Чи може брелок стати злочином: Верховний Суд переглядає справу про кастет

Колись звичайний молодик, що працював медиком та не мав жодних проблем із законом, якось замовив у подарунковому інтернет-магазині брелок у вигляді подвійного склобою. Обвинувачений стверджував, що використовував його виключно за призначенням – для носіння ключів, не підозрюючи, що цей предмет може бути кваліфікований як холодна зброя та спричинити серйозні правові наслідки.

Місцевий суд та апеляційна інстанція визнали хлопця винним у носінні кастета без передбаченого законом дозволу. Його захист, однак, наполягав на тому, що предмет був придбаний як брелок, а не зброя, що підтверджувалося навіть зображеннями з мобільного телефону, звідки було очевидно, що в інтернет-магазині подарунків було придбано брелок на два пальці «Склобій».

Адвокат акцентував увагу на особі підзахисного: його молодому віці, відсутності судимостей, позитивних характеристиках та тому, що це було перше притягнення до кримінальної відповідальності. На думку захисту, навіть за формальної наявності ознак злочину, вчинок був малозначним і не становив суспільної небезпеки, оскільки хлопець не мав наміру використовувати його як зброю.

Проте поліція та суд першої інстанції розцінили предмет як холодну зброю, а дії хлопця — як кримінальне правопорушення згідно з частиною 2 статті 263 Кримінального кодексу України. Судові рішення базувалися на самому факті володіння предметом, який експертиза визнала кастетом.

Касаційний кримінальний суд, розглянувши справу, зауважив, що апеляційна інстанція належним чином не обґрунтувала відмову в задоволенні скарги захисту та фактично лише погодилася з висновками суду першої інстанції щодо доведеності вини. Верховний Суд наголосив, що умисел про злочин не може презюмуватися лише з факту володіння певним предметом, адже необхідно довести свідоме усвідомлення особою правової природи такого предмета.

Таким чином, Верховний Суд поставив під сумнів доведеність умислу хлопця і відправив справу на новий розгляд, щоб остаточно з'ясувати, чи був у його діях реальний кримінальний намір, чи він став жертвою можливої неоднозначності маркетингу інтернет-магазинів, які пропонують такі товари.

Верховний Суд сформував чіткий орієнтир для нижчих судів: у подібних справах вони мають більше уваги приділяти не лише факту виявлення предмета, а й доведенню наміру його незаконного носіння. Це рішення підкреслило, що кримінальна відповідальність не може ґрунтуватися виключно на припущеннях, а вимагає доказів усвідомленого незаконного наміру.

Верховний Суд ухвалив важливе рішення у справі 21-річного хлопця, якого засудили за носіння кастета, про що детально пояснює «Судово-юридична газета». Суд касаційної інстанції дійшов висновку про недостатню обґрунтованість вироку та повернув матеріали провадження на повторний судовий розгляд, що підкреслює важливість доказів умислу для кримінальних справ.

У судовій практиці, особливо у справах про носіння заборонених предметів, вирішальне значення має не лише сам факт їх наявності, а й доведеність умислу особи. У відомстві зазначили, що правоохоронні органи повинні довести сукупність обставин, які підтверджують цей намір, включаючи спосіб носіння предмета та пояснення самої особи.

Захист підсудного наполягав: предмет, який став підставою для обвинувачення, був придбаний в інтернет-магазині як брелок для ключів, а не як зброя. Сам засуджений пояснював, що придбав брелок у вигляді кастета в Інтернеті як прикрасу для ключів і не підозрював, що це холодна зброя.

Касаційний кримінальний суд своєю чергою зауважив, що умисел про злочин не може презюмуватися лише з факту володіння певним предметом. Потрібно довести, що особа знала про його правову природу.

Цей прецедентний випадок слугує важливим нагадуванням про необхідність ретельного доведення умислу в кримінальних справах і закликає до більш обережного підходу як до трактування закону, так і до маркетингу товарів, які можуть мати подвійне значення. Це рішення може змінити підхід до подібних справ, надавши обвинуваченим більше можливостей для захисту.