Неочікуваний поворот: як РФ покарала зрадницю Монтян за слова на стрімі

3 жовтня 2025 року, після виписки з реабілітаційної клініки в Москві, де вона проходила післяопераційне лікування плечового суглоба, Тетяна Монтян була затримана групою чоловіків у цивільному, частина з яких були в балаклавах. Невідомі вихопили телефон, застосували фізичну силу, силоміць заламали руки та заштовхали в автомобіль, проігнорувавши факт нещодавньої операції.

Жоден з них не представився і не пояснив підстав затримання. Водночас Монтян стверджує, що це були працівники російського ФСБ. Її доставили до квартири, де провели обшук, вилучили всю електроніку, банківські картки та SIM-картки.

Після цього її відвезли до райвідділу поліції "на допит". Під час затримання та перебування в поліції їй повторно пошкодили зв’язки плеча, що спричинило сильний біль. Це ускладнення, як зазначає Монтян, підтверджене медичними документами.

В результаті, знадобилося повторне хірургічне втручання, яке провели наприкінці жовтня 2025 року.

Монтян заявляє, що ці події пов’язані з фразою, сказаною нею під час онлайн-стріму у 2022 році, яку російські силовики кваліфікували як "умисний злочин проти основ конституційного ладу та безпеки держави".

Наразі вона внесена до списків "екстремістів і терористів" Росфінмоніторингу, проти неї готують судовий процес за статтями про екстремізм. Вона перебуває під обмеженнями, зокрема щодо пересування та доступу до фінансів.

Раніше повідомлялось, що Тетяна Монтян потрапила до переліку терористів і екстремістів Росфінмоніторингу. Окрім цього, у вересні 2024 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Житомирської області припинила Тетяні Монтян право на зайняття адвокатською діяльністю.

У своїх дописах Тетяна Монтян наголосила, що за роки публічної діяльності не має жодних "мільярдів", криптогаманців чи елітної нерухомості, про які раніше заявляли російські пропагандисти, що її критикували.

Історія Тетяни Монтян свідчить про те, що навіть віддана підтримка кремлівських наративів не гарантує безпеки в російській системі. Цей випадок залишається яскравим прикладом того, як внутрішні механізми чинять тиск на тих, хто, здавалося б, був на їхньому боці, показуючи непередбачуваність і жорсткість російського правосуддя.