Водії стали заручниками свавілля на блокпостах: додому не влучите

Комендантська година в Україні перетворюється на ще один інструмент тиску, де безпекові заходи часто межують із абсурдом та дикістю. Маркетолог і інженер Сергій Шишкін поділився власною історією про те, як через поганий стан доріг він став заручником системи на під'їзді до рідного міста.

В інтерв'ю політологу Юрію Романенку він розповів випадок, коли через жахливий стан дорожнього покриття він запізнився на 10 хвилин до початку комендантської години. На в'їзді до Дніпра його зупинила патрульна поліція, яка відмовилася впускати водія додому.

"Стоїть представник патрульної поліції і каже: "У нас типу комендантська година". Я кажу: "То ми що, не на території Дніпра вже?". Він каже: "Ні, я тебе не пропущу". Я питаю: "А що ти мені пропонуєш?". Він відповідає: "Ну, хочеш - ночуй під кущем"", - поділився Шишкін.

Експерт назвав такий підхід "протиприродною дикістю", оскільки представники служби, що має захищати громадян, фактично пропонували людині лишитися на трасі в небезпеці.

Гість ефіру наголосив, що державний апарат часто забуває, хто саме є його роботодавцем. На його думку, кожне рішення чиновника чи копа має оцінюватися з точки зору користі для тих, хто фінансує країну.

"Держава має бути зацікавлена в нас як платниках податків, як роботодавець у своїх найманих співробітниках, тому що саме ми генеруємо дохід. Але чомусь це не призводить до мінімального прояву респекту мені?", - поставив риторичне питання дослідник.

Для порівняння Шишкін навів історію свого знайомого, якого в Австрії суворо оштрафували за неправильне перевезення дитини, проте логіка поліцейського була діаметрально протилежною українській.

"Поліцейський каже: "Друже, ти зараз наражаєш на небезпеку життя потенційного платника податків, який виросте і буде підтримувати державу. Я не хочу, щоб він постраждав, а потім заплатив менше податків". Розумієте логіку? Закони написані для того, щоб усе було ефективно, а не навпаки", - резюмував Шишкін.

Юрій Романенко підсумував, що допоки українська система сприймає громадянина не як партнера, а як об'єкт для обмежень, економіка та суспільна довіра продовжуватимуть деградувати.