Воронка безвиході росіян

Повернемося до головного.

1. Росіяни вкрай озвіріли і відкрито здійснюють геноцид, а світу – байдуже.

Переговори – ні про що. Америка захоплена неадекватами і продає нас Кремлю. Сором'язливі брюссельські куколди не здатні допомогти навіть собі. Макрона б'є дружина. Польські та угорські гієни вичікують, щоб вчепитися. Турки собі на думці. Всередині все розвалюється, навколо ідіоти, а багатозадачний Шмигаль – не гумовий. Російські війська повзуть вперед по своїх же трупах, знищуючи все живе. Темрява. Холод. Нескінченна війна. Залишається тільки вдаритися головою в обмерзлу батарею. Однак.

2. Несподівано згадаємо, як будуються секти.

Обов'язковий етап заманювання людини в секту – це закільцьовування її контактів, джерел інформації та активності (дій) всередині секти. Це відбувається не різко, а поступово. Людина починає споживати інформацію з контрольованого потоку, спілкуватися з людьми, які підкріплюють цю інформацію, проводити своє дозвілля, роботу тощо з цими ж людьми. І опиняється в колії.

Потім це коло звужується до потрібного розміру. Свідомість і рутина підпорядковані, вирватися самостійно практично неможливо, бо немає на що спертися. Немає ні найменшої віддушини поза цим контуром, все під контролем. Воля пригнічується.

Ось так. Росіяни без зупинки розкручують подібну воронку, яка повинна засмоктати якомога більше людей у низхідну спіраль безвиході. Фон безвиході підтримується постійно, а в потрібні моменти відбувається прискорене закільцьовування і фокусування. Трапляється щось погане – посилюється виття, щоб свідомість побігла по колу, нескінченно підкріплюючи найжахливіші очікування.

Це робиться не на порожньому місці. Завжди в основі – реальні проблеми, про які ми знаємо і з якими стикаємося щодня. Але фокусування здійснюється так, що замість пошуку рішень і розрізнення плюсів/мінусів/варіантів, нависає важке відчуття безвиході...

3. Досвідчені люди підказали, що наростаючі удари по системах життєзабезпечення міст, серед іншого, вирішують прикладну ментальну задачу.

Вони б'ють по базовому рівню в піраміді потреб людини. Щоб перевести реакції якомога більшої кількості людей на фізіологічний рівень, максимально відключивши соціальні надбудови.

А вже на фізіологічному рівні запустити програму виживання, тільки не спільного – а за рахунок інших. За рахунок слабших, менш наполегливих і морально не готових до такої форми взаємодії.

Уявіть на секунду, що росіянам вдалося б перевести п'ять міст – Київ, Харків, Дніпро, Запоріжжя та Одесу – в режим колективного озвіріння. Чим би все закінчилося і як швидко? Але ні.

4. Помилка росіян, яку вони відтворюють з 2022 року – недооцінка властивостей і міцності соціальної тканини в Україні.

Українці мають колосальний досвід горизонтальної кооперації, в якій беруть участь не тільки близькі (сім'я) і члени найближчого кола, а й люди з чималою дистанцією.

Українці, як і раніше, схильні до невмотивованої довіри. Бути скотиною продовжує залишатися ганебним. Тому, при всьому очевидному жаху, який нас оточує, Україна досі не впала. Що, безсумнівно, викликає сум'яття у ворога.

Так, запас міцності тане. Еластичність і міцність тканини потихеньку сиплються. Але плани Кремля залишаються нереалізованими. Ворог сам починає відчувати біль від продовження війни.

Ситуація об'єктивно дуже важка, за підсумками місяця постараюся розібрати. Але розуміння тактики ворога – це шанс вибудувати оборону. Незважаючи на всі проблеми, намагатися не звіріти. Не замикатися. Не соромитися шукати допомогу. Посильно допомагати. Ми за рахунок цього не впали.

Не втрачати зв'язок з реальністю, не звалюватися в ілюзію, але і не стискати свідомість до вузької колії. Зберігати кватирки для виходу з виснажливої рутини. Давати мозку можливість зупинитися і перепочити. Що допомагає з доступного? Те й застосовуйте. Зберігайте контакт з людьми, які можуть вас стряхнути.

Росія воює з тим, чого не розуміє, хоча думала інакше. Вони дуже здивовані. А ми рано чи пізно переоцінимо себе.