Загадкові світлі скелі на Марсі підтвердили вологе та тепле минуле планети

Власне, нове дослідження якраз вказує на те, що мільярди років тому на Марсі не просто була вода, а могли йти справжні дощі протягом мільйонів років, розповідає Space.com. Це робить стародавній Марс значно сприятливішим середовищем для можливого розвитку життя і дає надію на цікаві знахідки в майбутньому.

Як світлі мінерали розкривають таємницю марсіанського клімату?

Робот розміром з автомобіль, який досліджує кратер Єзеро з 2021 року, натрапив на незвичайні знахідки: від крихітної гальки до величезних валунів білого кольору. Хімічний аналіз показав, що ці породи містять каолініт – м'який глинистий мінерал.

Чому це може сідчити про вологе минуле Марса? Річ у тім, що на Землі цей мінерал найчастіше зустрічається у вологих тропічних лісах, де постійні опади поступово вимивають інші елементи з каменів протягом тисячоліть або навіть мільйонів років.

Раніше подібні поклади каолініту на Марсі фіксували лише орбітальні апарати, проте Perseverance вперше зміг дослідити їх безпосередньо на поверхні.

Каолініт виявлений на Масрі / Фото NASA

Що виявили науковці?

Науковці під керівництвом Адріана Броза з Університету Пердью порівняли дані марсохода з земними зразками, зокрема з родовищами в Південній Каліфорнії та Південній Африці. Хімічні підписи виявилися надзвичайно схожими.

З детальнішими результатами дослідженгня можна ознайомитися в журналі Nature Communications Earth & Environment.

Чому це важливо? Це дозволяє стверджувати, що марсіанські породи сформувалися саме через вивітрювання під впливом дощів, а не внаслідок вулканічної чи гідротермальної активності.

Бріоні Хорган, співавторка дослідження, зазначила, що для появи такої кількості каолініту потрібна була колосальна кількість води, яка випадала у вигляді опадів протягом неймовірно тривалого часу.

Попри важливість відкриття, залишається одна велика загадка: звідки саме ці камені взялися в кратері Єзеро? Дослідники не знайшли поблизу жодного корінного джерела цих порід. Найближче місце, де за даними з орбіти може бути такий матеріал, розташоване на відстані приблизно 2 кілометри від місця знахідки, мовиться у публікації Університету Пердю.

Там розташовані масивні уламки скель, вибиті древніми ударами метеоритів. Також існує ймовірність, що ці камені принесла давня річкова система Неретва Валліс, яка колись впадала в кратер.

Що далі?

Зараз наукова спільнота намагається детально реконструювати процес завершення цієї теплої епохи. Вважається, що Марс перетворився на холодну пустелю після втрати глобального магнітного поля, через що сонячні частинки поступово "здули" густу атмосферу планети.