво Міжнародного термоядерного експериментального реактора у Франції до 2035 року.

Попри військову агресію проти України, Росія не тільки зберегла, а й посилила свою роль у цьому проєкті, постачаючи критично важливі компоненти, такі як елементи надпровідних магнітних систем і частин вакуумної камери.

Така участь надає російським науковим та промисловим установам доступ до передових технологій, матеріалів і наукових розробок, частина яких може мати подвійне призначення, а режим привілеїв та імунітетів міжнародної організації де-факто знижує ефективність санкційного контролю.

Отже, проєкт ITER фактично перетворився на виняток із санкцій, що працює на користь держави-агресора, дозволяючи їй продовжувати глибоку технологічну взаємодію в той час, коли вона здійснює ядерний шантаж та обстріли українських АЕС.

Ключова проблема полягає в інституційній інтеграції Росії, яка ставить під сумнів мирний характер такої співпраці, особливо з огляду на ігнорування міжнародного права збоку РФ.

Схоже, аргументи щодо неможливості обмеження співпраці з Росією не є переконливими, адже існують позитивні приклади; зокрема, Європейська організація з ядерних досліджень (CERN) заморозила співпрацю з російськими державними установами. Цей прецедент свідчить, що головним обмеженням є не правові конструкції, а готовність інституцій брати на себе політичну відповідальність.

Олена Лапенко, генеральна менеджерка у сфері безпеки та стійкості Di.Xi Group, у своїй статті «Немирний атом: чому в ядерній сфері санкції проти РФ часто не діють» зазначає, що санкційну політику Європейського Союзу у ядерній сфері важко назвати послідовною, оскільки вона декларує обмеження доступу РФ до критичних технологій, але зберігає винятки для окремих міжнародних науково-дослідних проєктів.

Питання російської участі в міжнародних ядерних проєктах залишається важливим тестом на послідовність європейської політики, вимагаючи відкритого політичного обговорення з урахуванням безпекових ризиків, санкційних зобов’язань і довгострокових наслідків для міжнародної науки.