Неприйнятні погрози: Єврокомісія засудила слова Зеленського щодо Орбана

Настало 5 березня, і Україна знову зіткнулася з проблемою блокування значного фінансового пакету Європейським Союзом. Президент Володимир Зеленський, під час брифінгу після наради за участю уряду та Офісу президента, висловив сподівання, що «одна особа в ЄС» не перешкоджатиме виділенню кредиту на 90 мільярдів євро. Хоча ім'я не прозвучало, усі чудово розуміли, що мова йде про прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана.

Зеленський додав, що якщо блокування продовжиться, то «адресу цієї особи» нададуть Збройним силам України, щоб вони «подзвонили і поспілкувалися з ним своєю мовою». Ці слова, вимовлені із завуальованою, але очевидною іронією, стали каталізатором подальших подій, глибоко зачепивши угорські політичні кола.

Наступного дня, 6 березня, резонанс в Угорщині досяг свого піку. Міністр закордонних справ Петер Сіярто заявив, що висловлювання Зеленського «переходять усі межі», наголосивши, що ніхто не може погрожувати Угорщині чи її прем’єр-міністру. Несподівано навіть лідер опозиційної партії «Тиса» Петер Мадяр, відомий своїми розбіжностями з Орбаном, став на захист прем'єра, закликавши президента України перепросити та зазначивши, що «жоден іноземний державний керівник не може погрожувати жодному угорцеві».

Угорщина також оголосила, що змусить Київ відновити транзит нафти пошкодженим трубопроводом «Дружба» «силою». Усі ці заяви пролунали на тлі того, що в ніч на 6 березня в Угорщині були затримані автомобілі інкасаторської служби «Ощадбанку», які перевозили валюту та золото.

Паралельно Європейська комісія відреагувала на ситуацію. Заступник речника Єврокомісії Олоф Гілл заявив, що подібні формулювання є «неприйнятними». Він підкреслив, що «не повинно бути жодних погроз на адресу держав-членів ЄС», а такий стиль спілкування є неприйнятним. Єврокомісія засудила «підбурювальну риторику» з усіх сторін і назвала її некорисною, закликавши до зниження напруги.

Наразі Єврокомісія проводить переговори з усіма сторонами конфлікту, аби знайти вихід із глухого кута. Їхня мета — заспокоїти ситуацію, знизити градус риторики та досягти результату. Ця ескалація показала, наскільки крихкими є дипломатичні відносини, коли особистісні висловлювання переплітаються з важливими геополітичними рішеннями.

Причиною суперечки став трубопровід «Дружба», через який Угорщина вимагає відновлення поставок російської нафти. Блокування Угорщиною кредиту Україні на 90 мільярдів євро пов'язане саме з цими вимогами, а також із затриманням її представників.

Зеленський 5 березня висловив сподівання, що «одна особа» не блокуватиме кредит ЄС, натякаючи на прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, який вимагав ремонту трубопроводу «Дружба» та відновлення поставок російської нафти. Угорщина також висунула вимогу відновити транзит нафти або допустити угорських представників для перевірки технічного стану трубопроводу, погрожуючи зупинити транзит важливих для України товарів у разі відмови.

Заступник речника Єврокомісії Олоф Гілл, коментуючи журналістам 6 березня, заявив, що в Європейській комісії вважають формулювання Зеленського «неприйнятними». Він наголосив: «Ми, як Єврокомісія, чітко заявляємо, що такий стиль спілкування є неприйнятним. Не повинно бути жодних погроз на адресу держав-членів ЄС», як повідомило DW.

Петер Сіярто підкреслив, що заява Зеленського «переходить усі межі», додавши: «Ніхто не може погрожувати Угорщині чи її прем’єр-міністрові».

Олоф Гілл також зазначив: «Наша мета тут – змусити всіх трохи заспокоїтися, зменшити напруженість риторики та досягти результату». Цю інформацію передає Euractive.

Зеленський заявив, що «інакше дамо адресу цієї особи нашим Збройним силам, хай вони йому дзвонять і спілкуватимуться з ним своєю мовою».

Інцидент виявив не тільки проблеми в двосторонніх відносинах, але й ширшу потребу в деескалації риторики на міжнародній арені. Єврокомісія прагне до стабілізації діалогу, адже на кону стоїть не тільки фінансова підтримка України, але й єдність усередині ЄС, яка є критично важливою в поточній геополітичній ситуації. Спільна позиція Будапешта, як урядового, так і опозиційного, демонструє, що погрози можуть не тільки об'єднувати всередині, але й призводити до непередбачених наслідків.