Звільнений з полону військовий розповів, чому відмовився від психологів

Євген Мук, український військовий, який пережив жахіття полону, поділився своїми несподіваними враженнями після повернення додому. Замість глибокої психологічної допомоги, він зіткнувся з тим, що називає надмірною і нав'язливою увагою численних спеціалістів.

В інтерв'ю на YouTube-каналі журналістки Есхакхай Ramina Мук розповів, як десятки психологів намагалися з ним працювати, але формати цих зустрічей часто були для нього неефективними. Він висловив здивування кількістю спеціалістів, які, на його думку, хотіли допомогти, але робили це не завжди доречно.

Військовий пояснив, що йому була б більш корисною неформальна розмова, ніж стандартний сеанс у кабінеті. Він уявляв собі зустріч із психологом у невимушеній атмосфері, можливо, за чашкою кави в кафе, а не допит "Ну, розказуй. А що тобі розказувати? Як у полоні? А що ти хочеш почути?".

За словами Мука, на початковому етапі реабілітації йому значно більше допомогло спілкування з рідними, ніж робота з психологами. Він наголосив, що не вважає психологів безкорисними, але відзначив їхнє надмірне та нав'язливе втручання.

Після пережитого полону Євген Мук повністю переосмислив життєві цінності. Він почав цінувати кожну хвилину, проведену з родиною, і прагне жити повноцінним життям, не відкладаючи на потім прості радощі. За його словами, важливо "робити це зараз", адже "в один момент усе може зникнути".

Військовий став більш відкритим до нового досвіду, намагається більше часу проводити з близькими, подорожувати та отримувати нові емоції, що, на його думку, є ключем до психологічного відновлення після таких травматичних подій.

Євген Мук провів понад два роки в російському полоні, пройшовши крізь фільтраційні табори та тюрми. Це був його другий полон: вперше він потрапив у полон під час виходу з Іловайська, а вдруге – у Маріуполі.

Український військовий Євген Чуднецов з позивним "Чудік" також свідчив про суттєву різницю між російськими військовими та бойовиками так званих "ДНР" під час його другого полону, що свідчить про різні умови утримання та поводження з полоненими.

"Психологів зараз дуже багато, і всі, як їм здається, хочуть допомогти. І в якийсь момент ти думаєш: "Блін", ну може хватить? Може, не треба?", – поділився військовий своїми емоціями.

"Мені спілкування з сім’єю й дітьми набагато більше допомогло, ніж деякі психологи. Я не кажу, що вони безкорисні – ні. Але їх дуже багато і вони дуже нав’язливі", – підкреслив Мук, обґрунтовуючи свою позицію.

"Я зрозумів одну річ: якщо хочеш щось купити і маєш можливість – треба робити це зараз. Бо в один момент усе може зникнути", – зазначив Євген Мук, передаючи глибину своїх newly acquired insights.

Історія Євгена Мука підкреслює потребу в індивідуальному підході до реабілітації військових, звільнених з полону, де щире людське спілкування та підтримка родини можуть бути ефективнішими за формалізовані методи. Його прагнення жити повноцінним життям та цінувати кожну мить є маяком для багатьох, хто прагне зцілення після травматичних подій.