Жахлива ніч на Філіппінах: 359 людей на борту порома, що затонув

Все почалося вночі, коли пором «Тріша Керстін 3» відплив з портового міста Замбоанга, прямуючи до острова Джоло у провінції Сулу. На його борту перебували 332 пасажири та 27 членів екіпажу, кожен з надією дістатися пункту призначення. Однак, допливши до Басілана, шлях судна обірвався, і воно почало йти на дно.

За попередніми даними берегової охорони, причиною трагедії стали технічні несправності, які спричинили швидке затоплення судна. У темряві ночі люди кинулися в холодну воду, борючись за життя. Губернатор провінції Басілан Муджів Хатаман повідомив, що частину врятованих та тіла двох загиблих було доставлено до столиці провінції – міста Ісабела.

Рятувальні служби, включно з береговою охороною, військово-морським флотом та численними рибальськими човнами, оперативно розпочали пошуково-рятувальну операцію. Завдяки сприятливим погодним умовам вдалося підняти з води 215 людей. Однак, незважаючи на успішні зусилля, було підтверджено загибель семи осіб, чиї тіла вже витягли з води.

Ця морська аварія, хоч і трагічна, вписується в часту історію катастроф на Філіппінському архіпелазі. Постійні шторми, незадовільний технічний стан суден та хронічне переповнення пасажирами створюють небезпечні умови для мореплавства. До того ж, у віддалених провінціях часто фіксують порушення правил безпеки, що лише посилює ризики. Катастрофа «Тріша Керстін 3» є новим нагадуванням про ці системні проблеми, про які, серед інших, писало видання CNN.

На додаток до морської трагедії, регіон Філіппін зіткнувся з руйнівним штормом, який спустошив центральні райони країни. Він посилювався на шляху до В'єтнаму, де близько 350 тисяч осіб вже евакуювали. Мешканці були змушені рятуватися на дахах своїх будинків, а автомобілі в інших місцях були затоплені або плавали на поверхні води, що значно ускладнювало рятувальні роботи.

Історія Філіппін пам'ятає безліч морських катастроф, серед яких найжахливішою є зіткнення порома «Дона Пас» з танкером у 1987 році, що забрало життя понад 4300 людей. Ця подія залишається найгіршою морською аварією мирного часу, і кожна нова трагедія відгукується болем та нагадуванням про необхідність суворого дотримання безпеки на морі.

Сукупність факторів, таких як часті шторми, технічний стан суден та хронічне переповнення, роблять морські подорожі небезпечними. Це питання потребує системних рішень та постійного контролю, адже від цього залежать життя сотень тисяч людей, які щодня користуються морським транспортом на архіпелазі.

Ця ніч на Філіппінах назавжди залишиться темною сторінкою в історії морських перевезень, змушуючи суспільство та владу знову переосмислити ціну людського життя та важливість безпеки на морі. Трагедія підкреслює потребу у вдосконаленні інфраструктури та жорсткішому контролі за дотриманням правил безпеки для запобігання подібним лихам у майбутньому.